Постанова № 6542518, 05.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2009                                                                                           № 7/47

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Чипіжко Г.С. (за довір),

від відповідача – Бойко Д.М. (за довір),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Укргаз-Енерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.03.2009

у справі № 7/47 (суддя

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго"

до                                                   ЗАТ "Укргаз-Енерго"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   розірвання договору на постачання природного газу № 135/77Т-08 від 28.11.2007

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання договору на постачання природного газу № 135/77/Т -08 від 28.11.2007 в зв’язку із неналежним виконанням останнім договірних зобов’язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2009 р. у справі № 7/47 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду. В поданій апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права та неповноти дослідження обставин справи, у справі прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування власної позиції апелянт вказує на помилковість висновків суду щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки природного газу позивачу, починаючи з березня 2008 року, та не укладення з вини відповідача необхідної додаткової угоди до договору на поставку природного газу.

Відповідач вважає, що ним не порушувалися зобов'язання щодо поставки природного газу позивачу, наявні на зберіганні запаси природного газу дозволяють йому належним чином виконувати договірні зобов’язання. Однак, сам позивач, як стверджує відповідач, не зацікавлений в продовженні договірних відносин, і порушуючи вимоги чинного законодавства України, в односторонньому порядку фактично відмовився від виконання договору.

Позивач проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її доводи необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення вважає законним, тому просить залишити його без змін.

Позивач зазначає, що у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме зміною єдиного постачальника імпортованого природного газу в Україні, починаючи з березня 2008 року, відповідач не постачав позивачу природний газ за договором від 28.11.2007 № 135/77/Т-08 і додаткові угоди до нього не укладались, внаслідок чого позивач прийшов до висновку про необхідність розірвання Договору.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору на постачання природного газу №135/77/Т-08 від 28.11.2007 року, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити імпортований природний газ.

Пунктом 2.1.1 Договору встановлено обсяг газу, який планується поставити протягом 2008 року у кожному календарному місяці, зокрема, у січні 27312 тис.куб.м, у лютому 23792 тис.куб.м, у березні 20824 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається відповідачем позивачу на умовах даного Договору підлягає узгодженню сторонами шляхом підписання додаткових угод до Договору на кожний місяць поставки.

Згідно з пунктом 6.2 Договору позивач здійснює попередню оплату за газ, що передається щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених відповідачем позивачу.

Пунктом 6.3.2 Договору встановлено, що якщо сума здійсненої позивачем попередньої оплати перевищує вартість вказаного в Акті обсягу газу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата газу на поточний місяць поставки.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору, за газ, що поставляється, позивач перерахував відповідачу попередню оплату на січень 2008 року в загальній сумі 40 702173,415 грн. Також на виконання умов п.5.1. договору сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, якими погоджувалася ціна природного газу, який підлягає поставці.

17.01.2008 сторонами укладено Додаткову угоду № 1, пунктом 1 якої затверджено обсяг постачання природного газу на січень 2008 року у розмірі 30239 тис.куб.м, та був скорегований в додатковій угоді №1/1 до 27998,803 тис.куб.м.

Згідно з актом прийому-передачі № РНг-000106 від 31.01.2008, що підписаний у двосторонньому порядку, газ у січні 2008 року фактично був поставлений у обсязі 27998,803 тис.куб.м. на суму 35896302,17 грн., а надлишок сплачених позивачем коштів в якості попередньої оплати за газ на січень 2008 року у сумі 4805871,24 грн. - врахований в рахунок оплати газу на наступний період, тобто на лютий 2008 року.

Попередня оплата газу позивачем на лютий 2008 року склала 25839582,71 грн.

29.01.2008 сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, пунктом 1 якої затверджено обсяг постачання природного газу на лютий 2008 року у розмірі 21641 тис.куб.м., а пунктом 8 - ціна газу на лютий у розмірі 1256,0656 грн. в т.ч. 20% ПДВ.

Згідно з актом прийому-передачі № РНг-001980 від 29.02.2008, що підписаний в двосторонньому порядку, у лютому 2008 року газ фактично був поставлений в обсязі 16853,325 тис.куб.м на суму 21607068,23 грн. Надлишок сплачених позивачем коштів в якості попередньої оплати за газ на лютий 2008 року склав 4232514,48 грн.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд першої інстанції, задовольнив позов з огляду на наявність одночасно двох підстав для розірвання спірного Договору. Зокрема, господарський суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов Договору щодо поставки природного газу, зокрема, не здійснення поставок позивачу газу, починаючи з березня 2008 року, що згідно положень ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання в судовому порядку даного договору.

Крім того, судом першої інстанції було прийнято до уваги істотність зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме, постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 27.02.2008 "Про деякі питання забезпечення проведення розрахунків споживачів за природний газ у 2008 році", у відповідності до положень яких відповідач, як зазначає позивач, втратив право на постачання природного газу.

Розглянувши обставини справи та дослідивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія не може погодитися із такими висновками господарського суду, та вважає їх помилковими, враховуючи наступне.

Як було встановлено господарським судом, згідно пп. 6.3.2 п. 6.3 Договору, надлишок перерахованих позивачем грошових коштів був зарахований в якості попередньої оплати за поставку природного газу на поточний місяць поставки (березень 2008 року).

Згідно пояснень сторін, а також матеріалів справи, колегією встановлено, що в березні 2008 року відповідачем поставка природного газу позивачу не здійснювалась, оскільки сторонами не було підписано необхідної додаткової угоди до Договору, без якої, відповідно до п. 3.3. та п. 10.12 Договору, поставка природного газу не може здійснюватися.

Судова колегія звертає увагу на те, що в п.3.3. основного договору сторонами були визначені умови та порядок здійснення поставки газу. Зокрема, обов’язок відповідача надати філії «Об'єднане диспетчерське управління» ДК «Укртрансгаз» заявку на включення Планового обсягу поставки до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки лише після підписання додаткової угоди до даного Договору, що встановлює ціну газу на відповідний місяць поставки.

В пункті 10.12. Договору сторони також погодили, що зобов'язання відповідача щодо постачання Планового обсягу поставки на місяць поставки є дійсними лише за умов укладення додаткової угоди до даного Договору, що встановлює ціну газу на такий місяць поставки.

З огляду на те, що на виконання п.3.3., п.5.1., п.10.12 договору, між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору про погодження ціни на газ, що підлягає поставці на наступний місяць (за який була здійснена предоплата), колегія приходить до висновку, що зобов’язання у відповідача з надання відповідної заявки філії «Об'єднане диспетчерське управління» ДК «Укртрансгаз» на включення Планового обсягу поставки до планового розподілу газу на березень місяць, і відповідно здійснення постачання газу позивачу, були у останнього відсутніми.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу також на наступне. Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами основного договору, в умовах договору на постачання природного газу не був визначений сторонами чіткий порядок укладення додаткових угод до договору, якими має визначатися ціна газу кожного місяця поставки. Зокрема, не закріплено обов’язку сторони, та не визначено хто саме (покупець чи постачальник) має звертатися до іншої сторони із відповідним проектом додаткової угоди про визначення ціни природного газу на відповідний місяць поставки.

Колегія визнає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення саме відповідачем зобов’язань в частині укладення сторонами додаткової угоди про визначення ціни газу. В матеріалах справи відсутні докази звернення сторін одна до одної з приводу укладення додаткової угоди на березень 2008 року, що свідчить про те, що сторонами не вживалися заходи на забезпечення умов для здійснення постачання газу в наступний період, в березні місяці. В судовому засіданні на запитання судової колегії представник позивача підтвердив, що позивачем проект додаткової угоди на березень місяць відповідачу не надавався. Тому, враховуючи вищевикладене, оскільки ціна природного газу, сторонами не була узгоджена на березень місяць, то і підстави для його постачання відповідачем в березні 2008 р. були відсутніми.

З приводу доводів позивача щодо неможливості відповідачем як постачальником виконувати належним чином договірні зобов’язання в частині поставки природного газу, колегія зазначає наступне.

Згідно наданого відповідачем акту звірки від 10.09.2007, проведеної між ДК „Укртрансгаз” та ЗАТ „Укргаз-енерго” за період з 01.01.2007 по 01.09.2007 (без врахування закачки газу за серпень 2007 р.), станом на 01.09.2007 в підземних сховищах ДК „Укртрансгаз” знаходилося на зберіганні 8394291,910 тис.м.куб. газу, належного ЗАТ „Укргаз-енерго” (копію долучено до матеріалів справи).

Під час розгляду спору колегією також було з’ясовано, що за період своєї діяльності з постачання природного газу відповідач закачав належний йому імпортований природний газ до підземних сховищ газу ДК «Укртрансгаз» на території України в обсязі 10 652 779,634 тис. куб. м., що підтверджується звітністю, яку відповідач щомісяця надає до НКРЕ (в матеріалах наявна копія звіту про обсяг закачаного природного газу в ПСГ за грудень 2008 року).

Крім того, на підтвердження факту можливості виконання відповідачем договірних зобов’язань, останнім також надано копію листа зберігача газу ДК „Укртрансгаз” від 06.03.2008 №2964/64-004, яким відповідача було повідомлено, що станом на 01.03.2008 в підземних сховищах зберігача на зберіганні знаходиться не менше 1579579,385 тис.м.куб., належного відповідачу газу.

За таких обставин колегія приходить до висновку, що наявний у відповідача запас природного газу станом на березень 2008 р. дозволяє йому належним чином виконувати обов'язки з постачання природного газу позивачеві за умови укладання між сторонами відповідних додаткових угод, в яких сторони мають погодити ціну газу на відповідний місяць поставки. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача із відповідними листами про неможливість чи не бажання в подальшому виконувати договірні зобов’язання з постачання позивачу природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, після лютого 2008 р. позивач до відповідача із пропозиціями щодо укладення додаткової угоди на виконання п.3.3., п.5.1., п.10.12 договору не звертався, натомість в листопаді 2008 р. звернувся до останнього із пропозицією розірвати основний договір на постачання газу, вважаючи, що в 2008 році змінилися істотні обставини правовідносин сторін. Зокрема, позивач вважає, що зміни, які відбулися в чинному законодавстві (положення постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 27.02.2008 "Про деякі питання забезпечення проведення розрахунків споживачів за природний газ у 2008 році"), перешкоджають відповідачу виконувати надалі договірні зобов’язання з постачання газу.

У зв’язку з незгодою відповідача на розірвання основного договору, позивач просить його розірвати в судовому порядку на підставі ст.ст.651, 652 ЦК України. В обґрунтування власної позиції позивач зазначає, що з березня 2008 р. змінився єдиний постачальник імпортованого природного газу в Україні, і відповідач не може виступати надалі таким постачальником газу, оскільки єдиним постачальником імпортованого природного газу в Україні є НАК «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства.

          З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції задовольнив позов з огляду на відсутність у відповідача на час розгляду спору доказів можливості виконання зобов’язання з поставки газу, а також прийняв до уваги положення постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 27.02.2008 "Про деякі питання забезпечення проведення розрахунків споживачів за природний газ у 2008 році", у відповідності до пункту 1 якої, визначено Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», її дочірній компанії «Газ України»: укладати договори про постачання у 2008 році природного газу із суб'єктами господарювання, а також установами та організаціями, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, виходячи з узгоджених обсягів природного газу та затверджених КМУ цін на природний газ, що діють у 2008 році.

Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено, що укладанню договорів про постачання природного газу з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» передує оформлення суб'єктами господарювання, а також установами та організаціями, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, актів про фактично спожитий ними у січні-лютому 2008 року природний газ та здійснення до 12.03.2008 його оплати зазначеній дочірній компанії в повному обсязі виходячи із затверджених КМУ цін на природний газ, що діють у 2008 році.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" від 05.03.2008 р. N 163 даної постанови, який є чинним та не скасованим в установленому порядку, встановлено, що з 1 січня 2008 р. центрально- та середньоазійський природний газ, який надходить в газотранспортну систему України від компанії "РосУкрЕнерго АГ", використовується виключно для задоволення потреб споживачів України в обсягах відповідно до балансу надходження та розподілу природного газу на 2008 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. N 57; з 1 березня 2008 р. імпортований природний газ реалізується в Україні Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірньою компанією "Газ України" за умови проведення споживачами стовідсоткової оплати використаного природного газу; у разі коли обсягів центрально- та середньоазійського природного газу, який надходить в газотранспортну систему України, недостатньо для задоволення потреб споживачів України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" використовує ресурси власного природного газу, що перебувають на зберіганні в підземних сховищах її дочірньої компанії "Укртрансгаз". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. N 57-р "Про затвердження прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу на 2008 рік" затверджено прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу на 2008 рік, згідно якого не передбачено закачування природного газу до підземних сховищ імпортований газ ЗАТ "Укргаз-Енерго".

З огляду на встановлені обставини спору, та проведений аналіз положень чинного законодавства, що регламентує спірні правовідносини сторін, колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Правовівідносини між сторонами регулюються ст. 714 ЦК України, відповідно до якої за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 2 цієї статті, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Під час розгляду спору судовою колегією було з’ясовано, що відповідач здійснює господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії від 09.03.2006 року, виданої Національною комісію регулювання електроенергетики з терміном дії на п'ять років. На сьогоднішній день ця ліцензія не скасована, термін її дії не сплив, а отже відповідача не позбавлено права на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що спірний договір на постачання природного газу, укладений сторонами на строковий період, і підлягає виконанню до 31 грудня 2011 року (п.11.1 договору).

Проведений аналіз чинного законодавства, що регламентує спірні відносини сторін, а також умов укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу, дає підстави вважати, що умовою виконання відповідачем (постачальником) прийнятих на себе зобов'язань з поставки позивачу (покупцеві) імпортованого природного газу є наявність у відповідача ліцензії на право здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом та наявність товару (природного газу).

З огляду на наявність у відповідача чинної ліцензії на право здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, а також достатніх резервів накопиченого природного газу, що має поставлятися позивачу за основним договором, колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача права на реалізацію природного газу на території України, згідно положень п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" від 05.03.2008 р. N 163 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. N 57-р "Про затвердження прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу на 2008 рік".

Враховуючи чинність ліцензії у відповідача на поставку газу, чинність положень основного договору, укладеного між сторонами, а також наявність у постачальника необхідного ресурсу природного газу, колегія приходить до висновку, що договір №135/77/Т-08 від 28.11.2007 підлягає виконанню протягом строку, на який його було укладено сторонами, а зміни в чинному законодавстві, на які посилається позивач, не звільняють відповідача від виконання обов’язків постачальника природного газу за даним договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та наданим поясненням сторін, колегія приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач не належним чином виконує свої зобов’язання за договором постачання природного газу у відповідності до вимог ст. ст. 655, 712 та ст.714 ЦК України. Позивач в свою чергу не довів що його права порушені, і ці порушення вчинені саме відповідачем по справі, що відповідач відмовляється від виконання основного договору чи від укладення додаткових угод.

Відповідно до вимог ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З’ясовані колегією під час розгляду спору обставини справи свідчать, що відповідач як постачальник не відмовлявся від виконання договірних зобов’язань, з відповідною заявою про припинення постачання газу чи розірвання укладеного між сторонами договору до позивача не звертався. В матеріалах справи відсутніми є також докази звернення позивача до відповідача із відповідними вимогами про укладення додаткових угод до договору на виконання пунктів 3.3., 5.1., 10.12 договору, а тому підстави для розірвання спірного договору є відсутніми.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 р. у справі № 7/47 підлягає скасуванню. В позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 р. у справі № 7/47 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2, код 001308) на користь Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, поштова адреса 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1/3-2, оф. G-1, код 34003224) 42,50 грн. - держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

                    Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

3. Матеріали справи № 7/47 повернути до Господарьского суду м.Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді