Рішення № 6541163, 06.11.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2009 р.Справа № 10/86-1844 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Монастириське заводоуправління будівельних матеріалів», м. Монастириська, вул. С.Стрільців, 44 Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-цукор», м. Бучач, вул. Тичини, 3 Тернопільської області

          За участю представників:

позивача: Дроб"язко М.М. – головного бухгалтера ВАТ , довіреність від 22.10.2009 року ; Мацал І.П. –голови правління ВАТ , довіреність від 06.11.2009 року

відповідача: не прибув ;

          У розпочатому судовому засіданні представника позивача ознайомлено з процесуальними правами та обов’язками згідно з ст. 20,22 ГПК України.

          За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

          Суть справи:

          Відкрите акціонерне товариство "Монастириське заводоуправління будівельних матеріалів", м. Монастириська звернулося у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-цукор», м. Бучач про стягнення заборгованості в сумі 7829,14 грн. за надані послуги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 626,99 грн. 3% річних; відшкодування витрат по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить покласти на відповідача.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на договір надання послуг №59 від 09 жовтня 2006 року та акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.2008р.

          Ухвалою господарського суду від 09 жовтня 2009 року розгляд справи призначено о 11 годині 00 хвилин 23 жовтня 2009 року.

          У зв’язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено до 12 годин 06 листопада 2009 року в порядку статті 77 ГПК України .

          26 жовтня 2009 року до господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю " Бучач-цукор " м. Бучач поступив відзив № 58 ( вх. № 19604(н) , в якому відповідач повністю визнає заборгованість перед ВАТ " Монастириське заводоуправління будматеріалів " і вказує , що 05.06.2009 року збори учасників ТзОВ " Бучач-цукор " прийняли рішення про ліквідацію товариства ; на час розгляду позову триває ліквідаційна процедура та приймаються заяви кредиторів .

У судове засідання 06.11.2009 року представник відповідача повторно не прибув, хоча був повідомлений про судове слухання у встановленому порядку, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обов’язковою , надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

          Позивач –відкрите акціонерне товариство «Монастириське заводоуправління будівельних матеріалів, м. Монастириська, вул. С.Стрільців, 44 є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 00291575, що підтверджується довідкою № 22-571 Тернопільського обласного управління статистики , а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 09.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бучач-цукор», м. Бучач (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Монастириське заводоуправління будівельних матеріалів», м. Монастириська (Виконавець) укладено договір надання послуг № 59, відповідно до якого Виконавець надає Замовнику на період переробки цукрових буряків послуги буряковим навантажувачем Т-74 для виконання робіт по розпорядженнях замовника, а Замовник зобов’язується проводити розрахунок за обслуговування згідно умов договору.

За цим Договором Охорона не приймає майно Замовника на зберігання і не вступає у володіння ним. (п. 2.1. договору). Ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки № № 2, 3 до договору), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору).

          Згідно п. 2.1. Договору сторони передбачили, що вартість наданих послуг по даному договору при умові безперебійного виконання робіт без врахування витрат Виконавця на ПММ становить 1 гривня 50 коп. в т. ч. ПДВ 0,25 коп.

          Замовник сплачує вартість послуг шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п.2.4. Договору); облік виконання робіт ведеться обома сторонами за передбаченою чинним законодавством формою та встановленими по місцю виконання робіт правилами. Виконавець пред’являє Замовнику акти виконаних робіт за фактично виконані об’єми щомісячно до 5 числа місяця наступного за місяцем надання послуг (п. 2.6. Договору)

          Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Замовник зобов’язується своєчасно та належно оформляти необхідні документи, а також провести розрахунки за надані послуги у відповідності до п. 2. даного Договору.

          Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов’язання згідно Договору № 59 від 01.10.2006р. належним чином виконав, проте відповідачем за надані послуги своєчасно розрахунки не проведено, у зв’язку з чим ним допущено заборгованість перед позивачем в сумі 4 981,50 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується виставленим рахунком відповідачу та Актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01 жовтня 2008 року.

          У зв’язку із невиконанням умов договору в частині здійснення оплати виконаних робіт, Відкритим акціонерним товариством «Монастириське заводоуправління будівельних матеріалів»було надіслано на адресу ТОВ «Бучач-цукор», м. Бучач претензію № 64 від 14.08.2009р. щодо погашення боргу в сумі 4981,50 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

          До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

          Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

          У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

          Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем по договору № 59 від 01.10.2006р. виникли зобов’язання про надання послуг.

Так, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором надання послуг №59 від 01.10.2006 року, рахунком та Актом звірки взаєморозрахунків, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним, а тому позовні вимоги про стягнення боргу на суму 4981,50 грн. підтверджені документально та підлягають до задоволення.

          Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          При таких обставинах справи судом приймається посилання позивача про те, що у нього є правові підстави для стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

          Згідно представленого розрахунку позивача розмір нарахованих інфляційних нарахувань та трьох процентів річних становить 2874,64 грн. ( інфляційні нарахування ) та 626,99 грн. –3% річних.

          З огляду на наведене суд встановив, що позовні вимоги в загальній сумі 8456,13 грн. заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 901 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-цукор», м. Бучач, вул. Тичини, 3 Тернопільської області, ідентифікаційний код 31274406 на користь Відкритого акціонерного товариства «Монастириське заводоуправління будівельних матеріалів», м. Монастириська, вул. С.Стрільців, 44 Тернопільської області, ідентифікаційний код 00291572 –7829,14 грн. боргу за надані послуги та з урахуванням індексу інфляції; 626,99 грн. 3% річних; 102,00 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Суддя