Рішення № 6541223, 30.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2009 р. Справа № 53/58-08 (н.р.

вх. № 1808

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Прохоров С.А.

суддя Погорелова О.В.

суддя Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - - не з*явився

1-го відповідача - Буряковська О.Ю. за дов.

2-го відповідача - не з*явився

3-ї особи - Борисенко А.С. за дов.

розглянувши справу за позовом ПП Самофалов І. К., м. Харків

до 1. Харківська міська рада, м. Харків

2. КП "ХМБТІ", м. Харків

про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівлад,ЛТД", м. Харків

до ПП Самофалова І.К., м. Харків

про знесення приміщень.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2007 року в задоволенні позову СПД ФО Самофалова Ігоря Костянтиновича відмовлено. Позов ТОВ "Рівлад, ЛТД", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, задоволено та зобов’язати СПД ФО Самофалова Ігоря Костянтиновича провести знесення самочинно збудованого нежитлового допоміжного приміщення № 1 літ. В-1 загальною площею 39,0 кв.м. до приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 21 або за його рахунок та стягнуто з СПД ФО Самофалова Ігоря Костянтиновича 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2007 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2008 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року та рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2007 року у справі № 50/93-06 скасовано та направлено справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В судовому засіданні 22.10.2009 року було оголошено перерву до 30.10.2009 року о 12:00 для оголошення повного тексту рішення.

Позивач в призначене судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, але надав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім в призначеному судовому засіданні.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, заперечує проти відкладення розгляду справи.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник 3-ї особи з самостійними вимогами в судовому засіданні підтримує заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти задоволення позовних вимог первісного позивача заперечує в повному обсязі, проти відкладення розгляду справи заперечує.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов.

Згідно ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Ст.77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що неодноразові клопотання позивача про відкладення розгляду справи та його нез'явлення у судові засідання свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та спробою затягнути розгляд справи по суті, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглядає справу в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Судова колегія, вислухавши пояснення уповноважених представників 1-го відповідача та 3-ї особи з самостійними вимогами, дослідивши надані до матеріалів справи документи, дійшла висновку щодо необґрунтованості та безпідставності первісних позовних вимог та необхідності задоволення позову 3-ї особи через наступне:

У 1999 році ПП Самофаловим І.К самовільно здійснено будівництво прибудови торгівельного павільйону до будинку по вул. Блюхера, 21.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.06.2000р. № 880 ПП Самофалову І.К. надано дозвіл на розміщення прибудови торгівельного павільйону до будинку по вул. Блюхера, 21.

Пунктом 2.3 вищезазначеного рішення ПП Самофалова було зобов'язано пред'явити об'єкт державній приймальній комісії для прийняття до експлуатації.

Пунктом 3 вищезазначеного рішення позивача було попереджено, що земельна ділянка буде надана окремим рішенням після прийняття його до експлуатації.

Позивач об'єкт самочинного будівництва державній приймальній комісії для прийняття його до експлуатації не пред'являв, а отже СПД ФО Самофаловим І. К. не було виконано п. 2.3 вищезазначеного рішення, земельна ділянка для експлуатації самочинно збудованого павільйону йому не надавалась.

Правові наслідки самочинної забудови встановлені ст. 376 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Самофаловим І.К. не оформлено право власності або право користування земельною ділянкою по вул. Блюхера, 21 в м. Харкові у встановленому законом порядку під вже побудоване ним нерухоме майно, оскільки згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне відзначити, що Харківська міська рада не приймала ніяких рішень про надання ПП Самофалову І.К. земельної ділянки по вул. Блюхера, 21 в м. Харкові у користування (оренду) або власність.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, позивач не набув права на земельну ділянку по вул. Блюхера, 21, оскільки ним не було отримано документів підтверджуючих його право власності або право користування земельною ділянкою передбачених чинним законодавством.

Приміщення по вул. Блюхера, 21, до якого позивачем у 1999 році було здійснено самовільну прибудову торгівельного павільйону, належало ТОВ фірмі "Рівлад, ЛТД" на умовах оренди (договір оренди нежилого приміщення від 11.01.1997 р. № 477), а на теперішній час належить ТОВ фірмі «Рівлад, ЛТД» на праві приватної власності (свідоцтва про право власності від 26.09.2000 р. та від 01.08.2001р.).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2001 р. № 48/00 ТОВ фірмі "Рівлад, ЛТД", на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.02.2001 р. № 319, надана у тимчасове платне користування на умовах оренди земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 21, строком до 11.01.2017 р. для експлуатації та обслуговування двоповерхової нежитлової будівлі комерційного призначення. Вищезазначений договір та рішення є чинними.

Тобто на теперішній час земельна ділянка на який розташована спірна самочинна будівля надана в користування ТОВ фірмі "Рівлад, ЛТД".

Також судова колегія вважає за необхідне відмітити, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.06.2000 р. № 880 ТОВ фірмі "Рівлад, ЛТД" припинено право користування земельною ділянкою по вул. Блюхера, 21, площею, орієнтовно, 95 кв. м., за його згодою.

Однак, вперше до інспекції Державного архітектурного будівельного контролю СПДФО Самофалов І.К. щодо прийняття самовільно побудованої прибудови павільйону до будинку по вул. Блюхера, 21 до експлуатації звернувся листом від 11.08.2006 р., а до Харківської міської ради з питання оформлення права користування земельною ділянкою для експлуатації вищезазначеної самовільно побудованої прибудови - 29.08.2006 р., а це більш ніж 6 років після винесення виконавчим комітетом Харківської міської ради від 29.06.2000 р. № 880, що свідчить про небажання Позивача виконувати вимоги п. 2.3 та п. 3 вищезазначеного рішення.

Отже, розглянувши клопотання ТОВ фірми "Рівлад, ЛТД" про надання йому у користування земельної ділянки по вул. Блюхера, 21, згоду власників нежитлових приміщень про надання земельної ділянки ТОВ фірмі "Рівлад, ЛТД" виконавчим комітетом Харківською міською радою було прийнято рішення від 28.02.2001р. №319.

Також слід зазначити, що звернувся Позивач з вищезазначеними листами до органів місцевого самоврядування вже після звернення до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання за ним права власності на самочинно побудовану прибудову павільйону до будинку по вул. Блюхера, 21, що підтверджується відповідною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 50/93-06.

Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, в Харківській області, затвердженого розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 5 серпня 1999 р. N 650, зареєстрованим в Харківському обласному управлінні юстиції 12 серпня 1999 р. за N78/295, передбачено, що закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об'єкти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством(п. 1.1.). Пункт 2.1. зазначеного положення передбачає, що закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації об'єкти, які не включені до державного замовлення, підлягають прийняттю державними приймальними або державними технічними комісіями. Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію оформляється актом (форма 5 ДБН А.3.1-3-94), акт державної приймальної комісії про прийняття об'єктів в експлуатацію підписується головою та всіма членами комісії. Без підписання акта представниками органів державного нагляду введення в експлуатацію об'єкта не дозволяється, датою введення об'єкта в експлуатацію є дата підписання акта державною приймальною комісією(пункт 2.13. Положення).

Позивачем не надано до суду в якості доказу акту державної приймальної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію.

Не звернення Позивача упродовж 6 років до Харківської міської ради з питанням щодо оформлення права користування земельною ділянкою для експлуатації вищезазначеної самовільно побудованої прибудови порушує права територіальної громади міста Харкова, оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою починає сплачуватися тільки після укладення договору оренди.

Отже згідно з вищенаведеним, якщо б ТОВ фірмою «Рівлад» не було належним чином отримано в користування спірну земельну ділянку міський бюджет не отримував би грошові кошти за користування земельною ділянкою вул. Блюхера, 21 в м. Харкові.

Наданий позивачем до матеріалів справи договір № 15 від 03.01.2002 року щодо компенсації ПП Самофаловим І.К. ТОВ фірмі "Рівлад, ЛТД" орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовано самочинно збудований ним павільйон до будинку по вул. Блюхера, 21, не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р., у зв'язку з чим не може вважатися договором суборенди частини земельної ділянки та не може підтверджувати право Позивача на користування земельною ділянкою.

В ході судового розгляду позивачем неодноразово зазначалося про начебто обов'язок Виконавчого комітету Харківської міської ради при прийнятті рішення від 28.02.2001 р. № 319 скасувати рішення від 29.06.2000 р. № 880, однак це не відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № по справі № 1-9/2009 р., у якому зазначено, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» не надавало згоди щодо припинення права користування земельною ділянкою, орієнтовно 95,0 кв. м., окрім цього ст. 27 Земельного кодексу України(ред.08.06.2000 року, чинна на момент винесення виконавчим комітетом Харківської міської ради рішення №880 від 29.06.2000 року), передбачено, що право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору, таким чином рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №880 від 29.06.2000 року не достатньо для припинення право тимчасового користування землею ТОВ «Рівлад, ЛТД».

Статтею 11 Закону України «Про оренду землі»(від 06.10.1998 року, ред. 17.02.2000 року) при укладенні договору оренди землі орендодавець зобов'язаний вказати у договорі на існуючі обмеження та обтяження у використанні земельної ділянки, інші права третіх осіб щодо земельної ділянки, яка передається в оренду, невиконання орендодавцем такого зобов'язання дає право орендарю вимагати зменшення орендної плати або розірвання договору оренди та відшкодування збитків.

Проте згідно ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України (від 18.07.1963 року, ред. 08.10.1999 року, чинна на момент надання права користування земельною ділянкою ТОВ фірми «Рівлад, ЛТД»), господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Таким чином у особи, що здійснила самочинне будівництво не виникає права власності на даний об'єкт, а отже не виникає прав щодо земельної ділянки на якій розташований даний об'єкт.

Рішення Харківської міської ради №880 від 29.06.2000 року щодо дозволу на розміщення прибудови торгівельного павільйону до будинку по вул. Блюхера,21, містить вказівки щодо того, що земельна ділянка надається окремим рішенням. Позивач такого рішення в якості доказу правомірності користування земельною ділянкою не надав, в тому числі не надав договору оренди земельною ділянки. А ст.22 Земельного кодексу України(ред.08.06.2000 року, чинна на момент винесення виконавчим комітетом Харківської міської ради рішення №880 від 29.06.2000 року) передбачає, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Статтею 24 передбачено, що право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором, форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього Згідно із ч. 3 ст. 375 Цивільного Кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб. Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень.

Також, відповідно до п. 1.6. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними - самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самостійно зайняли земельні ділянки.

Не звільнення спірної земельної ділянки обмежує законного користувача, а саме ТОВ фірму "Рівлад, ЛТД", в праві розпоряджатися нею та використовувати її за своїм призначенням у відповідності зі ст. 95 Земельного кодексу України, чим завдається істотна шкода його інтересам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.1,12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання СПДФО Самофалова І.К. про відкладення розгляду справи.

В задоволення позову СПД ФО Самофалова І.К. відмовити в повному обсязі.

Позов ТОВ фірми «Рівлад, ЛТД» задовольнити у повному обсязі.

Зобов’язати Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичну особу Самофалова Ігора Костянтиновича (ідентифікаційний код 2722808696, свідоцтво №1078 від 03.03.98року, поштова адреса: м. Харків, вул.Героїв Праці, 28-б) провести знесення самочинно збудованого нежитлового допоміжного приміщення № 1 літ. В-1 загальною площею 39,0 кв.м. до приміщення магазину, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 21 або за його рахунок.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Самофалова Ігоря Костянтиновича (ідентифікаційний код 2722808696, свідоцтво №1078 від 03.03.98року, поштова адреса: м. Харків, вул.Героїв Праці, 28-б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Рівлад, ЛТД” код ЕДРПОУ 22706968, поштова адреса: 61146, м.Харків, вул.Блюхера, 21, п/р 26008301740481 в філіалі №1 ПІБ“Автрамат” МФО 351306) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення виготовлено та підписано 30.10.2009 року о 12:00.

Головуючий суддя Прохоров С.А.

суддя Погорелова О.В.

суддя Аюпова Р.М.