Рішення № 6541086, 21.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2009 р.Справа № 4/81-1414 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

за первісним позовом: Акціонерного комерційного “Промислово – фінансового банку”, квартал 278, буд. 22-Б, м. Кременчук, Полтавської області

до відповідача: Фермерського господарства “ЛАН - 2005”, с. Гаї – Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області

про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.006р.

за зустрічним позовом: Фермерського господарства “ЛАН - 2005”, с. Гаї – Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області

до відповідача: Акціонерного комерційного “Промислово – фінансового банку”, квартал 278, буд. 22-Б, м. Кременчук, Полтавської області

про стягнення 29 427 грн. 54 коп.

За участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: представник – Солощук М.М. (довіреність № 0007 від 17.02.2009р.)

відповідача за первісним позовом: представник – Гамалевич О.Д. (довіреність № 117 від 19.10.2009р.)

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача за первісним позовом та відповідачу за первісним позовом процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Акціонерний комерційний "Промислово-фінансовий банк" квартал 278, буд. 22-Б, м. Кременчук, Полтавської області звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача – Фермерського господарства "ЛАН-2005" с. Гаї-Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. з моменту його укладення та стягнення 33 000 грн. 00 коп.

19.08.2009р. відповідач за первісним позовом подав відзив № 51 від 19.08.2009р., посилаючись при цьому на те, що в господарському суді Тернопільської області слухалась справа по стягненню заборгованості за договором, який позивач просить визнати недійсним, постановою від 01.07.2009р. Львівський апеляційний суд залишив рішення господарського суду без змін, а тому керуючись п. 2 ст. 81 ГПК України просив суд припинити провадження по даній справі.

19.08.2009р. позивач за первісним позовом подав пояснення до позовних вимог № 01-0489/09 від 13.08.2009р., посилаючись при цьому на те, що позивач не може виступати в якості поклажодавця в договорі зберігання, оскільки в нього відсутній правовий зв'язок з об’єктом зберігання –він не є власником майна (власником майна є ТОВ “Залозецький завод продтоварів”) і не є володільцем цього мана з інших підстав. З огляду на це, та враховуючи статус майна переданого відповідачу на зберігання постановою ВДВС у Тернопільській області від 04.12.2006р., суперечать ст. 58 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 954 ЦК України. Таким чином, не має правових наслідків підписання сторонами договору зберігання акту приймання – передачі майна, оскільки передача майна відповідачеві здійснювалась на підставі постанови ВДВС у Тернопільській області від 04.12.2006р. про призначення Шеліги Ю.І. зберігачем майна, що підтверджується його підписом при отриманні копії постанови. Підтвердженням відсутності господарських відносин між сторонами договору зберігання також свідчить і лист відповідача від 22.06.2009р. за № 43, отриманого позивачем 26.06.2009р., про відмову з 01.07.2009р. від зберігання майна.

Представник позивача за первісним позовом 09.09.2009р. подав заяву № 01-0615/09 від 03.09.2009р. про зміну предмету позову, посилаючись при цьому на те, що 25.04.2007р. відбулися прилюдні торги з реалізації нерухомого майна ТОВ “Залозецький завод продтоварів”, відповідно до протоколів проведення прилюдних торгів від 25.04.2007р. за №№ 7200008-7200010, 7200030, 7200031 переможцем торгів визнано позивача, який придбав майно ТОВ “Залозецький завод продтоварів”, що знаходиться за адресою смт. Залізці, вул. Бродівська, 1, за лотами №№1-5. Відповідно до п. 8.1. Договору зберігання договір може бути розірвано кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць. В зв’язку з придбанням майна та минуванням потреби у подальшому зберіганні майна Відповідачем, Позивач своїм листом від 30.11.2007р. № 06-2857 000191 повідомив Відповідача про дострокове розірвання договору з 01.01.2008р. У своїй відповіді від 07.04.2008р. на даний лист Відповідач не погодився на дострокове розірвання Договору. Зазначена відмова відповідача не має правових наслідків, оскільки відповідно до п. 8.1. договору зберігання, згода іншої сторони на дострокове розірвання договору не вимагається. Оскільки вимоги законодавства були виконанні, тому просив визнати договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. розірваним з 01.01.2008р. та відмовився від позовних вимог в частині стягнення 33 000 грн. 00 коп.

Ухвалою № 4/81-1414 від 14.10.2009р. господарський суд, розглянувши заяву позивача за первісним позовом № 01-0615/09 від 03.09.2009р. про зміну предмету позову, і враховуючи, що вона подана відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, до прийняття рішення у справі, прийняв її до розгляду в частині відмови від стягнення 33 000 грн. 00 коп. Заява позивача про зміну предмета спору в частині визнання договору розірваним відхилена судом з огляду на неможливість її задоволення через одночасну зміну позивачем предмету і підстави позову, що суперечить нормам ст. 22 ГПК України.

19.10.2008р. відповідач за первісним позовом подав зустрічну позовну заяву № 115 від 19.10.2009р. про стягнення 29427 грн. 54 коп., у якій зазначив, що рішенням по справі № 2/18-357, господарський суд Тернопільської області задовольнив позовні вимоги фермерського господарства “ЛАН - 2005” і стягнув із АК “Промислово – фінансовий банк” борг станом на 05.01.2009р. за надані послуги по зберіганню майна відповідача згідно договору відповідального зберігання від 05.12.2006р. Станом на дань подання позовної заяви фермерське господарство “ЛАН - 2005” продовжує охороняти передане по акту прийому –передачі майно. П. 4.1. вищезазначеного договору, передбачено оплату за надані послуги в розмірі 3000, 00 грн. в місяць. За період з 05.01.2009р. по 06.10.2009р. відповідач оплати не проводив, а тому його борг з врахуванням індексу інфляції становить 27379 грн. 58 коп., і крім того нараховано три проценти річних –271 грн. 02 коп. і пеню в сумі 1776 грн. 94 коп.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні, яке відбулося, 21.10.2009р., заперечив проти позовних вимог та підтримав подану ним зустрічну позовну заяву № 115 від 19.10.2009р. про стягнення 29427 грн. 54 коп.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.10.2009р., зустрічна позовна заява № 115 від 19.10.2009р. про стягнення 29427 грн. 54 коп., що взаємно пов’язана із первісним позовом та подана з дотриманням вимог ст. 54 та ст. 60 ГПК України, прийнята господарським судом до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.10.2009р., представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги та заперечив проти позовних вимог за зустрічним позовом.

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 09.09.2009р., до 21.10.2009р., а також оголошувалась перерва до 14.10.2009р. та до 15 год. 00 хв. 21.10.2009р., для надання можливості сторонам подати додаткові докази по справі та прийняти участь у її розгляді.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін за первісним позовом, господарський суд встановив наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 30.04.2004р. між Акціонерним комерційним “Промислово –фінансовим банком” (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фараон” (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 14-КЛ-04 , згідно з умовами якого Банк зобов’язався відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на статутну діяльність з лімітом 1300000, 00 грн. строком повернення не пізніше 27.04.2006р. зі сплатою 21 процент річних, а Позичальник – одержати та повернути кредити і сплачувати проценти за користування ними у строк та на умовах передбачених цим Договором;

- згідно з умовами п. 2.1. кредитного договору № 14-КЛ-04 від 30.04.2004р. в забезпечення зобов’язань за Договором Позичальник надає Банку в заставу майно, за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, смт. Залізці, вул. Бродівська, 1, згідно Договору іпотеки від 13.05.2004р., укладеного між ТОВ “Залозецький завод продтоварів” та Банком;

- 13.05.2004р. між Акціонерним комерційним “Промислово –фінансовим банком” (далі - Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Залозецький завод продтоварів” (надалі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки (посвідчений приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу Мельник О.С. 13.05.2004р. за реєстром № 991), згідно з умовами якого забезпечується виконання зобов’язань Позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фараон”, що випливають з кредитного договору від 30.04.2004р. № 14-КЛ-04 (далі – Кредитний договір) з: повернення кредиту, наданого у виді відновлювальної кредитної лінії на статутну діяльність з лімітом 1300000, 00 грн. у термін не пізніше 27.04.2006р., сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 21 відсоток річних щомісячно, сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом. В забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, нерухоме майно (зазначене в п.7 даного договору). Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями: зокрема обладнанням, яке надається Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується випискою з балансу ТОВ “Залозецький завод продтоварів” згідно опису (Додаток № 1), який є невід’ємною частиною договору;

- відповідно до п. 8 договору іпотеки – майно знаходиться за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, смт. Залізці, вул. Бродівська;

- 15.12.2004р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., на підставі договору іпотеки від 13.05.2004р., вчинив виконавчий напис за № 8666 про звернення стягнення на належне ТОВ “Залозецький завод продтоварів” (яке є майновим поручителем боржника ТзОВ “Фараон”) майно у відповідності зі згаданим договором іпотеки –нерухоме майно у кількості 14 об’єктів, для стягнення заборгованості за зобов’язанням, котре забезпечується згаданим договором іпотеки –кредитним договором № 14-КЛ-04 від 30.04.2004р. в сумі 1415215 грн. на користь Акціонерного комерційного “Промислово – фінансового банку”;

- 16.05.2006р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області Парубієм І.М. винесено постанову про призначення Ільєнка Юрія Миколайовича, начальника служби безпеки АК “Промислово –фінансовий банк”, зберігачем описаного та арештованого майна по виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, виданого 15.12.2004р. нотаріуса Каплун Ю.В. про звернення стягнення на майно ТзОВ “Залозецький завод продтоварів ” на суму 1415215 , 52 грн. в користь Акціонерного комерційного “Промислово – фінансового банку” відповідно актів опису і арешту від 01.03.2005р. серії АА 004007 (додатки АА 187005, АА 404506 ), від 23.02.2005р. серії АА 004006 (додаток АА 404505), від 11.05.2005р. серії АА № 404507;

- 30.11.2006р. представник АК “Промислово – фінансового банку” Ільєнко Ю.М. звернувся до відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області із заявою № 12-1807-000098 про призначення іншої особи, яка буде відповідальною за збереження майна ТОВ “Залозецький завод продтоварів”;

- 04.12.2006р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області Парубієм І.М. винесено постанову про призначення Шеліги Юрія Івановича, директора фермерського господарства “Лан - 2005”, зберігачем описаного та арештованого майна по виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, виданого 15.12.2004р. нотаріуса Каплун Ю.В. про звернення стягнення на майно ТзОВ “Залозецький завод продтоварів ” на суму 1415215 , 52 грн. в користь Акціонерного комерційного “Промислово – фінансового банку” відповідно актів опису і арешту від 01.03.2005р. серії АА 004007 (додатки АА 187005, АА 404506 ), від 23.02.2005р. серії АА 004006 (додаток АА 404505), від 11.05.2005р. серії АА № 404507;

- 05.12.2006р. між Акціонерним комерційним “Промислово –фінансовим банком” (надалі - Поклажодавець) та Фермерським господарством “Лан - 2005” (надалі –Зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна, згідно з умовами якого Поклажодавець зобов’язався передати, а Зберігач – прийняти на відповідальне безвідплатне зберігання обладнання для виробництва плодоовочевої консервації;

- згідно п. 1.2. договору відповідального зберігання майна поклажодавець передає обладнання згідно до акту прийому –передачі, який є невід’ємною частиною цього Договору;

- відповідно до п. 4.1. даного договору – за роботу, виконану Зберігачем, Поклажодавець щомісячно перераховує на поточний рахунок Зберігачу 3000 грн.;

- п. 4.2. договору передбачено, що розрахунки за виконану роботу здійснюється Замовником не пізніше 5 числа кожного місяця;

- згідно п. 8.1. – договір укладений на строк до 01 липня 2007 року та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць;

- відповідно до п. 8.2. – у випадку, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за тиждень до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на такий самий термін.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. з моменту його укладення, позивач як на підставу заявлених ним вимог, посилається на порушення вимог ст. ст. 48, 58 Закону України “Про виконавче провадження ”.

Господарський суд, проаналізувавши докази, подані позивачем за первісним позовом в обґрунтування заявлених ним вимог та відповідачем за первісним позовом в підтвердження його заперечень, прийшов до висновку, що його слід задовольнити з огляду на таке:

Правочин є юридичним фактом (ст. 11 ЦК України), що являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам законодавства. Тобто недійсний правочин не в змозі викликати правові наслідки, наступу яких бажають сторони, однак може викликати наслідки, наступу яких сторони не передбачали і не бажали (наприклад, повернення отриманого майна, виникнення обов'язку відшкодувати збитки, моральну шкоду).

Статтею 1 ГПК України визначено, що кожен суб’єкт господарювання має право на захист своїх порушених прав та законних інтересів.

Взаємовідносини сторін по зберіганню арештованого майна регулюються нормами ст.ст. 936, 946 ЦК України, п. 5.8.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за № 865/4158 (далі Інструкція).

Як випливає із матеріалів справи і не заперечено відповідачем, майно, зазначене та перелічене у додатку № 1 до договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р., є майном, що описане і арештоване Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області згідно актів від 01.03.2005р. серії АА004007 (додатки АА 187005, АА 404506 ), від 23.02.2005р. серії АА 004006 (додаток АА 404505), від 11.05.2005р. серії АА № 404507;

- описане і арештоване майно, згідно постанови про призначення зберігачем майна від 04.12.2006р., затвердженої начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області п. О.В. Малим, 04.12.2006р. передане на зберігання директору Фермерського господарства “Лан - 2005” Шелізі Юрію Івановичу (паспорт МС 821028 виданий 21.12.2001 року Зборівським РВУ МВС України в Тернопільській області);

- і саме цією постановою зобов’язано Шелігу Юрія Івановича забезпечити належне збереження майна та попереджено про відповідальність за належне збереження майна згідно із чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 58 Закону України “Про виконавче провадження” майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.

Згідно ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

В процесі судового дослідження матеріалів справи сторонами не подано і судом не здобуто будь –яких доказів, які б підтверджували факт покладення обов’язку відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області на АК “Промислово – фінансовий банк” з відшкодування витрат зберігача по зберіганню майна.

Судом також досліджено і встановлено, що на момент укладення договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. сторонами не погоджено розмір виплати винагороди за зберігання майна з державним виконавцем, тобто спірний договір укладено всупереч вимог ст. ст. 48, 58 Закону України “ Про виконавче провадження”.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є (ст. 215 ЦК України) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, встановлених ст. 203 ЦК України, отож заявлена позивачем вимога щодо визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.006р. підлягає до задоволення.

Зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи, що описане і арештоване Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби майно, передане на зберігання п. Шелізі Юрію Івановичу згідно постанови про призначення зберігачем майна від 04.12.2006р. та актів опису і арешту майна (від 01.03.2005р. серії АА004007 (додатки АА 187005, АА 404506 ), від 23.02.2005р. серії АА 004006 (додаток АА 404505), від 11.05.2005р. серії АА № 404507), а не АК “Промислово – фінансовим банком”, а також приймаючи до уваги відмову позивача від повернення йому сплачених ним ФГ “ЛАН - 2005” 33 000 грн., тому судом не застосовуються до сторін правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, господарський суд прийшов до висновку, що в зустрічному позові слід відмовити як такому, що безпідставно заявлений.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на сторони порівно.

Враховуючи, що згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 693, яка набрала чинності 14.07.2009р., відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361, у зв’язку з чим з 14.07.2009р. розмір витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу складав 118, 00 грн.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду 22 липня 2009р., та згідно платіжного доручення № 4408 від 23.06.2009р., сплатив 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу, відповідно зайво сплачені витрати в розмірі 194 грн. 50 коп. (сплачені згідно платіжного доручення № 4408 від 23.06.2009р.) підлягають поверненню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006р., укладений між Акціонерним комерційним “Промислово – фінансовим банком” та Фермерським господарством “ЛАН - 2005”.

3. Стягнути з Фермерського господарства “ЛАН - 2005”, с. Гаї – Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 32147256:

- на користь Акціонерного комерційного “Промислово – фінансового банку”, квартал 278, буд. 22-Б, м. Кременчук, Полтавської області, іден. код. 25292831 - 42 (сорок дві) грн. 50 коп. в повернення сплаченого державного мита та 59 (п’ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати довідку Акціонерному комерційному “Промислово – фінансовому банку”, квартал 278, буд. 22-Б, м. Кременчук, Полтавської області, ідент. код 25292831, про повернення з Державного бюджету України - 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 50 коп. зайво сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення № 4408 від 23.06.2009р., яке знаходиться в матеріалах справи № 4/81-1414.

5. В задоволені зустрічного позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення "06" 11 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя