Постанова № 6541077, 23.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" жовтня 2009 р.Справа № 6/180-4428

12 год. 51 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

Розглянув справу

За позовом Державного підприємства "Марилівський спиртзавод" (с. Нагірянка, Чортківський район, Тернопільської області, 48543).

до відповідача Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції вул. Кондри, 5,Борщів,Тернопільська область, 48700

за участю Прокурора Тернопільської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

За участю представників:

Позивача: Співак І.Г. Голованова О.П.

Відповідача: Брик В.Г.

Прокурор: Свачій М.І.

Суть справи:

Державне підприємство "Борщівський спиртзавод" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№0000292302/0, 0000282302/0 від 29 травня 2006 року, якими позивачу визначено податкове зобов’язання в сумі 31250 грн. податку на прибуток, у т.ч 20833 грн. за основним платежем та 10417 грн. штрафних санкцій, 12500 грн. податку на додану вартість у т.ч. 8333 грн. за основним платежем та 4167 грн. штрафних санкцій.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представниками, позивач мотивував невідповідністю оспорюваних рішень фактичним обставинам та нормам закону.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесених рішень.

Судове засідання, призначене вперше на 20 грудня 2006 року неодноразово відкладалось та в засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 23 січня 2007 року провадження у справі було зупинено, а пізніше поновлено ухвалою від 27 липня 2009 року.

За відповідною заявою, у справу, в порядку представництва інтересів держави на стороні Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції вступив прокурор.

У зв’язку з реорганізацією, ухвалою від 05 серпня 2009 року проведено заміну позивача із ДП "Борщівський спиртзавод" на ДП "Марилівський спиртзавод".

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”, для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер 9DA608273517D00.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд встановив наступне:

12-18 квітня 2006 року працівниками Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДП «Борщівський спиртзавод»при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Інтеграл»за період з 01.01.04р. по 31.12.05р.

За результатами перевірки, 17 травня 2006 року складено Акт № 1953/23-02, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.п. 5.1 ст. 5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР та п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме, позивачем зайво віднесено на витрати 83333,34 грн., внаслідок чого занижено належний до сплати податок на прибуток на суму 20833,33 грн. та завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 8333,33 грн.

Серед іншого, перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що на виконання умов договору купівлі –продажу №82 від 21 жовтня 2004 року, укладеного між ДП «Борщівський спиртзавод»та ТОВ «Інтеграл», останній поставив позивачу зерно кукурудзи в кількості 959,99 тон на загальну суму 480000 грн.

Отримання вказаної кількості насіння кукурудзи підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами на сировину прихідних документів, прибутковими накладними, випискою з книги складського обліку, інш.

Оплата вартості одержаних товарно-матеріальних цінностей з врахуванням податку на додану вартість позивачем проведена повністю на умовах передплати, що підтверджується копіями платіжних доручень, виписками з банківського рахунку платника (наявні у матеріалах справи №6/10-157), відображено у акті перевірки (а.с.14-15) і неоспорюється відповідачем.

При цьому, на думку податкового органу, позивачем порушено вище перелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі – Закон № 334/94-ВР), оскільки :

- відсутні товарно-транспортні накладні та акти прийому - передачі товару;

- первинні бухгалтерські документи ТОВ «Інтеграл»втрачено під час пожежі і не відновлено;

- ТОВ “Інтеграл” порушено вимоги п.4.1 договору щодо поставки товару на склади ПП “Деметра”, “Діоніс” згідно з поясненнями посадових осіб цих підприємств;

- в ТОВ “Інтеграл” відсутні первинні документи на придбання 199,99 т зерна кукурудзи у своїх постачальників для подальшого відпуску зерна ДП “Борщівський спиртовий завод”;

- суми податку на додану вартість не задекларовані і не сплачені до бюджету постачальником ТМЦ ТОВ «Інтеграл»

- згідно з звітністю ТОВ “Інтеграл”, в останнього не було достатньо запасів, основних фондів та доходів для виконання договірних зобов’язань в спірній частині та інше.

У зв’язку з наведеним, відповідач вказує на оприбуткування ДП «Борщівський спиртзавод»959,99 тон кукурудзи, з яких придбання 199,99 тон на суму 99995 грн. у т.ч. 16665,83 грн. ПДВ - не підтверджено документально і робить висновок про ненадходження товару (безтоварність господарських операцій).

На виконання господарських операцій у спірній частині, контрагентом позивача, серед інших, видано видаткову та податкову накладні №221 від 29 листопада 2004 року на суму 50000 грн. у т.ч. 41666,67 грн. ціна продажу, 8333,33 грн. ПДВ, а також видаткову накладну №71 від 31 березня 2005 року на суму 50000 грн. у т.ч. 41666,67 грн. ціна продажу, 8333,33 грн. ПДВ.

За вказаними видатковими накладними, ціну продажу в сумі (41666,67+41666,67) 83333,34 грн. платником віднесено до валових витрат за 4 кв. 2004 року та 1 кв. 2005 року відповідно, а податок на додану вартість в сумі 8333,33 грн. по податковій накладній №221 від 29 листопада 2004 року віднесено до податкового кредиту за листопад 2004 року.

На поставку здійснену по видатковій накладній №71 від 31 березня 2005 року податкова накладна не видавалась, а сума ПДВ до податкового кредиту включена не була.

29 травня 2006 року на підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №№0000292302/0, 0000282302/0, якими позивачу визначено податкове зобов’язання в сумі 31250 грн. податку на прибуток, у т.ч 20833 грн. за основним платежем та 10417 грн. штрафних санкцій та 12500 грн. податку на додану вартість у т.ч. 8333 грн. за основним платежем та 4167 грн. штрафних санкцій.

Вказані вище акти ненормативного характеру оскаржувались позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В листі Державної податкової адміністрації в Тернопільській області №12285/8/25-007 від 24.10.06р. «Про надання висновку та документів для розгляду скарги»в задоволенні скарги ДП «Борщівський спиртзавод»відмовлено.

Зазначені рішення і оспорюються позивачем в судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписи статей 6,19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов’язують суб’єктів владних повноважень приймати свої рішення на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов’язок доведення обставин, які стали підставою прийняття суб’єктом владних повноважень оспорюваних рішень, приналежно до спірних правовідносин, покладається на відповідний податковий орган.

Крім того, рішення суб’єктів владних повноважень повинно прийматись на підставі і у відповідності до законів України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення (ч.3 ст.2, ст. 9 КАС України).

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, щодо обґрунтованості прийняття рішень №№0000292302/0, 0000282302/0 від 29 травня 2006 року відповідачем не доведено.

Як вбачається з представлених документів, предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкових зобов’язань по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має.

Відповідно до положень п. 3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР від 28.12.1994р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їхнього числа, поряд із іншими віднесено (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 ст. 5 цього ж Закону).

Понесення позивачем витрат по наведених господарських операціях підтверджується платіжними дорученнями, які відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затв. постановою НБУ від 21.01.2004р. і зар. в Мінюсті 29.03.2004р. за №411-2004-п, є розрахунковими документами та досліджувались перевіркою.

Факт отримання від ТОВ «Інтеграл»959,99 тон насіння кукурудзи підтверджується внутрішніми прихідними та складськими документами позивача, а їх оплата відповідачем по справі не заперечується .

Не оспорюється податковим органом і використання ДП «Борщівський спиртзавод»придбаних товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності для ведення виробництва.

Слід також зазначити, що згідно з наказами ДПА України від 24.03.2004р. №160, ДПІ в Борщівському районі та директора ДП “Борщівський спиртовий завод” №39-в від 21.04.2004р. на заводі було створено контрольний пост державної податкової інспекції для посилення державного контролю в т.ч. за обліком надходження і витрачання сировини, яка використовується для виробництва спирту.

Зазначеним постом не виявлялись факти невідповідності в даних вже згаданих прихідних та складських документів ДП “Борщівський спиртовий завод” по господарських операціях з поставки зерна кукурудзи ТОВ “Інтеграл”, яке використовувалось спиртзаводом для власних потреб виробництва.

За таких обставин, понесені позивачем витрати, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР підлягали включенню до складу валових, а отже у відповідача не було правових підстав для зменшення на цю суму валових витрат, і відповідно для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування податку і санкцій в податковому повідомленні-рішенні №0000282302/0 від 29.05.06р.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових, в тому числі не пов'язаних із веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР), визначений у п.5.3 -5.7 ст.5 цього Закону. Витрати на оплату отриманих позивачем ТМЦ до їх числа не віднесені. А в силу п. 5.11 статті 5 названого нормативно-правового акта, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом враховано не було.

Як зазначалось вище, позивач сплатив суму ПДВ включених в ціну товару, вартість якого згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягала внесенню до складу валових витрат.

Порушень щодо оформлення податкової накладної №221 від 29.11.04р. відповідачем в акті перевірки не фіксувались.

Відповідно до положень п. 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з:

в редакції чинній на час здійснення господарських операцій

- придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації,

а в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносились суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” а пізніше, нарахованих в ціні придбаних товарів, у разі їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Правильність відображення підприємством у звітності його витрат а також подальше використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, наведеними відповідачем аргументами, не спростовується.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Від-так, отримавши податкову накладну, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту.

При цьому, Законом №168/97-ВР не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, як сплата цих сум постачальником товару (в даному випадку ТОВ «Інтеграл») до бюджету. Тому безпідставним є посилання відповідача в Акті перевірки на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.

Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.7 Закону №168/97-ВР право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагента, якими приналежно до даної справи є ТОВ «Інтеграл».

Верховний суд України у постанові від 18 квітня 2006 року зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12 березня 2007 року у справі №6/10-157, в задоволенні позовних вимог Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним договору купівлі-продажу №82 від 21 жовтня 2004 року укладеного між ДП «Борщівський спиртзавод»та ТОВ «Інтеграл», відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2007 року у справі №6/10-157, рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі припинено з посиланням на невірне застосування процесуальних норм. Тобто, господарське зобов’язання ДП «Борщівський спиртзавод»та ТОВ «Інтеграл», що стало підставою для віднесення на валові витрати 83333,34 грн. та включення в податковий кредит наступного звітного періоду 8333,33 грн. недійсним не визнано, і відповідно до ст. 202,204,215,236 ЦК України, нечинність зазначеного правочину не встановлена.

З огляду на вищевикладене, правомірність прийняття податкових повідомлень –рішень №№0000292302/0, 0000282302/0 від 29 травня 2006 року, про визначення ДП «Борщівський спиртзавод»податкового зобов’язання в сумі 31250 грн. податку на прибуток, у т.ч. 20833 грн. за основним платежем та 10417 грн. штрафних санкцій, 12500 грн. податку на додану вартість у т.ч. 8333 грн. за основним платежем та 4167 грн. штрафних санкцій, відповідачем належним чином не доведено. А тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 89, 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,112,136,157-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

1.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Борщівської МДПІ №№0000292302/0, 0000282302/0 від 29 травня 2006 року про визначення ДП «Борщівський спиртзавод»податкового зобов’язання в сумі 31250 грн. податку на прибуток, у т.ч. 20833 грн. основного платежу та 10417 грн. штрафних санкцій, 12500 грн. податку на додану вартість у т.ч. 8333 грн. основного платежу та 4167 грн. штрафних санкцій

2. Стягнути з Державного бюджету України -

На користь Державного підприємства "Марилівський спиртзавод", його відокремленого структурного підрозділу –філії ДП "Марилівський спиртзавод" м. Борщів (пров. Січових Стрільців, 2, м. Борщів, Тернопільська область, код 00375119) –85 грн. державного мита.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 28 жовтня 2009 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    І.П. Шумський