Постанова № 6542508, 09.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2009                                                                                           № 18/417

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Шевченко Г.П. (довіреність № 317 від 04.09.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Мегезінз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2009

у справі № 18/417 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-актив"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Мегезінз"

про                                                   стягнення 7213,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Медіа-актив” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Мегезінз” (далі – відповідач) про стягнення з останнього 6125,92 грн. основного боргу та 1087,56 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2009 р. у справі № 18/417 вимоги позивача задоволені повністю.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов’язання, покладені на нього договором на проведення рекламних кампаній № 220/08Ю від 22.08.2008 р., надані послуги оплатив лише частково, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 6125,92 грн. Крім того, у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1087,56 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2009 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, крім того, на думку відповідача, місцевий господарський суд повинен був в процесі розгляду справи ініціювати підписання акту звірки між сторонами по справі. Крім того, відповідач вважає, що пеня за прострочення виконання ним зобов’язання може бути стягнута лише за 180 днів. Також, відповідач посилається на те, що справу було розглянуто за відсутності його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем 22.08.2008 р. було укладено договір на проведення рекламних кампаній № 220/08Ю (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого Виконавець (позивач) зобов’язується протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити рекламну компанію для Замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а Замовник (відповідач) зобов’язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця відповідно до умов Договору.

Вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і встановлюється сторонами у Додатках до Договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами. Вартість рекламної кампанії містить у собі податок на рекламу (0,5 %) та ПДВ (20 %). При цьому вартість рекламної кампанії підлягає зміні на дату виставляння Виконавцем рахунку-фактури у випадку зміни законами України ставок ПДВ і податку на рекламу, але на рекламну кампанію, щодо якої здійснено попередню оплату, зміна вартості не поширюється (п. 4.1. Договору).

Як встановлено п. 4.2. Договору, оплата здійснюється Замовником щомісячно до 10 числа поточного місяця у якому проводиться рекламна кампанія (якщо інший строк оплати не було узгоджено сторонами у Додатках до Договору), безготівковим розрахунком у гривнях на підставі отриманих Замовником рахунків-фактур Виконавця, які виставляються Замовнику для оплати не менш ніж за п’ять банківських днів до дати платежу, передбаченої у цьому пункті Договору.

Відповідно до умов п. 3.5.5. Договору Виконавець направляє Замовнику для підписання акт прийому-передачі робіт та послуг (п. 4.4. Договору).

Згідно додатку № 1 до Договору, вартість розміщення реклами за місяць на період 01.09.2008 р. – 30.09.2008 р. складає 16125,92 грн.

Позивачем 01.09.2008 р. було виставлено рахунок-фактуру № МА-09/0145 на суму 16125,92 грн.

30.09.2008 р. сторонами по справі було підписано акт прийому-передачі наданих послуг № МА-0000298, згідно якого загальна вартість наданих послуг складає 16125,92 грн.

Згідно з випискою банківської установи від 30.12.2008 р. відповідач перерахував на користь позивача 5000,00 грн., а також згідно з випискою банківської установи від 11.12.2008 р. відповідач перерахував на користь позивача 5000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, сплативши 10000,00 грн. основного боргу.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача на дату подання позову становить 6125,92 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач належним чином своїх обов’язків не виконав, суму основного боргу сплатив лише частково.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 6125,92 грн.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1087,56 грн. пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору, при порушенні Замовником зобов’язань по оплаті рекламної кампанії, Виконавець вправі стягнути з Замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1087,56 грн.

Відповідно до наведеного нижче розрахунку, здійсненого судом апеляційної інстанції, розмір пені становить 725,04 грн.

Розрахунок пені та трьох процентів річних з простроченої суми:

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та судових витрат.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 112 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 102, п. 4 ст.103, п.4 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Мегезінз” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року у справі № 18/417 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Мегезінз” (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Трьохсвятительська/Костьольна, 5/1; фактична адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 35084938, п/р 26004014035428 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк”, МФО 380333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа-актив” (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, оф. 69; фактична адреса: 01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21, оф. 424, код ЄДРПОУ 35743983, пр. 260093144601 в КБ „Даніель” м. Київ, МФО 380980) 6125 (шість тисяч сто двадцять п’ять) грн. 92 коп. основного боргу, 725 (сімсот двадцять п’ять) грн. 04 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року у справі № 18/417 залишити без змін.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Справу № 18/417 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.11.09 (відправлено)