Постанова № 6542077, 05.11.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2009 року Справа № 22/433-07

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача –Мележик Олена Олександрівна, дов. № б/н від 26.12.2008р.;

відповідача –не з’явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.50);

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” м.Павлоград

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007 року, підписане 09.09.2009р.

у справі № 22/433-07

за позовом відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м.Павлоград

до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 1300 грн. 26 коп.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р., підписаним 09.09.2009р. (суддя Пуппо Л.Д.) по справі № 22/433-07 за позовом відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м.Павлоград (далі –ВАТ “Павлоградвугілля”) до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ (далі –ДП “Придніпровська залізниця”) про стягнення 1300 грн. 26 коп. в задоволенні позову було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову; правомірним нарахуванням та списанням залізницею плати за користування вагонами з рахунку позивача.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі –ВАТ “Павлоградвугілля” м.Павлоград, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, матеріалам та обставинам справи, зокрема:

          - господарський суд не звернув уваги на доводи скаржника про те, що всупереч ст..31 Статуту залізниць України відповідачем були подані непридатні до навантаження вагони, які не були очищені від попереднього вантажу;

          - господарський суд не звернув увагу не те, що згідно з п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 списання коштів засвідчується підписами працівників станції та вантажовідправника; спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку згідно з п.2.10 зазначених Правил, чого залізницею зроблено не було;

          - всупереч постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” господарським судом не було надане правове обґрунтування, відповідно до якого відхилені доводи позивача про неготовність вагонів до навантаження.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач –ДП “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що 19.04.2007 року на під’їзні колії станції Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці, власником яких є ВАТ “Павлоградвугілля” –філія “Павлоградвантажтранс” надійшло 58 порожніх вагонів під завантаження вугільної продукції.

Як зазначає позивач, вказані вагони, в порушення ст.31 Статуту залізниць України, не були очищені від попереднього вантажу, в зв’язку з чим простояли в очікуванні переадресування до 17.00 години 20.04.2007р. (а.с.2).

Облік часу перебування вагонів на коліях залізниці 19.04.2007р. та 20.04.2007р. засвідчений станцією у відомостях плати за користування вагонами №№21040920, 21040921 (а.с.4, 6), згідно яких нарахована плата у розмірі 1300 грн. 26 коп., яка переліком № 1705 від 17.05.2007р. списана з особового рахунку ВАТ “Павлоградвугілля” № 9001882 в ТехПД-1 (а.с.8).

З наданих відомостей плати за користування вагонами вбачається, що їх не було підписано позивачем (відмова), про що відповідачем було складено акти загальної форми від 20.04.2007р. №№ 86, 87 (форма ГУ-23) (а.с.5, 7) про відмову від підпису.

13.06.2007р. листом № 8/4368 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав повернення 1300 грн. 26 коп., списаних в безспірному порядку, оскільки вважав, що зазначена сума має неузгоджений характер (а.с.9).

30.10.2007р. листом № МКРП 09/07-40 залізниця відмовила в задоволенні зазначеної вище претензії, зазначивши, що про прибуття вагонів позивач був повідомлений належним чином, зазначені вагони прибули по повним вантажним документам і згідно зі ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов’язаний прийняти вагони на під’їзну колію, чого останнім зроблено не було, тому плата за користування вагонами стягнута з ВАТ “Павлоградвугілля” правомірно (а.с.12).

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статут залізниць України визначає права і обов’язки, відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі Статуту залізниць затверджені Правила перевезення вантажів, які є обов’язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України та п.2, 15 Правил користування вагонами і контейнерами, за користування вагонами та контейнерами вантажовідправниками та вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Позивачем ніяким чином не оспорюється сума списаних коштів щодо їх можливого нарахування з порушенням вищезазначених норм матеріального права. Контррозрахунок суми списаної відповідачем суми не надавався судам обох інстанцій, відсутній в матеріалах справи.

Згідно п.8 Правил зберігання вантажів (зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000р. за № 866/5087) збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо).

Чинним законодавством не визначено поняття порожніх вагонів, як “вантажу на колесах”, але, на думку колегії суддів, зазначене поняття охоплюється поняттям “вантаж”.

Отже, згідно ст.119 Статуту залізниць України, п.2, 15 Правил користування вагонами і контейнерами та на підставі п.8 Правил зберігання вантажів, § 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 залізницею було нараховано плату за користування вагонами та контейнерами та збір за зберігання вагонів затриманих на підходах до станції Ароматна та Богуславська Придніпровської залізниці в жовтні 2008 року в сумі 60 000 грн.

Відповідно до п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000р. за № 864/5085) безготівкові розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюється на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Згідно п.2.6 вищевказаних Правил, отримані кошти ТехПД заносить на особовий рахунок платника та списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення та надані послуги. Списання коштів з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, а всі залізничні платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи й у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки.

Згідно з п.4 Правил користування вагонами і контейнерами та п.2.6 Правил розрахунків за перевезення відомості плати за користування вагонами та контейнерами накопичувальні картки підписуються представниками залізниці та представниками платника. Пунктом 3 Правил складання актів (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855) передбачено, що у разі відмови вантажовласника від підписання накопичувальної картки та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) залізницею складаються акти загальної форми для засвідчення даних обставин, що і було зроблено відповідачем.

Матеріали справи свідчать про те, що залізницею на обґрунтування нарахування та списання спірної суми було оформлено всі докази, передбачені Статутом залізниць України та вищезазначеними Правилами у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Отже, залізницею був обґрунтовано нарахований платіж за затримку вищенаведених вагонів, про що було складено відомості плати за користування вагонами, акти загальної форми про відмову від їх підписання (п.19 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. № 01-8/917).

Таким чином, затримка вагонів відбулась з підстав, що не залежали від залізниці, факт затримки вагонів оформлено у відповідності до вимог Закону, тобто, нарахування та списання в якості плати спірної суми є правомірним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті в силу вищевикладеного.

Доводи скаржника про те, що відповідачем взагалі не надавались позивачеві для підпису відомості плати за користування вагонами не можуть бути прийняті, оскільки ці доводи не підтверджено жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права не приймаються в силу ч.2 ст.104 ГПК України.

Щодо решти доводів апеляційної скарги, то вони не спростовують вищевикладені обставини та не впливають на правильність та повноту правової оцінки поданих доказів, матеріалів, обставин справи.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2007р. по справі № 22/433-07 –залишити без змін; апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” м.Павлоград –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                               О.М. Виноградник

Судді                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко