Рішення № 6541211, 26.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2009 р. Справа № 61/184-09

вх. № 5880/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №1 від 08.01.2009р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Куп'янськ Харківської області

про стягнення 6212,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Гармонія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 6212,15грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань, передбачених договором доручення, який було укладено між позивачем та відповідачем 01.01.2004р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання 26.10.2009р. через канцелярію суду надав в порядку ст. 22 ГПК України уточнення до позовної заяви (вх.26253) в яких він збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 01.01.2004р. в сумі 5946,00грн. та пеню в сумі 544,06 грн., також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні 26.10.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень про збільшення позовних вимог.

У відповідності до ст. 56, п. 2. ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються докази відправлення позивачеві, відповідачеві копій позовної заяви та доданих до неї документів, якими являються оригінали бланку опису та поштової квитанції.

Суд, розглянувши надані позивачем уточнення позовних вимог не приймає їх до розгляду судом на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем не надано доказів відправлення відповідачу зазначених уточнень до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання , призначенне на 26.10.2009р. не з"явився, свого повноважного представника не направив, вимоги ухвали суду від 14.10.2009р., не виконав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , яке долучено до матеріалів справи (арк.спр. 31).

Присутній в судовому засіданні 26.10.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 14.10.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.01.2004р. між ТОВ "Гармонія" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір доручення, відповідно до умов якого позивач постачає товар медичного призначення , а відповідач зобов"язується сплатити грошові кошти за отриманий товар.

Згідно з п.2.1 договору послуги повіреного сплачуються в розмірі 20% від вартості реалізованої продукції , що поставляється довірителем щомісячно після предоставлення повіреним звіту з додатковими документами на підтвердження виконання доручення в срок до 5 днів після звітнього періоду.

Пунктом 3.2 договору передбачена пеня за прострочення розрахунків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем належним чином виконано свої зобовязання перед відповідачем по договору доручення від 01.01.2004р. про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні (арк.спр.19-23) підписані обома сторонами, згідно з якими відповідачу був поставлений товар.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасної сплати за отриманий товар , внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 5646,00 грн.

21.11.2006р. та 19.11.2007р. позивач направив на адресу відповідача лист -претензію з вимогою про сплату боргу.

Вищевказані листи - претензії відповідачем були отримані, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про вручення поштового відправлення (арк.спр.14, 16).

Відповідач звернувся до позивача з листом в якому повідомив, що у зв"язку зі скрутним фінансовим становищем заборгованість буде погашена рівними частинами до кінця 2007р.

Однак, станом на момент подачі позовної заяви до господарського суду, а саме до 24.07.2009р., відповідач заборгованості в розмірі 5646,00грн., не сплатив.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов"язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин , вчинений повіреним , створює , змінює, припиняє цивільні права та обов"язки довірителя.

Відповідно до ст.1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов"язку за договором доручення , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на приписи МОЗ України від 30.05.2006р. №2286/07-04 , а договір доручення було укладено 01 січня 2004р., товар поставлений відповідачу у 2004 році, відповідач доказів поверенення медикаментів позивачу не надав , докази на їх знищення ( як вказує відповідач ) в матеріалах справи відсутні, а тому суд , зазначені у відзиві на позовну заяву доводи, вважає недоречними та такими що не можуть спростувати позовні вимоги, а вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5646,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Пунктом 3.2 договору доручення від 01.01.2004р. передбачена пеня за прострочення розрахунків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 566,15 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 566,15 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 566,15 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 400,00 грн. витрат на юридичні послуги, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з деравного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Договір доручення від 01.01.2004р. не містить такого пункту, який би передбачав сплату відповідачем юридичних послуг, наданих позивачу, у разі звернення до господарського суду.

Крім того, суд зазначає, що із укладеного між ТОВ "Гармонія" та ФО ОСОБА_1 договору підряду №_1/2-к_ від 01.10.2008р. про надання юридичної допомоги не вбачається, що договір був укладений з адвокатом. До договору не надано адвокатського свідоцтва, в зв"язку з чим суд вважає, що ФО ОСОБА_1 не являється адвокатом, тому надані ним послуги не відносяться до судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України.

За таких підстав, враховуючи викладене суд відмовляє в частині стягнення з відповідача 400,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764, 1000, 1002 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ: Відмовити в прийнятті уточнення позовних вимог. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_1, ХФКБ "Приватбанк" , р/р НОМЕР_2, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія" (61060, м.Харків, вул.Олімпійська, д.25, кв.69, ідент. код 30140936, ХОД АППБ "РБ Аваль", р/р26002991, МФО 350589) - 6212, 15 грн., з яких: 5646,00грн. - основна заборгованість, 566,15грн - пені, а також 102,00грн. державного мита та 315,00грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частин стягнення з відповідача 400,00 грн. витрат на юридичні послуги відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 02.11.2009р.

Справа №61/184-09.