Постанова № 65410407, 16.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 року Справа № 904/10049/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Джихур О.В., Широбокова Л.П.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю прокурора прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_1, посвідчення № 017508 від 05.06.2013

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №7/10-2626 від 28.12.2016 р., представник;

представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року у справі №904/10049/16

за позовом прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

до товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгруп"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради

третя особа -3, яка не заявляє самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю « Агенство з питань нотаріату та банкрутства»

про витребування майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Ренессанс- Клуб» до першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю « Регіонінвестгрупп»

третя особа -2 без самостійних вимог на предмет спору - виробниче ремонтне житлово- експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради

про усунення перешкод у користуванні міської ради

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року - у справі № 904/10049/16 ( суддя Манько Г.В.) первісний позов задоволено повністю.

Суд витребував від товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №8, що розташоване за адресою: вул. Каруни, будинок 93. м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98278412101).

В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Ренессанс-Клуб» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.

Зокрема, апелянт вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності волі власника майна на відчуження цього майна, оскільки міська рада була обізнана, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району 29/37 від 24.07.2013 мало бути відчужене для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення, що свідчить про наявність волі на відчуження майна.

Крім того, спірне майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому не може бути витребувано від добросовісного набувача , що також викладено у постанові ВСУ від 27.03.2013 року.

Апелянт посилається на те, що недійсність договору купівлі-продажу від 24.07.2013 року, яка визнана судом в рамках справи про банкрутство і на виконання якого було передано майно з комунальної до приватної власності, само по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Апелянт зазначає, що при винесенні рішення про витребування майна від добросовісного набувача, суд першої інстанції не встановив особи, винної в недійсності правочину та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, чим були порушені права та законні інтереси останнього.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав правову оцінку клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки цей строк, на думку, апелянта був пропущений з огляду на те, що його початок необхідно відраховувати з 27.07.2013 року, тобто, з дати укладання правочину, про який міська рада була обізнана, а не з часу винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року, якою правочин визнано недійсним.

Відповідач посилається на те, що суд неправильно вирішив питання щодо стягнення судового збору, оскільки ТОВ « Ренессанс-Клуб» є добросовісним набувачем та не є особою, винною ані в недійсності правочину, ані особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, тому покладення судового збору на відповідача є таким, що суперечить ч. 2 статті 49 ГПК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г., розгляд справи призначений у судове засідання на 21 лютого 2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16 березня 2017 року та продовжено строк розгляду спору на 15 днів колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15 березня 2017 року №415/17 у зв'язку з лікарняним судді Дарміна М.О. та відрядженням судді Іванова О.Г., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/10049/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Джихур О.В. , Широбокова Л.П.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради.

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області та представник Дніпропетровської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача та третіх осіб, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05,07.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення№ 8, що розташоване за адресою: вул. Каруни, буд. 93 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна- 98278412101).

Зазначене нежитлове приміщення №8, що розташоване за адресою: вул. Каруни, буд. 93 в м. Дніпро перебувало на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційне підприємствоАмур -Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р., територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/5829/13-ц від 14.05.2013р. за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕІІ АНД району передано на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю. Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю.

06.08.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 ВРЖЕП АНД району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі № 38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №8, що розташоване за адресою: вул. Каруни, буд. 93 в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: вул. Каруни, буд. 93 в м.Дніпро, з оформленням відповідним протоколом, та переможцем яких визначено товариство з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУП.

На підставі вказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ВРЖЕП АНД району та товариством з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУП укладено договір купівлі-продажу. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказане нерухоме майно ТОВ РЕГІОНІНВЕСТГРУП було відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ренессанс - Клуб за договорами купівлі-продажу №1704 від 26.07.2016р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" із позовом про витребування на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлового приміщення №8, що розташоване за адресою: вул. Каруни, будинок 93, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98278412101) вартістю 39 556 грн, прокурор посилався на те, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради поза волею власника, що було встановлено судовим рішенням.

Задовольняючи позовні вимоги прокуратури, господарський суд першої інстанції виходив з того, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м.Дніпро від добросовісного набувача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Згідно вимог ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Дніпропетровська, як власник спірного обєкта нерухомості, делегує Дніпропетровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Каруни, буд. 93 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договори купівлі-продажу №5455 від 27.07.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим та ТОВ Регіонінвестгруп.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовим рішенням було встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради.

Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.

Оскільки, спірне нерухоме майно було відчужене ТОВ Регіонінвестгруп на користь ТОВ Ренессанс - Клуб, то господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що Дніпровська міська рада, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення позову до господарського суду Дніпропетровської області.

Так, як зазначив Вищий господарський суд в п. 2.15. постанови Пленуму №11 від 29.05.2011 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Таким чином, враховуючи, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу спірних обєктів нерухомого майна, та визнано недійсними договори купівлі-продажу щодо вказаних обєктів, прокурором обрано вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, шляхом предявлення віндикаційного позову.

Також необхідно зазначити, що посилання апелянта , що про винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції протиправно не вирішено питання про визнання особи, яка є винною в недійсності правочину та не вирішенні питання про стягнення на їх користь витрат, понесених ними на придбання витребуваного майна, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При цьому ТОВ «Ренессанс-Клуб» не заявляло жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, а посилання на порушення норм матеріального права в даному випадку є безпідставними.

Крім того, задоволення позову прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна, відповідно до статті 661 ЦК з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Крім того, апелянт зазначає про незаконність оскаржуваного рішення з огляду на не застосування судом першої інстанції строку позовної давності, оскільки договори купівлі-продажу спірного майна визнані недійсними з моменту укладення, то строк позовної давності для звернення позивача, як власника, з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння починає перебіг з моменту вибуття майна з володіння позивача.

З приводу вказаних вище обставин, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що перебіг строку позовної давності необхідно відраховувати від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016року у справі №38/5005/6637/2012, оскільки саме з вказаного часу як позивачеві, так і прокуророві стало достовірно відомо про порушення прав територіальної громади м. Дніпро на мирне володіння комунальним майном, та відповідно про необхідність звернення до суду з метою його поновлення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як розяснив Вищий господарський суд України в п. 2.10 постанови Пленуму №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

При цьому про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві, так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016 після винесення ухвали господарським судом Дніпропетровської області ухвали в справі №38/5005/6637/2012 про задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси.

Крім того, необхідно зазначити, що Дніпропетровська міська рада була залучена до участі у справі №38/5005/6637/2012 ухвалою від 12.04.2016, що також свідчить про те, що раніше Дніпропетровська міська рада не могла дізнатися про порушення її прав в справі про банкрутство КВ ЖРЕП Амур - Нижньодніпровського району шляхом включення належного їй нерухомого майна до ліквідаційної маси.

Доводи апелянта про те, що суд неправильно вирішив питання щодо стягнення судового збору, оскільки ТОВ « Ренессанс-Клуб» є добросовісним набувачем та не є особою, винною ані в недійсності правочину, ані особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, тому покладення судового збору на відповідача є таким, що суперечить ч. 2 статті 49 ГПК України, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Стосовно можливості покладення судом обовязку сплатити судовий збір на одну із сторін незалежно від результатів розгляду справи, наприклад, на позивача у випадку задоволення його позову, то в ГПК це передбачено за умови, що спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони, якими є дії, що перешкоджали вирішенню спору під час розгляду справи. Оскільки таких дій позивачем не було здійснено, відсутні підстави для покладення судового збору саме на позивача.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року у справі №904/10049/16 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 20 березня 2017 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Джихур

Суддя Л.П.Широбокова