Постанова № 6542408, 14.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2009 № 17/219

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коротун О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Менюк С.А., довіреність б/н від 28.01.2009 року

від відповідача 1 -не зявився

від відповідача 2 - ОСОБА_2, довіреність № 85 від 18.09.2009 року

від третьої особи 1 -не зявився

від третьої особи 2 -не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2009

у справі № 17/219 (суддя

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд"

до Відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва

СПД - фізична особа ОСОБА_1

третя особа позивача

третя особа відповідача Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання недійсними торгів, свідоцтва, витребування майна

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва (далі відповідач 1), Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Підприємець) та до третьої особи Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” (далі -третя особа) про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з продажу майна ВАТ “Київенергобуд”, проведених 18.07.2001 відділом ДВС Ватутінського р-ну в м. Києві, як таких, що проведені всупереч забороні суду; про визнання недійсним Акту про проведення прилюдних торгів з продажу майна ВАТ “Київенергобуд”від 18.07.2001; про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на придбане майно від 18.07.2001 р., про витребування від відповідача-2 будівлі майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом площею забудови 686,06 кв.м., загальна площа 707,3 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2001 у справі № 23/447 було накладено арешт на все майно Товариства, в тому числі і на майно, яке було продане відповідачем-1 на прилюдних торгах. Оскільки продаж майна є незаконним та таким, що суперечить ухвалі суду про накладення арешту, то результати торгів та Акт про їх проведення є недійсними. Недійсність вказаних торгів та Акту свідчить про відсутність законних підстав для видачі свідоцтва про право власності на майно Підприємцю , а тому таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним. Оскільки результати прилюдних торгів з продажу майна та свідоцтво на право власності на це майно є недійсними, тому у Підприємця не виникло право власності на майно, а відтак це майно повинно бути повернене Товариству. Крім цього, Товариство просило визнати причини пропуску строків позовної давності поважними та поновити строк позовної давності з тих мотивів, що у звязку із порушенням провадження у справі про банкрутство Товариства та притягненням до кримінальної відповідальності його посадових осіб, воно не мало виконавчого органу, через який могло вчиняти дії від імені ВАТ “Київенергобуд”. Така можливість зявилася тільки після покладення господарським судом у справі про банкрутство повноважень керівника Товариства на розпорядника майна .

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2009 року в позові Відкритому акціонерному товариству «Київенергобуд» до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва, Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 треті особи Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” та Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство „Київенергобуд” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2009 у справі № 17/219 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вважало, що суд першої інстанції неповністю зясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що згідно із пунктом 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Утім, суд першої інстанції не врахував, що обовязки керівника Товариства на Ковезу А.І, покладено ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2005 року в справі 23/447, тому перебіг позовної давності почався саме з цього моменту, а датою закінчення строку позовної давності є 27 липня 2008 року. Однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою у квітні 2008 року, тобто до закінчення строку позовної давності, про що свідчить ухвала господарського суду м. Києва від 22.04.2008 року у справі № 17/219.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2009 року колегією суддів у складі Коротун О.М., Кропивна Л.В., Поляк О.І апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.09.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 14.10.2009 р. у звязку з неявкою у судове засідання представників Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва, Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” та Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”.

У судове засідання 14.10.2009 р. зявилися представники Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» та Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1. Представники Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва, Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна” та Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на апеляційну скаргу, надати який їм було запропонованого колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, не направили.

Зважаючи на те, що представники відповідача 1 та третіх осіб своєчасно і належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції суду № 314546 від 04.09.2009 р., № 14562 від 07.09.2009 р., № 10314597 від 04.09.2009 р., а участь представників у розгляді апеляційної скарги не була визнана судом обовязковою, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 17/219 за відсутності вищезазначених представників сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача 2, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

У квітні 2008 р. Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд»,в особі ліквідатора , призначеного господарським судом м. Києва по справі про банкрутство ВАТ«Київенергобуд» №23/447 , звернувся до відповідачів - відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва та субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, якому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу видано свідоцтво про право власності на майно , придбане з прилюдних торгів , які відбулися 18.07.2001 р., з позовом, у якому з посиланням на ст. ст. 29, 48 ЦК УРСР просило визнати недійсними прилюдні торги з продажу майна ВАТ«Київенергобуд» - будівлі майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686,06 кв.м ,загальною площею 707,3 кв.м., розташованої у АДРЕСА_2, акт про проведення вказаних торгів 18.07.2001 р. та свідоцтво ,видане у цей же день відповідачу-2 приватним нотаріусом про право власності на придбане майно , а також витребувати неправомірно відчужене майно від набувача - субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі Підприємець) .

В обґрунтування позову позивач послався на те, що торги були проведені незаконно, а укладений на них договір з придбання майна не відповідав вимогам закону за таких обставин.

На момент проведення 18.07.2001р. прилюдних торгів майно , на яке було звернене стягнення, знаходилося під арештом, введеним арбітражним судом у ході розгляду заяви кредитора про визнання ВАТ«Київенергобуд» банкрутом згідно з ухвалою від 10.01.2001р. ( а.с. 104, т. 1)

Арешт майна виключав можливість його відчуження будь-яким способом ,а тому проведені державною виконавчою службою чи СДП« Укрспецюст» торги щодо цього майна були незаконними , укладена за їх результатами угода - недійсною в силу прямої вказівки ст. 48 ЦК УРСР.

Спираючи на те, що за загальним правилом недійсна угода не породжує правових наслідків , Товариство зазначало, що Підприємець на може вважатися добросовісним набувачем, а тому відсутні перешкоди для витребування у нього майна , придбаного усупереч закону .

У ході розгляду справи Товариство подало письмове клопотання про поновлення строку позовної давності на заявлені ним вимоги ( а.с.118, т. 1) , мотивуючи його пропуск наявністю поважних причин та тією обставиною , що про неправомірне відчуження свого майна Товариство могло дізнатися через розпорядника майна Ковезу А.І. лише з 27.07.2005 р. , коли до розпорядника майна боржника за ухвалою господарського суду перейшли повноваження органів управління Товариства . До цих пір Товариство через відсутність виконавчих органів не могло виступати у суді від свого імені .

Представники відповідачів , відділу ДВС та Підприємця , позов не визнали і просили суд застосувати до вимог Товариства правила про позовну даність .

Заперечуючи вимоги про витребування від нього майна, Підприємець зазначав, що являється добросовісним набувачем , а доводи Товариства про пропуск ним строку позовної давності з причин, що не залежали від нього і є поважними, вважав неправдивими , мотивуючи тим, що Товариству мало бути відомо про публічні торги з дня публічного оголошення про їх проведення. Відповідачі також стверджували, що розпорядник майна дізнався про порушення своїх прав з 24.11.200 року, коли Ковеза А.І. був призначений арбітражним керуючим та розпорядником майна боржника.

Місцевий господарський суд рішенням від 05.08.2009 р. по справі № 17/219 відмовив Товариству у задоволенні позову з мотивів пропуску строку позовної давності.

Відхиляючи доводи позивача про те, що пропуск строку для звернення із позовом до суду викликано поважними причинами, а про відчуження майна Товариство могло дізнатися лише з часу, коли обовязки керівника Товариства за ухвалою арбітражного суду були покладені на розпорядника майна арбітражного керуючого Ковезу А.І. , суд першої інстанції дійшов висновку , що Товариство могло дізнатися про порушення своїх абсолютних прав з листопада 2000 року, коли арбітражним судом м. Києва ухвалою у справі про банкрутство від 24.11.2000р. розпорядником майна боржника був призначений Ковеза А.І.

При цьому суд послався на положеннями статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону , який діяв на час призначення арбітражним керуючим боржника, вказавши що саме з 24.11.2000р. для Товариства почався перебіг позовної давності , оскільки арбітражний керуючий діяв як розпорядник майна боржника, а тому зобовязаний був аналізувати фінансовий стан боржника, вживати заходів до збереження майна боржника і міг звертатися до арбітражного суду у випадках , передбачених Законом.

Утім , колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, а обставини , з яких позивачем пропущено строк позовної давності, вважає обєктивно непереборними та повязаними з дійсними істотними труднощами для своєчасного звернення ВАТ «Київенергобуд» (надалі Товариство) до суду , виходячи з такого.

Однією з ознак юридичної особи є можливість виступати у цивільному обороті і при вирішенні спорів у судах від власного імені.

У цивільних відносинах і у судах юридична особа діє через свої органи, створені відповідно до установчих документів та закону. Закон не виключає можливості діяти юридичній особі через представника , повноваження якого ґрунтуються на довіреності або законі.

Органи юридичної особи здійснюють управління діяльністю юридичної особи , а у майновому обороті та при вирішенні спорів у судах - діють від її імені.

Таким чином, дії органів юридичної особи визнаються діями самої юридичної особи, її органи не являються самостійними субєктами права, оскільки складають частину юридичної особи і у звязку із цим не потребують довіреності на вчинення дій від її імені .

У звязку із порушенням кримінальної справи проти посадових осіб Товариства , до числа яких згідно з частиною 2 статті 23 Закону України «Про господарські товариства» та пункту 8.4.6. Статуту Товариства віднесені голова правління та члени виконавчого органу, відкликання наглядовою радою Товариства у повному складі членів правління, яке сталося відповідно до протоколу засідання ради від 22.02.2001 р. ( а с. 25, т 2) , Товариство було позбавлене можливості виступати при вирішення спорів у судах через свої органи, адже обрання голови правління віднесено за статутом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів , тоді як скликання загальних зборів акціонерів покладено статутом саме на виконавчий орган товариства ( пункти 8.4.6. та 8.2.7 статуту Товариства )

Утім, за Законом України «Про господарські товариства» загальні збори відкритого акціонерного товариства не вправі діяти від його імені .

Повноваження керівника юридичної особи, у т. ч. діти від її імені без довіреності , виникають у фізичної особи з моменту її обрання на цю посаду повноважним органом , ( у даному випадку - загальними зборами Товариства) , тому особа, призначена будь-яка іншим органом , а не тим, який визначений у статуті , не може вважатися уповноваженою діяти від імені юридичної особи без довіреності.

Отже, в період з 22.02.2001р. Товариство, як боржник у виконавчому провадженні, було позбавлене можливості реалізувати права , надані йому Законом України «Про виконавче провадження», які згідно положень ст.. 12 цього Закону здійснюються через керівників чи органи, посадових осіб, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи, повноваження яких мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

В основу спірного рішення господарського суду міста Києва покладені твердження відповідачів про те, що від дня призначення арбітражним керуючим по справі про банкрутство Товариства ( справа № 23/447) Ковези А.І., останній мав право, як розпорядник майна боржника , звертатися до суду з позовами .

З такими висновками суд апеляційної інстанції погодитися не може , оскільки призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління банкрутом ( ч. 11 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Більше того, як випливає з постанови господарського суду міста Києва від 25.02.2008 р. по справі № 23/447 ( а.с. 106-109, т. 1 ) , ухвалою арбітражного суду м. Києва від 18.06.2001 р. провадження у справі було зупинено у звязку з порушенням кримінальної справи за фактами розкрадання державного майна в особливо великих розмірах посадовими особами Товариства і лише з 21.07.2005 р. провадження у справі про банкрутство було поновлено , а ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2005р. припинені повноваження керівника Товариства та покладені обовязки керівника боржника на розпорядника майна Ковезу А.І.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 р. , правила про позовну давність застосовується до позовів, строк предявлення яких , встановлений законодавством , що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що позовною давністю є строк для примусового захисту порушеного права шляхом звернення з позовом до суду , то таке право Товариство отримало лише тоді, коли змогло виступити у суді від власного імені, тобто з 27.07.2005р, хоча право на позов у матеріальному значенні було втрачено Товариством по закінченні 3-х річного строку, з якого воно повинно було дізнатися про порушене право або про особу порушника, тобто з 18.07.2001 р.

Зважаючи на те, що Товариство не мало можливості звернутися до суду за примусовим захистом порушеного права через обєктивно існуючі непереборні та дійсно істотні труднощі , пропущений ним строк позовної давності слід поновити , як такий , що був пропущений позивачем з поважних причин.

Місцевий господарський суд на це уваги не звернув , а тому прийшов до неправомірного висновку , що наведені Товариством в особі ліквідатора причини пропуску строку позовної давності не є поважними, на підставі чого відмовив задоволенні позову .

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі , апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, і , будучи не звязаним доводами апеляційної скарги , перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі ( ст. 101 ГПК України).

Так апеляційний суд не знайшов переконливих доказів на доведення тієї обставини, що майно Товариства , на яке ,як зазначив суд першої інстанції , було звернено стягнення за виконавчим написом нотаріуса і яке реалізоване на публічних торгах 18.07.2001р., було заставним .

До того ж , в акті продажу майна з публічних торгів від 18.07.2001р. ( а.с. 31,т. 1) зазначено, що підставою для продажу нежитлової будівлі ( майстерні виготовлення фарб і скла та лінолеуму із складом) є зведені виконавчі провадження про стягнення заборгованості по заробітній платі та державного мита з ВАТ «Київенергобуд».

Однак, безвідносно того, який виконавчий документ став підставою звернення стягнення на майно Товариства, колегія суддів погоджується з доводами позивача про незаконність примусового виконання державною виконавчою службою стягнення за рахунок майна боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Колегія суддів виходить з того, що право власності на майно, яке має власника, набувається іншою особою на підставі договору купівлі-продажу або іншої угоди про відчуження цього майна.

Право власності вважаться набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України підставою припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобовязаннями власника.

За змістом частин 1 ,2 статті 7 Закону України «Про власність» , положення якого діяли на час спірних правовідносин, власник відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.

Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.

Однак, відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції , чинній на момент звернення стягнення на майно боржника та проведення щодо нього прилюдних торгів, обставиною , яка безумовно передбачала зупинення виконавчого провадження, було порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Окрім цього, на момент звернення стягнення на майно Товариства , організації та проведення торгів, арбітражний суд міста Києва від 10.01.2001 р. у справі № 23/447 наклав арешт на все майно боржника та заборонив будь-яким особам вчиняти дії щодо майнових активів боржника.

Тому проведення прилюдних з торгів є незаконним ,а укладена на торгах угода купівлі-продажу є відповідно до статті 48 ЦК УРСР - недійсною як така, що, що не відповідає вимогам закону.

Заперечуючи віндикацію майна , набутого Підприємцем на прилюдних торгах 18.07.2001 р., його представник послався добросовісність набувача, який не знав і не повинен був знати про те, що особа, яка вчинила відчуження майна, не мала на це права.

Дійсно, цивільне законодавство виходить з презумпції добросовісного (правомірного) володіння майном.

Однак, Київський апеляційний господарський суд, відхиляючи доводи Підприємця , виходить з того, що покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем , якщо на момент вчинення відплатної угоди , на спірне майно претендували треті особи, про що покупцю було відомо , і якщо в подальшому ці претензії в установленому порядку були визнані правомірними.

Так у офіційному друкованому органі - газеті «Голос України» від 07.12.2000 № 226(2473) було надруковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Київенергобуд» .

Отже, з моменту доведення у публічний спосіб цієї обставини набувач повинен був знати , що дії по зверненню стягнення на майно Товариства є незаконними, а особа, яка відчужує майно боржника, проти якого порушена справа про банкрутство , не має на це права.

За загальним правилом юридична особа відповідає за своїми зобовязаннями всім належним їй майном.

За змістом статті 1 та п. 1 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одним із заходів забезпечення грошових вимог кредиторів , до числа яких відносяться юридичні та фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, неспроможного виконати такі зобовязання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх оплати, є накладення арешту на все або частину майна чи грошових коштів, що належить боржникові або особам, які відповідають за зобовязаннями боржника..

Згодом, 18.04.2006 р. , як випливає з наявної у матеріалах справи постанови господарського суду міста Києва від 25.02.2008 р. , господарським судом міста Києва по справі № 23/447 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт наявності претензій кредиторів на момент вчинення спірної відплатної угоди і які (претензії) в установленому порядку були визнані правомірними шляхом затвердження судом реєстру кредиторів та їх вимог до Товариства.

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна боржника є частиною виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем за певним виконавчим документом.

Тому вжиті у процесі провадження справи про банкрутство арбітражним судом заходи забезпечення грошових вимог кредиторів поширювалися і на комісіонера - спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст» Міністерства юстиції України , з яким державний виконавець уклав договір про організацію та проведення прилюдних торгів на підставі Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5 і зареєстрованого ним же 02.11.1999 р. за № 745/4038.

З огляду на викладене , спірна угода, як така, що суперечить вимогам закону, є недійсною з моменту її вчинення, а особа переможець торгів - не може бути визнана добросовісним набувачем спірного майна по недійсній угоді і, відповідно, не має правових підстав для володіння набутим майном на праві власності або на іншій законній підставі.

Аналізуючи зміст розділу 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, за яким протокол про проведення прилюдних торгів, копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, акт державного виконавця про проведені прилюдні торги, затверджений начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, копія якого надсилається стягувачу і боржнику , та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, колегія суддів дійшла до висновку, що вказані документи мають силу договору ,а тому можуть бути предметом спору у господарських судах на загальних підставах.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-8/163 справи із спорів , повязаних з визнанням недійсними угод (правочинів, договорів), укладених шляхом проведення у порядку здійсненні виконавчого провадження прилюдних торгів, а так само актів про проведення відповідних торгів, підвідомчі господарським судам .

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає обґрунтованими , а рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2009 р. , що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на пункту 3 частини1 ст. 104 ГПК України таким, що підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову повністю з віднесення на відповідачів судових витрат порівну .

Судові витрати , понесені апелянтом за розгляд апеляційної скарги, відносяться в силу ст.. 49 ГПК України на відповідачів порівну .

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ВАТ «Київенергобуд» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2009 р. у справі № 17/219 скасувати.

Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ «Київенергобуд» задовольнити.

Визнати недійсними прилюдні торги з продажу майна ВАТ «Київенергобуд» - будівлі майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686,06 кв.м., загальною площею 707,3 кв.м., розташованої у АДРЕСА_2 акт про проведення вказаних торгів 18.07.2001 р. та свідоцтво, видане 18.07.2001 р. приватним нотаріусом про право власності на придбане майно. Витребувати від субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 належну ВАТ «Київенергобуд» будівлю майстерні виготовлення фарб і розкрою скла та лінолеуму зі складом, площею забудови 686,06 кв.м., загальною площею 707, 3 кв.м., розташованої у м. Києві по вул. Пухівська,1-а.

Стягнути з відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції м. Києва (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 64, ідентифікаційний номер 34972294) та субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з кожного по 359 грн. державного мита, 59 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та по 179,5 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги на користь ВАТ «Київенергобуд» (02225, м. Київ вул. Бальзака, 22, р/р 2600430000890 в Київській філії АКБ «Індустріалбанк», м. Київ, МФО 320962, код ЄДРПОУ 04630689).

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Матеріали справи № 17/219 повернути до господарського суду місті Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді

23.10.09 (відправлено)