Постанова № 6542022, 03.11.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009 року Справа № 39/70-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 22.10.2009 року:

позивача: Хандога В.В.- предст., дов.№186-09 від 20.05.2009 року

відповідача: Миц О.І.- предст., дов.№66/1 від 27.08.2008 року

Стефлюк Ю.В.- предст., дов.№68/1 від 01.09.2009 року

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2009р. у справі №39/70-09

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського виробничо-технічного підприємства “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” (м. Дніпропетровськ)

до:товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” (м. Дніпропетровськ)

третя особа: Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ)

про: стягнення збитків за користування земельною ділянкою у сумі 19799,21 грн.

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” (м. Дніпропетровськ)

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського виробничо-технічного підприємства “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” (м. Дніпропетровськ)

2. Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про: усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2009 року (підписано 26.08.2009р.) по справі №39/70-09 (суддя Ліпинський О.В.) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського виробничо-технічного підприємства “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” (м. Дніпропетровськ), третя особа: Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) про стягнення збитків, завданих самовільним зайняттям відповідачем частини земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача за договором оренди земельної ділянки від 24.02.2003р. у сумі 19799,21 грн. З відповідача на користь позивача стягнуті також судові витрати по справі. У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” до товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського виробничо-технічного підприємства “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” і Дніпропетровської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.02.2003р. та зобов’язання Дніпропетровську міську раду звернутись з заявою до Державного земельного кадастру для внесення змін щодо спірної земельної ділянки –відмовлено.

Відповідач за первісним позовом –товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ”, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2009 року по справі №39/70-09 і прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, а в задоволені первісного позову відмовити. Скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так суд першої інстанції самостійно змінив вимоги позивача в частині обґрунтування позовних вимог, оскільки вимоги про стягнення збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки позивачем не заявлялися, що є порушенням норм процесуального права. Судом також залишено поза увагою ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” і ст.224 ГК України. Із змісту закону випливає, що для визнання самовільного зайняття земельної ділянки необхідне фактичне використання земельної ділянки, а земельна ділянка, на якій розташоване майно, що належить відповідачу, фактично не використовується останнім. В матеріалах справи є акти перевірки стану заставленого майна від 23.03.2009 року, складені представниками ДФ ТОВ „Укрпромбанк” та ТОВ „Дніпропетровський автоцентр МАЗ”, які свідчать про те, що позивач перешкоджає у вільному доступі до нерухомого майна відповідача. Інші матеріали справи також свідчать про перешкоджання позивачем права позивача на користування власним майном (звернення до прокуратури від 31.07.2008 року, лист №102 від 10.07.2008 року, тощо), але суд не звернув на ці докази уваги. Щодо постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року у справі №2/420-08, то вона не встановлює факт безпосереднього використання відповідачем земельної ділянки і не встановлює здійснення відповідачем господарської діяльності на спірній земельній ділянці. Скаржник також зазначає, що в силу ст.4 ГК України цей кодекс не застосовується до земельних відносин, а відповідач не вчиняв будь-якого господарського правопорушення. Більш того, відповідач здійснював дії, спрямовані на оформлення за собою право на землю, але бездіяльність позивача призводить до збільшення сплаченої ним орендної плати за землю. Скаржник звертає увагу суду, що при задоволенні позову про стягнення збитків не було визначено розміру земельної ділянки і не враховано умов, за яких стягуються заподіяні збитки (елементи цивільної відповідальності) та не визначений період, за який стягнені збитки. При розгляді зустрічного позову суд не врахував положення ст.391 ЦК України і ч.2 ст.16 цього кодексу.

Позивач за первісним позовом –товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” (м. Дніпропетровськ) –у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що предметом первісного позову є відшкодування збитків, завданих неправомірними діями відповідача, а факт чинення перешкод вже встановлений Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 18.12.2008 року по справі №2/240-08, тому в силу ч.2 ст.35 ГПК України цей факт додаткового доказування не потребує. Щодо перешкоджання користування майном, то позивач надав до суду докази дозволу на прохід співробітників підприємства та проїзд транспортних засобів до належного відповідачу майна. У свою чергу відповідач користується земельною ділянкою, право на яку має позивач. Відповідач до позивача з питання про оформлення договору оренди землі не звертався. Позивач по первісному позову вважає вимоги відповідача необґрунтованими і при цьому посилається на норми ст.224 ГК України і ст.143 Земельного кодексу України.

Третя особа по первісному позову (відповідач –по зустрічному позову) –Дніпропетровська міська рада –відзив на апеляційну скаргу не надала, представник міської ради у судові засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №№9590, 5926, а про перерву у засіданні повідомлений повісткою –повідомлення №599992). Беручи до уваги, що неявка міської ради не перешкоджає розгляду справи по суті, справа переглядалася без участі Дніпропетровської міської ради за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.10 03 листопада 2009 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив: постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року по справі №2/240-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (м. Дніпропетровськ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою встановлено, що 24.02.2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровське виробничо-технічне підприємство “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” і Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого міська рада передала, а позивач по первісному позову (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,6529 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Гвардійська, 11 для фактичного розміщення виробничої бази. Підставою для укладення договору і передачі земельної ділянки в оренду позивача було рішення Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 року №143/5.

02.09.2003 року між позивачем і громадянином Прокопенко Віктором Володимировичем був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач продав, а Прокопенко В.В. купив в літері А3-1 будівлю механічних майстерень цеху №11, приміщення №3 поз.1, загальною площею 103,6 м2 вартістю 1749 грн.; в літері А4-1 виробнича будівля прим. №4 поз. 1-13, загальною площею 495,9 м2 вартістю 8965 грн., що знаходяться за адресою: вул. Гвардійська, 11. Зазначений договір 02.09.2003 року був посвідчений державним нотаріусом сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори і зареєстрований у реєстрі за №4-2588. Згідно п.3.3 цього договору право власності на будівлі переходить від продавця до покупця в день підписання договору, тобто гр. Прокопенко В.В. з 02.09.2003 року став власником переліченого вище майна.

Земельною ділянкою громадянин Прокопенко В.В. користувався на підставі договору суборенди земельної ділянки від 01.12.2003 року, відповідно до якого позивач передав в суборенду земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану у м. Дніпропетровську, Ленінський район, вул. Гвардійська, 11 по фактичному розміщенню будівель згідно договору купівлі-продажу від 02.09.2003 року на строк до оформлення орендарем документів на земельну ділянку згідно чинного законодавства. Протягом всього строку користування земельною ділянкою громадянин Прокопенко В.В. договір на право оренди земельної ділянки з власником цієї ділянки –Дніпропетровською міською радою не оформив.

03.03.2008 року між гр. Прокопенко Віктором Володимировичем і ТОВ „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Прокопенко В.В. продав, а відповідач отримав у власність нежитлові будівлі, що розташовані по вул. Гвардійській, 11 і складаються з приміщень: в будівлі механічних майстерень літ. А3-1 цеху №11 приміщення №3 поз. 1 загальною площею 103,6 кв.м.; в виробничій будівлі літ. А4-1 приміщення №4 поз. 1-11, 13 загальною площею 498,7 кв.м.; рампи а1, а2; огорожі №11-15; мостіння на І-ІІІ; Н - душової (тимчасової), реєстраційний №3084335. Згідно п.4.1 договору право власності на відчужувані нежитлові будівлі у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору, яка була проведена 05.04.2008 року, тобто відповідач став власником переліченого вище майна з 05.04.2008 року.

Будь-які договори оренди або суборенди земельної ділянки, на якій розташовані придбані об’єкти нерухомості, відповідачем не укладалися, хоча відповідач звертався з відповідним клопотанням до голови Дніпропетровської міської ради.

Також постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року по справі №2/240-08 було встановлено, що „станом на день прийняття судового рішення по справі позивач має право користування земельною ділянкою за договором оренди від 24.02.2003 року, у тому числі і земельною ділянкою, на якій розташовані об’єкти нерухомості, які належать відповідачу, і земельною ділянкою, яка потрібна для обслуговування цих будівель, а відповідач має право власності на об’єкти нерухомості, але не має права користування земельною ділянкою, на якій ці об’єкти розташовані”. З моменту набрання зазначеною постановою суду законної сили будь-які нові обставини не виникли, тому цей висновок суду слід застосовувати і при розгляді справи №39/70-09. Крім того, при розгляді справи №2/240-08 було за наявними у справі матеріалами встановлено, що „відповідач обмежує доступ позивача на частину земельної ділянки, яка орендується позивачем, тому вимоги останнього в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою правомірно задоволені місцевим господарським судом”.

Але це твердження є фактом, встановленим судом з урахуванням поданих доказів станом на час розгляду справи №2/240-08 і цей факт не може встановлюватися на майбутнє. Тобто, факт перешкод у користуванні земельною ділянкою в іншій час повинен доводитися позивачем на загальних підставах.

У позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.07.2009 року та пояснень до позовної заяви від 10.08.2009 року) позивач зазначав, що упродовж всього періоду, коли ТОВ „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” чинило перешкоди в користуванні частиною земельною ділянки, він належним чином сплачував орендну плату за орендовану земельну ділянку, хоча фактично частиною земельної ділянки площею 0,25 га, доступ до якої був обмежений відповідачем, не користувався. Ця обставина в силу ст.27 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 224, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення з відповідача збитків, завданих неправомірними діями. Ці збитки були обраховані у процентному співвідношенні до загального розміру земельної ділянки за період з березня 2008 року по березень 2009 року. У поясненнях до позовної заяви позивачем було зазначено, що відповідачем було здійснено самовільне зайняття належної позивачу земельної ділянки, тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані саме норми ст.ст.211, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що відповідачем було вчинене господарське правопорушення, у зв’язку з чим настає господарсько-правова відповідальність останнього. При цьому, позивач вважає, що збитки підлягають стягненню саме на підставі ст.224 Господарського кодексу України, що додатково підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 10.10.2007 року по справі №2-20/1771-2007 та від 13.09.2007 року по справі №18/392 (13/539) з аналогічних справ.

З такими доводами позивача погодився суд при прийнятті рішення по справі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення його вимог про відшкодування збитків, виходячи із наступного:

-          відповідно до ст.1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання;

-          стаття 224 цього Кодексу встановлює відповідальність учасника господарських відносин у вигляді збитків, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, тобто зазначена відповідальність настає тільки у випадку наявності порушеного господарського зобов’язання (1) або порушення установлених вимог здійснення господарської діяльності (2). Цей перелік підстав застосування відповідальності є вичерпним;

-          в силу ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Правовідносини сторін не виникли із Господарського кодексу України, а виникли внаслідок перешкод у користуванні землею. В силу ч.1 ст.4 Кодексу не є предметом його регулювання земельні відносини. Отже, відносини сторін не є господарськими зобов’язаннями, тому у відповідача не настає відповідальність за порушення господарського зобов’язання, яке відсутнє.;

-          згідно ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Виходячи із цього визначення, перешкоджання у користуванні землею не є порушенням установлених вимог здійснення господарської діяльності. Ця обставина також унеможливлювала задоволення вимог позивача на підставі ст.224 ГК України. При цьому посилання позивача на постанови ВГСУ по іншим справам не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки в Україні не застосовується так зване „прецедентне право”. Крім того, виходячи із тексту наданих позивачем постав видно, що по даних справах приймалися постанови контролюючих органів, які встановили факт порушення вимог здійснення господарської діяльності одним із суб’єктів (здійснення самовільного будівництва);

-          колегія суддів дійшла висновку, що відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків можлива, але з інших підстав. Такі підстави позивач не навів, а лише сам факт сплати орендної плати за землю без можливості користування землею, не є підставою для відшкодування збитків. Наявність таких збитків слід довести у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України з посиланням на відповідні норми матеріального права України, які надають підстави для стягнення заподіяних збитків.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог підлягає скасуванню, а у їх задоволенні повинно бути відмовлено.

У зустрічному позові відповідач з урахуванням заяви про уточнення зустрічного позову від 10.08.2009 року просив усунути перешкоди у користування майном, належним відповідачу, шляхом забезпечення безперешкодного і безоплатного проходу та проїзду в будь-який час доби до належних відповідачу будівель та споруд; припинити правовідносини з оренди позивачем земельної ділянки площею 0,6529 га, що виникли на підставі договору оренди від 24.02.2003 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою і зобов’язати Дніпропетровську міську раду звернутися до Державного земельного кадастру для внесення відповідних змін щодо зазначеної земельної ділянки.

У якості доказу перешкод у користуванні майном відповідачем надані листи позивача до Дніпропетровської міської ради та прокуратури, акти перевірки стану заставленого майна від 23.03.2009 року. Зазначені докази не можуть бути підставою для задоволення вимог зустрічного позову в цій частині в силу наступного:

·          право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. У цьому випадку власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подання „негаторного” позову. Позивачем такого позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем –особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю;

·          Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами;

·          Позивачем по зустрічному позову не були надані докази вчинення перешкод у користуванні майном саме на момент подання зустрічного позову, що виключає задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, колегія суддів відзначає, що перешкоди повинні бути створені відносно користування майном саме його власником (титульним володільцем), а надані позивачем по зустрічному позову акти перевірки стану заставленого майна свідчать, що до майна недопущені представники ДФ ТОВ „Укрпромбанк” (інші особи).

Не підлягають задоволенню і вимоги зустрічного позову щодо припинення правовідносин і зобов’язання Дніпропетровської міської ради звернутися до Державного земельного кадастру із заявою для внесення відповідних змін щодо зазначеної земельної ділянки.

Так відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Позивач по зустрічному позову не має документа, який би підтверджував його право на землю. При цьому, посилання відповідача на ст.120 ЗК України і ст.377 ЦК України як на норми, в силу яких у нього виникає право користування землею, не є обґрунтованим, оскільки зазначені норми лише встановлюють (декларують) право особи, яка придбала нерухоме майно, на користування землею, на якій знаходиться це нерухоме майно, але момент виникнення такого права встановлений іншими нормами –ст.125 ЗК України. Тобто перехід права на землю не відбувається автоматично, а безпосередньо право користування виникає після здійснення особами певних дій, як то: укладення договору оренди, тощо. Аналогічно продавець нерухомого майна також автоматично не втрачає своє право користування земельною ділянкою у випадку продажу цього майна, оскільки підстави такого припинення встановлені ст.141 ЗК України, а цей перелік є вичерпним.

Як на підставу припинення правовідносин заявник посилається на відмову відповідача по зустрічному позову від права користування земельною ділянкою, що на його думку свідчить про припинення правовідносин з користування землею. З таким висновком погодитися не можна, оскільки земельна ділянка знаходиться у відповідача за зустрічним позовом в користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки, тому його відмова від права користування земельною ділянкою проводиться не шляхом подання заяви і прийняття рішення компетентним органом про припинення права користування та вилученням земельної ділянки на підставі поданої заяви, а шляхом припинення договору оренди земельної ділянки, який станом на день прийняття рішення не розірваний і є чинним.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №2/420 було встановлено, що „станом на день прийняття судового рішення по справі (18.12.2008 року) позивач має право користування земельною ділянкою за договором оренди від 24.02.2003 року, у тому числі і земельною ділянкою, на якій розташовані об’єкти нерухомості, які належать відповідачу і земельною ділянкою, яка потрібна для обслуговування цих будівель”. З того часу до прийняття рішення по справі №39/70-09 будь-які зміни обставин не настали, тому вважати правовідносини припиненими або примусово припиняти їх в судовому порядку немає правових підстав.

Також не підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання Дніпропетровської міської ради звернутися до Державного земельного кадастру із заявою для внесення відповідних змін щодо зазначеної земельної ділянки, оскільки право (користування) оренди не перейшло до іншої особи, а тому підстави внесення таких змін відсутні.

За зазначених обставин доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2009 року по справі №39/70-09 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„У задоволенні первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Дніпропетровському науково-технічному підприємству “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 5, код ЄДРПОУ 00192465) суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 34 грн. 51 коп., перерахованого до державного бюджету України за платіжним дорученням №817 від 16.04.2009 року.”

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського науково-технічного підприємства “УКРЧОРМЕТАВТОМАТИКА” (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 5, код ЄДРПОУ 00192465) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” (49080 м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) 99 грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський автоцентр “МАЗ” (49080 м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) суму зайво сплаченого державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в розмірі 2 грн. 61 коп., перерахованого до державного бюджету України за платіжним дорученням №333 від 03.09.2009 року.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази і довідки відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М. Бахмат