Рішення № 65409516, 10.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017Справа №910/674/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток»простягнення 220417 грн. 87 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. - представник за довіреністю № 91/2016/10/17-19 від 17.10.2016;

від відповідача: Хомінський В.Л. - представник за довіреністю № 1-17 від 24.01.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» про стягнення 223949 грн. 44 коп., з яких 190999 грн. 10 коп. основного боргу, 8580 грн. 09 коп. 3% річних та 24370 грн. 25 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором 690271 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2002 в частині оплати спожитої теплової енергії у відповідача виникла заборгованість, розмір якої станом на 01.07.2015 становив 273861 грн. 26 коп. При цьому, 17.07.2015 між сторонами було укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015, в якій відповідач визнав заборгованість у розмірі 273861 грн. 26 коп. та зобов'язався сплачувати її відповідно до графіку сплати заборгованості, наведеному у Додатку № 1 до вказаної Угоди. Однак, відповідач порушив строки та розміри сплати заборгованості, зазначені у Графіку сплати заборгованості (Додаток № 1 до Угоди), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 190999 грн. 10 корп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8580 грн. 09 коп. та інфляційні втрати у розмірі 24370 грн. 25 коп. за період з липня 2015 року по листопад 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 порушено провадження у справі № 910/674/17 та розгляд справи призначено на 31.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

17.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 190999 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 7955 грн. 85 коп. та інфляційні втрати у розмірі 24370 грн. 25 коп., що разом становить 223325 грн. 20 коп.

Розглянувши у судовому засіданні 21.02.2017 подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про зменшення позовних вимог в частині 3% річних.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на те, що подана позивачем заява про зменшення позовних вимог в частині 3% річних підписана представником позивача ОСОБА_3, який відповідно до Довіреності № 91/2016/10/17-23 від 17.10.2016, не має права зменшувати позовні вимоги, суд не прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

У судовому засіданні 21.02.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за період з 14.02.2014 по 27.01.2016 ним було сплачено позивачу грошові кошти у загальному розмірі 147592 грн. 31 коп., з огляду на що заборгованість Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690271 від 01.06.2002 становить 43406 грн. 79 коп. (190999 грн. 10 коп. - «мінус» 147592 грн. 31 коп.).

У судовому засіданні 21.02.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.03.2017.

27.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 190999 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 5772 грн. 91 коп. та інфляційні втрати у розмірі 23645 грн. 86 коп., що разом становить 220417 грн. 87 коп.

Розглянувши у судовому засіданні 03.03.2017 подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог підписана представником позивача, який відповідно до довіреності має право зменшувати позовні вимоги, суд приймає подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, як зменшення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2001 № 690271 у загальному розмірі 220417 грн. 87 коп., з яких 190999 грн. 10 коп. основного боргу, 5772 грн. 91 коп. 3% річних та 23645 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 03.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.03.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2017 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 10.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2002 між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690271, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору № 690271 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору № 690271 абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 5.1 Договору № 690271 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Положеннями розділу 8 Договору № 690271 встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору № 690271 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору № 690271 визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділ теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, 11 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 до Договору № 690271 сплату за вказаними в п. 2 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що 10.07.2015 відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій зазначив, що у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» існує заборгованість перед позивачем у розмірі 273861 грн. 26 коп. (станом на 01.07.2015).

При цьому, відповідач зазначив,що 10.07.2015 ним було сплачено грошові кошти у розмірі 28861 грн. 26 коп., у зв'язку з чим залишок заборгованості становить 245000 грн. 00 коп., та просив позивача на залишок заборгованості (245000 грн. 00 коп.) укласти з відповідачем угоду про реструктуризацію заборгованості з кінцевим строком сплати заборгованості до 01.07.2016.

Судом встановлено, що 14.07.2015 між сторонами укладено Угоду № Р690271-07/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору № 690271.

Відповідно до п. 1 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 споживач визнає та підтверджує заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за Договором № 690271 станом на 01.07.2015 загальною сумою 273861 грн. 26 коп.

Відповідно до п. 2 Угоди № Р690271-07/15 від 14.07.2015 споживач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму протягом липня 2015 року 0 червня 2016 року щомісячними платежами згідно з Додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно з вищевказаним договором за такими реквізитами: рахунок - № 260323000201 для тарифної групи «населення»; код - 00131305; МФО - 322669; банк Філія Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України»; одержувач - ПАТ «Київенерго».

Відповідно до п. 3 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди, споживач зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду та зазначати № договору, за яким здійснює оплату боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані енергопостачальною організацією кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

Згідно з п. 6 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 ця угода є невід'ємною частиною Договору № 690271 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеної між сторонами Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є угодою про реструктуризацію сплати заборгованості за Договором № 690271.

При цьому, з огляду на укладення Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015, суд не досліджує обставини виконання сторонами Договору № 690271 на постачання теплової енергії у гарячій воді, а встановлює лише обставини належного (неналежного) виконання відповідачем умов Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 1 до Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 (Графік погашення заборгованості Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток») сторони погодили, зокрема, розміри грошових коштів, які підлягають сплаті відповідачем, та строки сплати заборгованості, зазначивши, що до 25 липня 2015 року відповідач повинен сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 28861 грн. 26 коп.; до 25 серпня 2015 року - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.09.2015 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.10.2015 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.11.2015 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.12.2015 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.01.2016 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.02.2016 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.03.2016 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.04.2016 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп.; до 25.05.2016 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 72 коп. та до 25.06.2016 - грошові кошти у розмірі 22272 грн. 80 коп.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Угодою про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 в частині сплати заборгованості відповідно до Графіку погашення заборгованості (Додатку № 1 до Угоди), сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 82563 грн. 23 коп. (10.07.2015 - грошові кошти у загальному розмірі 28861 грн. 26 коп., які були зараховані позивачем в оплату заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 на підставі листа відповідача від 10.07.2015 № 10/07-15; 21.08.2015 - грошові кошти у розмірі 12272 грн. 72 коп. з призначенням платежу - оплата заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договором № 690271; 25.08.2015 - грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп. з призначенням платежу - оплата заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договором № 690271; 25.08.2015 - грошові кошти у розмірі 4500 грн. 00 коп. з призначенням платежу - оплата заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договором № 690271; 27.08.2015 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп.; 25.09.2015 - грошові кошти у розмірі 4500 грн. 00 коп. з призначенням платежу - оплата заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договором № 690271; 27.11.2015 - грошові кошти у розмірі 9656 грн. 53 коп. з призначенням платежу - оплата заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договором № 690271; 28.12.2015 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - оплата заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договором № 690271; 27.01.2016 - грошові кошти у розмірі 12272 грн. 72 коп. з призначенням платежу - оплата заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договором № 690271), що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи реєстром оплат відповідача за період з 01.07.2015 по 01.05.2016, довідкою про стан розрахунків за спожиту теплову енергію та банківськими виписками з рахунку позивача.

Крім того, судом встановлено, що у квітні 2016 року позивачем було зараховано в оплату боргу за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 рознесені ГІОЦ грошові кошти на загальну суму 298 грн. 93 коп., що відображено у долучених позивачем до матеріалів справи реєстрі оплат відповідача за період з 01.07.2015 по 01.05.2016, довідці про стан розрахунків за спожиту теплову енергію та банківських виписках з рахунку позивача.

Таким чином, враховуючи загальний розмір заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію, визначений сторонами в Угоді № Р690271-07/15 від 14.07.2015 (273861 грн. 26 коп.), та розмір сплачених (зарахованих) грошових коштів у загальній сумі 82862 грн. 16 коп. (82563,23 грн. + 298,93 грн.), суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Угодою про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 становить 190999 грн. 10 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 190999 грн. 10 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що за період з 14.02.2014 по 27.01.2016 ним було сплачено грошові кошти у розмірі 147592 грн. 31 коп., суд зазначає таке.

Так, Угода про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 була укладена сторонами 14.07.2015 та розмір заборгованості відповідача з оплати спожитої теплової енергії за Договором № 690271 був визначений сторонам у розмірі 273861 грн. 26 коп. станом на 01.07.2015.

Судом встановлено, що за період з 10.07.2015 по 27.01.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 87563 грн. 23 коп., що вбачається з наданих позивачем реєстром оплат відповідача за період з 01.07.2015 по 01.05.2016, довідкою про стан розрахунків за спожиту теплову енергію та банківськими виписками з рахунку позивача.

Однак, як встановлено судом, відповідно до п. 3 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди, споживач зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду та зазначати № договору, за яким здійснює оплату боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані енергопостачальною організацією кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

Судом встановлено, що 08.12.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - оплата за спожите гаряче водопостачання та теплову енергію населення згідно з Договором № 690271.

За таких обставин, оскільки відповідачем не було дотримано умов п. 4 Угоди (у призначенні платежу не було зазначено реквізитів Угоди № Р690271-07/15 від 14.07.2015 та Договору № 690271), здійснена відповідачем 08.12.2015 оплата у сумі 5000 грн. 00 коп. була зарахована позивачем не в оплату боргу за вказаною Угодою, а в рахунок поточної оплати за спожиту теплову енергію, що вбачається з довідки про стан розрахунків між сторонами (долучена позивачем до позовної заяви).

Всі інші платежі, здійснені відповідачем з 10.07.2015 по 27.01.2016 на суму 82563 грн. 23 коп. були зараховані позивачем в оплату боргу за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015 оскільки при здійсненні оплат відповідачем у призначенні платежу вказувались реквізити як Угоди про реструктуризацію № Р690271-07/15 від 14.07.2015, так і Договору № 690271.

При цьому, суд не досліджує розміри здійснених відповідачем у період до 10.07.2015 платежів, оскільки вони не стосується предмету позову у даній справі - стягнення заборгованості за Угодою про реструктуризацію № Р690271-07/15, укладеною 14.07.2015.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 5 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 у разі порушення споживачем умов цієї угоди (невиконання або неналежне виконання) вона може бути розірвана в односторонньому порядку за заявою енергопостачальної організації. При цьому, умова угоди щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та енергопостачальна організація набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу. У такому разі Угода вважається розірваною через один місяць після письмового повідомлення енергопостачальною організацією про це споживача.

Таким чином, умовами п. 5 Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 передбачено право позивача на односторонню відмову від Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 у випадку, зокрема, невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо сплати заборгованості у порядку та розмірі, визначених Графіком погашення заборгованості.

При цьому, така відмова позивача від Угоди повинна бути виражена у формі заяви, надісланої відповідачу, та у випадку відмови позивача від Угоди, умова угоди щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Водночас, сторонами не надано суду доказів реалізації позивачем права на односторонню відмову від Угоди про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015, та у позовній заяві відсутні будь-які посилання на це.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» за Угодою про реструктуризацію заборгованості № Р690271-07/15 від 14.07.2015 за Договором № 690271 у розмірі 190999 грн. 10 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» суми основного боргу у розмірі 190999 грн. 10 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5772 грн. 91 коп., а саме: 0,82 грн. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за серпень 2015 року, нарахованих за період з 26.08.2015 по 27.08.2015; 121,72 грн. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за вересень 2015 року, нарахованих за період з 26.09.2015 по 27.01.2016; 594 грн. 73 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за жовтень 2015 року, нарахованих за період з 26.10.2015 по 22.02.2017; 832 грн. 94 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за листопад 2015 року, нарахованих за період з 26.11.2015 по 22.02.2017; 778 грн. 02 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за грудень 2015 року, нарахованих за період з 26.12.2015 по 22.02.2017; 721 грн. 27 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за січень 2016 року, нарахованих за період з 26.01.2016 по 22.02.2017; 664 грн. 52 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за лютий 2016 року, нарахованих за період з 26.02.2016 по 22.02.2017; 611 грн. 43 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за березень 2016 року, нарахованих за період з 26.03.2016 по 22.02.2017; 554 грн. 68 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за квітень 2016 року, нарахованих за період з 26.04.2016 по 22.02.2017; 499 грн. 76 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за травень 2016 року, нарахованих за період з 26.05.2016 по 22.02.2017; 443 грн. 02 коп. 3% річних за прострочення сплати чергового платежу за червень 2016 року, нарахованих за період з 26.06.2016 по 22.02.2017 (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в межах заявленого позивачем розміру 3% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» 3% річних у розмірі 5772 грн. 91 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 23645 грн. 86 коп., а саме 204 грн. 65 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за вересень 2015 року, нарахованих за період з 26.09.2015 по 27.01.2016; 2412 грн. 33 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за жовтень 2015 року, нарахованих за період з 26.10.2015 по 22.02.2017; 3205 грн. 62 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за листопад 2015 року, нарахованих за період з 26.11.2015 по 22.02.2017; 3028 грн. 52 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за грудень 2015 року, нарахованих за період з 26.12.2015 по 22.02.2017; 2802 грн. 84 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за січень 2016 року, нарахованих за період з 26.01.2016 по 22.02.2017; 2903 грн. 54 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за лютий 2016 року, нарахованих за період з 26.02.2016 по 22.02.2017; 2654 грн. 27 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за березень 2016 року, нарахованих за період з 26.03.2016 по 22.02.2017; 1811 грн. 33 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за квітень 2016 року, нарахованих за період з 26.04.2016 по 22.02.2017; 1787 грн. 27 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за травень 2016 року, нарахованих за період з 26.05.2016 по 22.02.2017; 1835 грн. 49 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати чергового платежу за червень 2016 року, нарахованих за період з 26.06.2016 по 22.02.2017 (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в обґрунтованості в частині здійснених розрахунків за кожним простроченим платежем окремо, відповідно до Графіку погашення заборгованості за Угодою № Р690271-07/15 від 14.07.2015.

Однак, судом встановлено, що визначаючи загальну суму інфляційних втрат, нарахованих за прострочення всіх платежів, позивачем було допущено арифметичну помилку та зазначено, що загальна сума інфляційних втрат, наведених у розрахунку, долученого до заяви про зменшення позовних вимог, становить 23645 грн. 86 коп., тоді як обґрунтованою загальною сумою інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати кожного чергового платежу, є 22645 грн. 86 коп. (за розрахунком по кожному простроченому платежу окремо, долученому позивачем 27.02.2017 до заяви про зменшення позовних вимог).

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» інфляційних втрат у розмірі 23645 грн. 86 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 22645 грн. 86 коп.

При цьому, судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3845 грн. 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2116706142 від 30.11.2016 на суму 3845 грн. 25 коп.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи, що у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 223949 грн. 44 коп., при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3359 грн. 24 коп.

Тобто, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 486 грн. 01 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Крім того, 27.02.2017 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 190999 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 5772 грн. 91 коп. та інфляційні втрати у розмірі 23645 грн. 86 коп., що разом становить 220417 грн. 87 коп. (заява прийнята судом до розгляду).

Таким чином, розмір судового збору за подання позовної заяви (з урахуванням зменшення позовних вимог) становить 3306 грн. 27 коп. (220417 грн. 87 коп. * 1,5%).

При цьому, у вказаній заяві позивач просив суд повернути судовий збір у розмірі 538 грн. 98 коп. (486 грн. 01 коп. та 52 грн. 97 коп. (3359,24 - «мінус» 3306,27).

З огляду на те, що позивачем у прохальній частині позовної заяви було викладено клопотання про повернення суми судового збору у розмірі 486 грн. 01 коп., а у прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог клопотання про повернення судового збору у розмірі 538 грн. 98 коп., суд дійшов висновку повернути позивачу судовий збір у розмірі 538 грн. 98 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено частково (в редакції заяви про зменшення позовних вимог), судовий збір (3306 грн. 27 коп.) покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 15; ідентифікаційний код: 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 190999 (сто дев'яносто тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) 10 коп., 3% річних у розмірі 5772 (п'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 22645 (двадцять дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 3291 (три тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн. 98 коп., сплачений за платіжним дорученням № 2116706142 від 30.11.2016.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.03.2017

Суддя І.М. Отрош