Постанова № 6542032, 02.11.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2009 року Справа № 11/184-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі: Резниченко С.Ю.

за участю представників:

позивача: не з”явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

відповідача: не з”явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2009р. у справі №11/184-09

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області

до: товариства з обмеженою відповідальністю “Тако-Трейд”, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про: стягнення 41155,04 гривень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнень стягнути з відповідача- ТОВ “Тако-Трейд” на його користь грошову заборгованість у сумі:

16280,46 гривень, суму основного боргу;

пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання 4671,39 гривень;

3% річних в сумі 576,21 гривень, який існує на 2 жовтня 2009 року за договором поставки №6651 від 6 травня 2008 року, та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у звязку з недобросовісним виконання своїх зобовязань не розрахувався повністю з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар згідно укладеного договору.

Рішенням господарського суду у справі №11/184-09 від 24 червня 2009 року (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача - ТОВ “Тако-Трейд” на користь позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 14062,46 гривень основного боргу, 40,67 гривень річних, 359,01 гривень пені, судові витрати.

В частині стягнення 3000 гривень провадження у справі припинено.

В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що відповідач зобовязання по оплаті за поставлений товар виконав частково.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно зясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на надані до суді письмові докази: накладні про отримання товару та довідки з банку про зарахування грошових коштів від відповідача на рахунок позивача за отриманий товар.

На апеляційну скаргу відповідач відзив не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області змінити.

Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 6 травня 2008 року між позивачем - фізичною особою-підприємцем О.В. та ТОВ “Тако-Трейд” було укладено договір поставки №6651.

Відповідно до умов договору поставки позивач зобовязаний поставити та передати у власність, а Відповідач прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно накладних:

1. №1271А від 2 червня 2008 року на суму 9370 гривень;

2. №1271А від 13 червня 2008 року на суму 3416 гривень;

3. №1270А від 13 червня 2008 року на суму 4872 гривень;

4. №1317Б від 15 липня 2008 року на суму 2636 гривень;

5. №1307А від 9 липня 2008 року на суму 2682 гривень;

6. №1350Б від 21 серпня 2008 року на суму 3560 гривень;

7. №1349А від 21 серпня 2008 року на суму 14220 гривень;

8. №1355Б від 22 серпня 2008 року на суму 1620 гривень;

9. №1415Б від 17 жовтня 2008 року на суму 9446 гривень, позивач поставив товар на адресу відповідача у місто Кривий Ріг на загальну суму 51822 гривень.

Згідно накладних:

1. №1293Б від 24 червня 2008 року на суму 6464 гривень;

2. №1294Б від 24 червня 2008 року на суму 5706 гривень;

3. №1295Б від 24 червня 2008 року на суму 4880 гривень, позивач

поставив товар на адресу відповідача у місто Бердянськ на загальну суму 17050 гривень.

В свою чергу відповідач у звязку з недобросовісним виконання своїх зобовязань не розрахувався повністю з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог, але вважає за необхідне внести зміни до грошових стягнень на користь позивача.

Судовою колегією у судовому засіданні було встановлено, що позивач поставив на адресу відповідача товар у місто Кривий Ріг згідно накладних на загальну суму 51822 гривень.

Крім того, позивач поставив на адресу відповідача товар у місто Бердянськ згідно накладних на загальну суму 17050 гривень.

А всього позивачем було поставлено товару відповідачу на загальну суму (51822 гривень + 17050 гривень = 68872 гривень ).

Відповідно до виписки з банку видно, що відповідач частково розрахувався з позивачем до винесення рішення господарським судом на суму 37755,54 гривень, дата платежу 9 червня 2009 року, рішення було винесено 24 червня 2009 року.

Крім того, відповідно до виписки з банку видно, що відповідач частково розрахувався з позивачем і після винесення рішення господарським судом на суму 9200 гривень. (аркуш справи 132).

А всього на загальну суму (37755,54 гривень + 9200 гривень = 46955,54 гривень ).

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що позивачем було надано акти про повернення відповідачем нереалізованого товару на суму 5636 гривень .

Враховуючи виплачену відповідачем суму за придбаний товар та суму поверненого товару, загальна сума склала (46955,54 гривень + 5636 гривень = 52591,54 гривень ).

Як було зазначено вище позивачем було поставлено товару на загальну суму 68872 гривень.

68872 гривень - 52591,54 гривень = 16280,46 гривень.

Доказів виконання зобовязання по оплаті реалізованого товару у сумі 16280,46 гривень на момент розгляду спору відповідач не надав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що грошові кошти виплачені відповідачем після прийняття рішення у сумі 9200 гривень необхідно було додати господарським судом до 16280,46 гривень, що мало дорівнювати (9200 гривень + 16280,46 гривень = 25480,46 гривень) і також не співпадало з висновком господарського суду.

Але, враховуючи, що позивач отримав перераховані грошові кошти у сумі 9200 гривень, судова колегія вважає не стягувати вказану суму.

Тому судова колегія вважає, що невиплачена сума за поставлений товар складає у сумі 16280,46 гривень та підлягає стягненню.

Крім того, відповідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6.6, укладеного договору за несвоєчасне або неповне перерахування грошових коштів в договорі встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені від простроченої суми за кожен день прострочки.

Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни чи скасування рішення.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, рішення змінити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2009 року у справі №11/184-09, змінити.

Резолютивну частину вкласти у наступній редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тако-Трейд” (50008, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 34684304) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (50056, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 16280,46 гривень - суму основного боргу, пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання 4671,39 гривень, 3% річних в сумі 576,21 гривень, який існує на 2 жовтня 2009 року за договором поставки №6651 від 6 травня 2008 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тако-Трейд” (50008, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 34684304) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (50056, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) державне мито у сумі 411,55 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 118 гривень”.

Видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий П.П. Павловський

Судді В.В. Швець

О.В. Чус