Рішення № 6541295, 04.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2009 р. Справа № 61/254-09

вх. № 7806/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача – Шовков О.С., довіреність № 1291/16 від 30.12.2008р.;

відповідача – Юров А.А., директор , за паспортом ММ109139, виданим 21.12.1998р. Комінтернівським РОХРУ в Харківській області.

розглянувши справу за позовом ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

до ВК "Ехо", м. Харків

про стягнення 18086,91 грн. та виселення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДП "Завод ім.В.О. Малишева", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ВК "Ехо" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18086,91 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань, передбачених договором оренди №199, який було укладено між позивачем та відповідачем 01.12.2002р., також позивач просить виселити відповідача з займаного нежитлового приміщення, розташованого за адресою : м.Харків, вул. Чорноморська,1 та судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 04.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.11.2009р. та в наданому суду письмовому поясненні зазначив, що проти позовних вимог в сумі 16611,58 грн. не заперечує. Усно пояснив, що свої зобов’язання щодо вчасної сплати орендних платежів не виконував у зв’язку з тяжким фінансовим станом, який зумовлений економічною кризою.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01.02.2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 199дп, відповідно до умов якого позивач передав , а відповідач прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальної площею 58,25 м2 на цокольному поверсі п’ятиповерхової будівлі гуртожитку, що знаходиться на балансі позивача та розташоване за адресою м. Харків, вул.Чорноморська,1.

На виконання вимог п. 2.1 договору оренди між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі приміщення згідно з яким відповідач фактично прийняв у користування визначений об’єкт оренди (арк.спр.15).

Умовами п. 3. договору оренди сторонами погоджено порядок визначення суми орендної плати на місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата має перераховуватись щомісячно до 10 числа наступного місяця.

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору оренди № 199 дп орендна плата за на рік складала 2590,00 грн. При розрахунку розміру орендної плати повинен враховуватись індекс інфляції та ПДВ.

Згідно з п. 5.10 додаткової угоди № 1 до договору оренди № 199 дп разом з орендною платою відповідач зобов’язався сплачувати позивачу експлуатаційні витрати та оплати податку на землю пропорційно займаємій площі. Вказані платежі повинні перераховуватись одночасно з перерахуванням орендної плати.

Відповідно до пункту 10.1 додаткової угоди № 1 до договору оренди № 199 дп договір діє з 01.02.2002р. до 01.02.2003 року.

Пунктом 10.4 сторони передбачили, що договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених договором та діючим законодавством.

Відповідно до п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення строку його дії протягом 1 місяця, він вважається продовженим на тих самих умовах на господарський рік.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що відповідачем систематично порушувались його обов’язки щодо своєчасної сплати орендних платежів , що також визнається відповідачем.

На цій підставі в порядку статті 782 ЦК України позивач листом № 818/16 від 31.08.09р. звернувся до відповідача та повідомив його, що у зв’язку з наявністю заборгованості зі сплати орендної плати більш ніж 3 місяці, позивач відмовляється від договору оренди та просив передати приміщення по акту приймання-передачі.

Вказаний лист № 818/16 від 31.08.09р. було отримано відповідачем 07.09.09р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр.31), та даний факт підтверджується відповідачем в судовому засіданні.

З вказаного вбачається, що договір оренди було розірвано з 07.09.09р. в порядку ст. 782 ЦК України.

Проте, відповідач на момент розгляду справи, що підтверджується його представником в судовому засіданні, орендовані приміщення не звільнив та позивачу їх не передав.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду. З матеріалів справи вбачається, та відповідачем не оспорюється факту неповернення позивачу приміщення, яке було надано в оренду на підставі спірного договору. Наведене свідчить про порушення відповідачем вимог ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України щодо повернення об’єкту оренди.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині виселення відповідача з орендованих ним приміщень.

Щодо позовних вимог про стягнення суми боргу, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором оренди виконав в повному обсязі, проте, відповідач своїх зобов’язань за договором оренди в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів не виконав, наявну в нього заборгованість у сумі 15876,87 грн., не сплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, доказів на спростування зазначених обставин справи та на підтвердження своїх посилань суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідач визнає факт несплати ним орендних платежів, доказів на спростування суми , пред’явленої позивачем до стягнення не надав.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15876,87 грн. заборгованості за договором оренди № 199 дп від 01.02.02р.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України). Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Крім цього, ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України запроваджено, що Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 договору сторони визначили відповідальність за несвоєчасну сплату орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості .

За таких обставин , суд вважає, що нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо сплати орендних платежів в сумі 1248,71 грн., є обґрунтованою та доведеною, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних на всю суму заборгованості у розмірі 226,62 грн. та інфляційні на суму 734,71 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.          

З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості: 15876,87 грн. заборгованість з орендних платежів, 1248,71 грн. заборгованість по пені , 226,62 грн. – 3% річних та інфляційні на суму 734,71 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, витрати зі сплати державного мита у сумі 265,87 гривень та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Виробничого кооперативу «ЕХО»( адреса: 61036, м. Харків, вул.Чорноморська, 1, код ЄДРПОУ 19469159, р/р 26005301253 в ХОФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 351016) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева»(61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, р/р 260093013373 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931, код 14315629) заборгованість з орендних платежів в сумі 15876,87 грн., 1248,71 грн. пені , 226,62 грн. –3% річних та інфляційні на суму 734,71 грн., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 265,87 грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Виселити Виробничий кооператив «ЕХО»( адреса: 61036, м. Харків, вул.Чорноморська, 1, код ЄДРПОУ 19469159, р/р 26005301253 в ХОФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 351016) з займаного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Чорноморська,1.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 05 листопада 2009 року.

Справа № 61/254-09.