Постанова № 6542439, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 7/96

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином;

від відповідача - Кучерук Л.В. – представник, дов. б/н від 15.10.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарське ТОВ "Агропромислова компанія "Злагода"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2009

у справі № 7/96 (суддя

за позовом                               Приватне підприємство "Хімагромаркетинг 2000"

до                                                   Сільськогосподарське ТОВ "Агропромислова компанія "Злагода"

про                                                   стягнення 58383,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Хімагромаркетинг – 2000» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» (надалі відповідач) 13372,50 грн. – штрафу, 13427,33 грн. – пені, 21370,50 грн. – інфляційних та 10213,60 грн. - 15% річних за прострочення з боку відповідача зобов’язання за Договором поставки № Х2-10-0007 від 07.05.2007 року, укладеного між позивачем – «постачальником» та відповідачем – «замовником». Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого договору поставив відповідачу товар на загальну суму 89150,00 грн., а останній здійснив частковий розрахунок у розмірі 10000 грн. 25.07.2008 року на підставі наказу від 05.03.2008 року про примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008 року у справі № 12/36, з відповідача було стягнуто всю суму основного боргу у розмірі 79150,00 грн., і відповідно боржник зобов’язаний сплатити позивачу за час прострочення платежу 13372,50 грн. – штрафу, 13427,33 грн. – пені, 21370,50 грн. – інфляційних та 10213,60 грн. - 15% річних.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 6696,32 грн. - пені, 6686,25 грн. – штрафу, 20071,53 грн. - інфляційну складову боргу та 10181,08 грн. - 15 % річних. В іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов’язань щодо поставки засобів захисту рослин на загальну суму 89150,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреністю на отримання цінностей (копії в матеріалах справи), а відповідач проводив оплату за поставлений товар з порушенням строків, визначених умовами Договору поставки № Х2-10-0007 від 07.05.2007 року. Суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та 15 % річних, проте, здійснивши перерахунок задовольнив частково у сумі 20071,53 грн. та 10181,08 грн. відповідно. Також судом першої інстанції було перераховано розмір пені. При цьому, з огляду на приписи статті 233 Господарського кодексу України суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) на 50 %, і відповідно задовольнив пеню у розмірі 6696,32 грн. та штраф у розмірі 6686,25 грн.

Відповідач - Сільськогосподарське ТОВ «Агропромислова компанія «Злагода» не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2009 р. у цій справі просить його змінити та прийняте нове рішення, яким зменшити суму, яка підлягає стягненню з останнього на 50 %. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник зазначає про те, що судом І інстанції не було враховано того факту, що Вищій господарський суд України своєю постановою від 15.04.2009 року у справі № 17/182 створив, на думку апелянта, судовий прецедент, а саме: зменшив розмір штрафних санкцій, інфляційних та 15 % річних на 50 %, у зв’язку з тяжким матеріальним становищем відповідач;

- окрім цього, відповідач наголошує на тому, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008 року у справі 12/36 була надана розстрочка виконання рішення суду на 2 місяці, отже, за час дії зазначеної розстрочки нараховуються лише проценти річних, а штрафні санкції за період розстрочки не нараховуються;

- також, апелянт зазначає про те, що позивачем при розрахунку інфляції не було взято до уваги липень 2008 року, оскільки, в липні 2008 року індекс інфляції мав від’ємне значення, у зв’язку з чим, індекс інфляції за весь період прострочення має менше значення ніж те, яке було надане позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ «Агропромислова компанія «Злагода» до провадження та призначено розгляд справи на 13.10.2009р.

Від позивача – Приватного підприємства «Хімагромаркетинг – 2000» надійшов відзив від 29.09.2009 року, у якому останній просить залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2009р. без змін з мотивів у ньому викладених, а скаргу відповідача без задоволення. При цьому, позивач наголошує на тому, що економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, отже сторони перебувають у рівних умовах.

У судовому засіданні 13.10.2009р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 03.11.2009 року.

У судовому засіданні 03.11.2009 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07 травня 2007 року між Приватним підприємством «Хімагромаркетинг – 2000» - «продавець» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» – «покупець», укладений Договір № Х2-10-0007 поставки, згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити до 11.05.2007 року у власність покупця засоби захисту рослин – «Дикват» у кількості 500л. на загальну суму 19460,00 грн. (надалі – товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його (п. 1.1 Договору).

В подальшому, 14.05.2007 року сторонами було укладено Додаткову угоду № Х2-10-0007ДС1 до Договору поставки № X2-10-0007 від 07.05.2007 року, згідно якої сторони домовилися доповнити зазначений Договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин - «Цукрон» у кількості 300л. на суму 69690 грн.

Умовами згаданого Договору поставки та Додаткової угоди до нього сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 11.05.2007 року – 3892 грн., не пізніше 15.05.2007 р. – 13 938 грн. та не пізніше 15.09.2007 року – 71 320 грн. (п. 2.1 Договору та п. 2 Додаткової угоди до Договору).

Також судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору та Додаткової угоди до нього, позивач – ПП «Хімагромаркетинг – 2000» поставив відповідачеві товар на загальну суму 89150,00 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матерів справи копіями видаткових накладних № Х2-10-0007 від 11.05.2007 року на суму 19460 грн. і № Х2-10-0009 від 18.05.2007 року на суму 69690 грн. та довіреністю на отримання цінностей серія НБГ № 475220 від 11.05.07р.

Відповідачем поставлений товар було оплачено частково у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 342 від 16.05.2007р.

Іншу частину заборгованості за поставлений згідно Договору поставки № X2-10-0007 від 07.05.2007 року та Додаткової угоди до нього товар на суму 79 150,00 грн. відповідачем в добровільному порядку погашено не було.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008 р. у справі № 12/36 було присуджено стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 79 150,00 грн. з відстрочкою виконання на два місяці. Видано відповідний наказ від 05.03.2008 року у даній справі.

Заборгованість у розмірі 79150,00 грн. за Договором поставки № X2-10-0007 від 07.05.2007 року та Додатковою угодою до нього було погашено відповідачем лише 25.07.2008 року, що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 204 від 25.07.2008 року.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються з боку відповідача.

При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 згаданого кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору поставки та Додаткової угоди до нього, сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар розрахувався не вчасно.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні та довіреність на отримання матеріальних цінностей. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Окрім цього, як вірно встановив місцевий господарський суд, у Договорі та Додатковій угоді до нього чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у Договорі та Додатковій угоді до нього строк, тобто не пізніше 11.05.2007 року – 3892 грн., не пізніше 15.05.2007 р. – 13 938 грн. та не пізніше 15.09.2007 року – 71 320 грн.

При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт прострочення з боку останнього оплати отриманого за Договором поставки № X2-10-0007 від 07.05.2007 року та Додаткової угоди № Х2-10-0007ДС1 від 14.05.2007 року до нього, товару на загальну суму 89150,00 грн.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 Договору поставки сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 15%.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати поставленого товару, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 15 відсотків річних та суми інфляційних втрат, проте розмір та період нарахування є помилковим.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20071,53 грн. збитків від інфляції (за вересень-грудень 2007р. та січень-червень 2008р.: 79150,00 грн. *1,2571 - 79150,00 грн.) та 10148,54 грн. – 15% річних (79150,00 грн.*15%/365*312 днів/100 (з 16.09.2007р. по 24.07.2008р.).

Доводи відповідача щодо зменшення, на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, належної до стягнення суми інфляційних та річних, визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними, оскільки згаданими нормами чинного законодавства передбачається право суду лише на зменшення штрафних санкцій.

Стосовно стягнення з відповідача 13372,50 грн. штрафу, передбаченого п. 5.4 Договору поставки № X2-10-0007 від 07.05.2007 року, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне:

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки № X2-10-0007 від 07.05.2007 року у випадку несвоєчасного виконання покупцем своїх зобов’язань за договором сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, при розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Крім того, сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених пунктами 2.1 даного договору, більше ніж 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 15 відсотків від ціни договору (п. 5.4 Договору).

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому підстави для нарахування одночасно пені та штрафу відсутні. (дана правова позиція також підтверджується постановою Вищого Господарського суду України N 13/710-06 від 12.07.2007 року.)

Враховуючи викладене та приписи статті 233 Господарського кодексу України, апеляційна інстанція відмовляє у стягненні штрафу у розмірі 13372,50 грн..

Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 13427,33 грн. пені, судом враховано наступне:

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Пунктом 5.3 Договору поставки № X2-10-0007 від 07.05.2007р. сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов’язання повинно було бути виконане.

В свою чергу, апеляційний суд встановив, що позивач визначив розмір пені у відповідності до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та враховуючи вимоги ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України та п. 5.3 Договору, проте розмір та період нарахування є помилковим.

Здійснивши перерахунок пені колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13340,58 грн. (з 16.09.2007р. по 01.01.2008р. – 79150*16%*107/365; з 01.01.2008р. по 30.04.2008р. - 79150*20%*120/365; з 30.04.2008р. по 24.07.2008р. - 79150*24%*86/365).

Разом з тим, апеляційна інстанція враховуючи те, що у відповідача в зв’язку з пошкодження у 2007 році вирощеного врожаю, склався тяжкий фінансовий стан, вбачає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків з огляду на наступне:

Приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, у виняткових випадках, зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, зважаючи на викладене та враховуючи ті обставини, що зобов’язання боржника щодо оплати поставленого позивачем товару є виконаним, підприємство боржника має скрутне фінансове становище, апеляційна інстанція визнає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків, і відповідно стягнути з відповідача пеню у меншому розмірі, а саме: 6670,29 грн. (50 % від заявленої суми пені).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу та 15% річних.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2009р. у справі №7/96 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» (16721, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Дорогінка, вул. Набережна, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121018) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг – 2000» (02160, м. Київ, пр-т Воз”єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) 20 071 (двадцять тисяч сімдесят одну) грн. 53 коп. – інфляційних втрат, 10 148 (десять тисяч сто сорок вісім) грн. 54 коп. – 15 % річних, 6670 (шість тисяч шістсот сімдесят) грн. 29 коп. – пені, 369 (триста шістдесят дев’ять) грн. державного мита та 197 (сто дев’яносто сім) грн. 14 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

3. Стягнути з Приватного підприємства «Хімагромаркетинг – 2000» (02160, м. Київ, пр-т Воз”єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» (16721, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Дорогінка, вул. Набережна, буд. 4, код ЄДРПОУ 32121018) 107 (сто сім) грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

5.          Справу №7/96 скерувати до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.11.09 (відправлено)