Рішення № 6541302, 30.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2009 р. Справа № 61/139-09 (н.р. 57/0

вх. № 5288/4-61 (н.р. 242/4-57)

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Лещенко Г.М. - директор;

третьої особи - не з"явився;

відповідача - Крячко О.В., за довіреністю б/н від 22.12.2008р.;

розглянувши справу за позовом КП "Бюро майнових відносин", м. Харків 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківська обласна рада, м.Харків

до ТОВ "Високі енергетичні технології" м. Харків

про стягнення 29281,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивач - Комунальне підприємство "Бюро майнових відносин", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" 15188,79 грн. орендної плати, ПДВ у сумі 5906,73 грн., відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг у сумі 6267,57 грн., пені у сумі 1918,27 грн., всього – 29281,36 грн. та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору оренди № 70 Н комунального майна від 12 травня 2008 року, договору № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08 липня 2008 року, неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та комунальних послуг.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2009 року у справі № 57/04-09 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології” на користь Комунального підприємства “Бюро майнових відносин по договору оренди № 70 комунального майна від 12 травня 2008 року: заборгованість з орендної плати у сумі 15188,79 грн., ПДВ в сумі 5906,73 грн. та 1343,33 грн. пені; по договору № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.07.2008 року: 6267,57 грн. заборгованості та пені у сумі 574,94 грн., також 292,81 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду від 11.06.09р. у справі № 57/04-09 рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2009 року у справі № 57/04-09 скасовано, а справу передано на новий до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2009 року справу № 61/139-09 (н.р.№ 57/04-09) призначено до розгляду.

27.10.2009 року від позивача надійшли письмові зміни позовних вимог, в яких він просить суд стягнути з відповідача 14913,47 грн. орендної плати, ПДВ у сумі 5799,67 грн., заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг у сумі 6155,00 грн., пеню в сумі 1839,78 грн., а всього – 28707,92 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу , в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вказаного, суд приймає зміни позовних вимог позивача, як зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням вказаних змін.

В судовому засіданні 30.10.09р. оголошувалась перерва до 12 години 50 хвилин 30.10.09р.

В судовому засіданні 30.10.09р. позивач позовні вимоги підтримує повністю з урахуванням наданих змін, просить позов задовольнити.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Харківська обласна рада, в судове засідання 30.10.09 р. не з’явилась, проте 17.08.09 р. та 27.10.09р. через канцелярію суду надала письмові пояснення по суті позову, в яких позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, а справу розглянути без участі її представника в судовому засіданні за наявними у справі документами.

Представник відповідача в своїх усних поясненнях в судових засіданнях та в письмових поясненнях проти позову заперечує частково, а саме: суму боргу в розмірі 15188,79 грн. визнає повністю (про що також свідчить підписаний відповідачем та позивачем акт звірки взаєморозрахунків, том ІІ, арк. спр. 33), проти позовних вимог в іншій частині заперечує з підстав , викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2008 року між Харківською обласною радою (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології”(далі - відповідач) було укладено договір оренди № 70 Н комунального майна (далі договір), у відповідності до умов якого орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху загальною площею 196,8 кв.м, в тому числі місця спільного користування площею 56,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, що знаходяться на балансі КП “Бюро майнових відносин” (далі позивач ), склад та вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість майна, складеного станом на 17.03.2008 року, вартість якого становить 737500,00 грн. без урахування ПДВ, з метою розміщення офісу.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами договору 12 травня 2008 року.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що стартова орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням ХVІІІ сесії обласної ради V скликання від 06 вересня 2007 року № 398 –V (далі - Методика), за результатами конкурсу орендна плата становить за рік 125375,00 грн. без урахування ПДВ та індексів інфляції, орендна плата за перший місяць оренди –травень 2008 року становить 11179,27 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції за травень місяць 2008 року, який враховується при сплаті, ставка орендної плати (тариф) за конкурсними пропозиціями становить 17% за рік, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним і розподіляється наступним чином:

- 70% до обласного бюджету,

- 30% - Балансоутримувачу (позивачу).

          Пунктами 10.1, 10.6, 10.7 договору оренди передбачено, що договір діє з 12 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року включно, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу (відповідачу), майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, обов’язок щодо складання акта приймання –передачі про повернення майна покладається на Орендаря (відповідача).

02 вересня 2008 року на підставі акту приймання-передачі орендованого майна відповідачем було повернуто об’єкт договору оренду позивачеві.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 151 від 03.09.08 року, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 19671,76 грн., на якій зазначено, що 04.09.2008 року її було отримано з боку відповідача уповноваженою особою.

Проте, відповідач на претензію не відреагував, про результати її розгляду не повідомив та грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

Як вказує позивач у позовній заяві, Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення 30% орендної плати на рахунок до балансоутримувача (позивача) за оренду приміщення та умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, внаслідок чого за період з травня по серпень (включно) 2008 року у відповідача виникла заборгованість перед балансоутримувачем (позивачем): з орендної плати у сумі 14913,47 грн., з оплати витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в сумі 6155,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Станом на момент розгляду справи, відповідач 14913,47 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, навпаки, представник позивача в судових засіданнях вказану суму боргу зі сплати 30% орендної плати визнає повністю, про що також свідчить підписаний відповідачем акт звірки взаєморозрахунків.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди № 70Н комунального майна від 12 травня 2008 року, який був укладений між орендодавцем та відповідачем по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості з орендної плати, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з травня по серпень 2008 року (включно) в сумі 14913,47 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди № 70-Н комунального майна від 12 травня 2008 року нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Законом України “Про податок на додану вартість ” об’єктом оподаткування на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 вказаного Закону поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацією, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізінгу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальній, в тому числі промислової, власності.

З вказаного вбачається, що операції з надання права на користування майном (оренда) є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку заборгованості з ПДВ на 70% орендної плати, перерахованої до бюджету до договору № 70 Н комунального майна від 12 травня 2008 року станом заборгованість відповідача складає 5799,67 грн.

Заперечення відповідача в цій частині позовних вимог судом не приймаються до уваги, оскільки вони ґрунтуються на помилковому трактуванні відповідачем приписів чинного законодавства та умов договору оренди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5799,67 грн. податку на додану вартість з 70% орендної плати обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

У відповідності до п. 3.5 договору оренди № 70 Н комунального майна від 12 травня 2008 року сторонами цього договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 21 червня 2008 року по 20 грудня 2008 року (183 дні), склала 1302,33 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховане відповідачу пеню на всю суму заборгованості з орендної плати за період з 21 червня 2008 року по 20 грудня 2008 року (за шість місяців – 183 дні) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1302,33 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

          Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1302,33 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 46-к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року, суд зазначає наступне.

По-перше, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідач вказує, що він не повинен сплачувати ніякі витрати позивача, оскільки не займав орендоване приміщення, про що відомо позивачу.

Проте, суд зазначає, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідач на підтвердження своїх посилань щодо його незнаходження в орендованому приміщенні будь-яких належних доказів суду не надав (як-то, акт приймання-передачі або звернення з вимогою про підписання такого акту), в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму також оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (пункт 2 ст. 795 ЦК України). З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач повернув позивачу орендоване приміщення лише 02.09.2008 року (акт приймання-передачі міститься в томі № І на арк.спр. 19).

По-друге, заперечуючи проти позовних вимог в частині витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідач посилається на те, що позивачем в порушення умов договору № 46-к від 08.07.08р. не надавались відповідачу рахунки на сплату вказаних платежів.

Відповідно до договору № 46-к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року, позивач повинен обслуговувати, здійснювати експлуатацію та ремонт нежитлових приміщень, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, загальною площею 196,8 кв.м, в тому числі місця спільного користування площею 56,2 кв.м., а відповідач повинен здійснювати оплату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, позивачу плату за надані послуги у встановлених розмірах пропорційно до займаної площі в будівлі.

Пунктами 5.1, 5.4 договору № 46–к про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 08 липня 2008 року сторони передбачили, що договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 12 травня 2008 року по 11 квітня 2009 року включно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п.2.1.1 вказаного договору сторони погодили, що розмір плати за обслуговування і ремонт орендованого приміщення будівлі, прибудинкової території , утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб’єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт нежитлових приміщень будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача, що становить 7,15 грн. за 1 кв.м. на місяць без урахування ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2.3 цього договору відповідач зобов’язаний був не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

З системного аналізу умов договору № 46–к від 08 липня 2008 року вбачається, що його умовами визначено порядок розрахунку суми відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, який складає 7,15 грн. за 1 кв.м. та розраховується пропорційно займаній площі, строк оплати вказаних послуг та санкції за невиконання цих обов’язків в строк, визначений договором. Вказаний договір не містить умов, що безумовною підставою сплати платежів є лише надані позивачем рахунки відповідачу на сплату сум на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на неотримання ним від позивача відповідних рахунків, на підставі яких у нього виникло б зобов’язання зі сплати суми відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, є помилковим, таким, що ґрунтується на однобічному трактуванні умов договору, оскільки , як вже було вказано вище, договір № 46–к від 08 липня 2008 року містить всі відомості, які необхідні для визначення суми оплати за місяць , порядку та строків її сплати.

Щодо посилань відповідача на необґрунтованість розрахунку позивача суми боргу за договором № 46–к від 08 липня 2008 року у зв’язку з тим, що позивачем додатково нараховано 20% ПДВ на суму, суд зазначає наступне.

Законом України “Про податок на додану вартість” об”єктом оподаткування на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Відповідно до п. 1.4 ст. 1 вказаного закону поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано ПДВ на суму 7,15 грн. за 1 кв.м. по відшкодуванню витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (том ІІ, арк.спр. 43), оскільки вказані операції згідно з діючим законодавством є об”єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, суд вважає недоречними посилання відповідача на включення в склад суми 7,15 грн. за 1 м.кв. земельного податку (том ІІ, арк.спр.43) з огляду на те, що сторони, укладаючи договір № 46–к від 08 липня 2008 року добровільно погодили вказану суму в розмірі 7,15 грн.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження скасування пункту 2.1.1. договору № 46–к від 08 липня 2008 року , яким передбачено суму в розмірі 7,15 грн. за 1 кв.м., або доказів на підтвердження визнання вказаного пункту договору недійсним в судовому порядку.

Виходячи з всього зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за договором № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08 липня 2008 року в розмірі 6155,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 536,45 грн. за несвоєчасну сплату боргу з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08 липня 2008 року відповідач зобов’язаний був не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення плати з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 16 червня 2008 року по 15 грудня 2008 року (183 дні), склала 537,45 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, посилається на те, що договір № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю було укладено сторонами 08 липня 2008 року, а тому є безпідставними твердження позивача про виникнення боргу за цим договорм вже з травня та червня 2008 року.

Проте, з наявного у справі текту договору № 46-к, вбачається, що пунктом 5.1 сторони погодили строк його дії, зазначивши, що договір діє з 12 травня 2008 року по 11 квітня 2009 року включно. З вказаного вбачається, що зобов’язання відповідача щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг виникли вже з травня 2008 року.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості з плати з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з 16 червня 2008 року по 15 грудня 2008 року (за шість місяців – 183 дні) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 537,45 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

          Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 537,45 грн.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,179, 509, 526, 530, 611, 612, 629,764 Цивільного кодексу України, статтями 232, 283, 286343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду зміни позовних вимог.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні технології” ( 61052, м. Харків, вул. Котлова, 54, р/р № 26000000630004 в банку “Демарк”, м. Харків, МФО 353575, код ЄДРПОУ 30426617) на користь Комунального підприємства “Бюро майнових відносин ”(61022, м. Харків, Держпром, 1 під"їзд, 7 поверх; р/р № 26001273110010 в АКБ “Базис”, МФО 351760, код ЄДРПОУ 34013688) по договору оренди № 70 комунального майна від 12 травня 2008 року: заборгованості з орендної плати у сумі 14913,47 грн., ПДВ в сумі 5799,67 грн. та 1302,33 грн. пені; по договору № 46-к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.07.2008 року: 6155,00 грн. заборгованості та пені у сумі 537,45 грн, також 287,07 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 02 листопада 2009 року.

Справа № 61/139-09.