Рішення № 65409517, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/653/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 54 945 202 дол. США 05 центів, що за офіційним курсом НБУ, станом на 11.07.2017 становить 1 493 786 032,28 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Микитенко О.В., за довіреністю

від відповідача: Щербина В.М., Лях К.М., за довіреностями;

від третьої особи: не з'явилися;

від прокуратури: Чумаченко А.А., посвідчення № 035414.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 54 945 202 дол. США 05 центів, що за офіційним курсом НБУ, станом на 11.07.2017 становить 1 493 786 032,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до положення статей 87, 91, 104, 106-107 ЦК України, ст. 56 ГК України, ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови КМУ від 25.06.2014 № 200 «Про утворення ПАТ «Українська залізниця», факт неналежного підписання та затвердження передавального акту та реєстрації ПАТ «Українська залізниця», положення статей 1, 2 Статут якого визначають положення щодо правонаступництва та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця» з моменту реєстрації останнього, тобто 21.10.2012, в тому числі за Договором про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаним Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 порушено провадження у справі № 910/653/17, залучено до участі у справі Державне підприємство "Донецька залізниця" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа), розгляд справи призначено на 06.02.2017.

01.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву та довідку про відсутність аналогічного спору.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що стороною в кредитних зобов'язаннях є Державне підприємство «Донецька залізниця», в свою чергу, відповідач не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця"), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Укрзалізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014р. Оскільки відповідно до вимог цивільного законодавства України при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено та про необхідність затвердження якого йдеться у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Оскільки передавальний акт між ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Українська залізниця" відсутній, а отже, як стверджує відповідач, Державне підприємство "Донецька залізниця", що знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до ПАТ "Укрзалізниця" не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність і нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

03.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 06.02.2017 представники відповідача з'явилися.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 06.02.2017 не з'явились.

Враховуючи те, що представники позивача та третьої особи у судове засідання 06.02.2017 не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі № 910/653/17, розгляд справи було відкладено на 27.02.2017.

У судове засідання 27.02.2017 представники позивача та відповідача з'явились, представник третьої особи не з'явився.

Представник позивача у судовому засіданні подав заперечення на відзив та письмові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи та проти позову заперечили.

Враховуючи те, що представник третьої особи у судове засідання 27.02.2017 не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням третьою особою вимог ухвали суду від 06.02.2017, розгляд справи було відкладено на 13.03.2017.

13.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про об'єднання позовних вимог.

Також, 13.03.2017 прокурором Прокуратури міста Києва було подано повідомлення про вступ у справу.

Згідно з ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву.

Відтак, розгляд справи здійснюється за участю Прокуратури міста Києва.

Розглянувши заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про неможливість її прийняття, з огляду на наступне.

Зі змісту поданої представником позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що зазначена заява за своїм змістом є заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частинами 4, 5 та 6 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Враховуючи те, що позивач фактично змінив первісну позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів за Договором про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66ЮО від 29.12.2011 на стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та стягнення пені, обґрунтувавши додатково заявлені вимоги іншими нормами законодавства, які регулюють зазначені відносини та іншими умовами Договору про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66ЮО від 29.12.2011, зазначена заява про збільшення розміру позовних вимог є заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову, яка суперечить приписам ГПК України та не приймається судом до розгляду.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

В свою чергу, оскільки судом відмовлено в задоволенні заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд, як наслідок, також відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про об'єднання позовних вимог.

У судовому засіданні 13.03.2017 представник позивача подав додаткові письмові поясненні, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

Прокурор у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання 13.03.2017 не з'явився.

Відповідно до ч. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р. "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту (передбачають здійснення відправлення ухвали суду за адресою, що значиться в ЄДРЮОП або за іншою адресою).

Як вбачається із матеріалів справи, місцезнаходженням третьої особи є м. Донецьк, тобто на території проведення АТО.

Неможливість здійснення поштового відправлення у м. Донецьк підтверджується листом УДППЗ "Укрпошта" Київська міська дирекція № 16/10-2-279 від 15.06.2016.

За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис (ч. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р. "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції").

У відповідності до згаданого листа господарським судом було розміщено інформацію про засідання, яке має відбутись 13.03.2017 на сторінці Господарського суду міста Києва, що підтверджується відповідною роздруківкою, яка долучена до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце проведення наступного судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Господарський суд вважає за доцільне також зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи, що неявка повноважних представників третьої особи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі - позивач, банк) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - третя особа, позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66/ЮО (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 55 000 000,00 доларів США.

Останній день дії кредитної лінії - 28.12.2014 (п. 1.4 Кредитного договору).

Згідно з п. 1.5 Кредитного договору кредит надається для рефінансування діючих кредитів та капітальних інвестицій.

За умовами п. 4.1 Кредитного договору, в день підписання цього Договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту.

Пунктом 4.2 Кредитного договору визначено, що банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити:

- розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії;

- строк надання і повернення кредиту;

- реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 9.2 цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору протягом строк дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з пунктом 4.2 цього Договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту за цим Договором чинне лише в межах терміну дії банківської ліцензії банку, виданої Національним банком України.

Згідно з п. 8.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термі, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, та зобов'язання по ньому виникають після погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому Договору.

19.03.2012 між сторонами було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 6 292 394 дол. США на строк з 19.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

Також, 19.03.2012 між сторонами було укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 13 707 606 дол. США на строк з 19.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

В подальшому, 20.03.2012 між сторонами було укладено Додатковий договір № 3 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 17 500 000 дол. США на строк з 20.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

23.03.2012 між сторонами було також укладено Додатковий договір № 4 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 17 500 000 дол. США на строк з 23.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій меморіальних валютних ордерів, 19.03.2012 банком було надано позичальнику кредит у розмірі 6 292 394 дол. США та у розмірі 13 707 606 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 7932927 від 19.03.2012 та меморіальним валютним ордером № 7951444 від 19.03.2012 відповідно, 20.03.2012 позивачем було надано третій особі кредит у розмірі 17 500 000 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 8090012 від 20.03.2012, а також 23.03.2012 банком було надано третій особі кредит у розмірі 17 500 000 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 8584856 від 23.03.2012.

Як зазначає позивач, оскільки позичальник в порушення умов Кредитного договору у встановлений строк кредит не повернув та не сплачував проценти за користування кредитом, банк звернувся до позичальника та Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - відповідач) з письмовою вимогою №14100/5/28-3 від 05.12.2016.

Однак, оскільки позичальником та ПАТ «Укрзалізниця» було проігноровано вимогу банку, останній вимушений був звернутись до суду з позовом.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, станом на 13.12.2016, заборгованість позичальника перед банком по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором складає 54 945 202 дол. США 05 центів.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи положення статей 87, 91, 104, 106-107 ЦК України, ст. 56 ГК України, ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови КМУ від 25.06.2014 № 200 «Про утворення ПАТ «Українська залізниця», факт неналежного підписання та затвердження передавального акту та реєстрації ПАТ «Українська залізниця», положення статей 1, 2 Статут якого визначають положення щодо правонаступництва та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця» з моменту реєстрації останнього, тобто 21.10.2012, в тому числі за Договором про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 року № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Комісія з утворення Товариства у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

Розмір статутного капіталу Товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Частиною 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 4442-VI встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення товариства залізничного транспорту загального користування відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Відповідно до Закону № 4442-VI та на виконання його вимог Постановою № 200 утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено й ДП «Донецька залізниця».

За змістом п. 5 Постанови № 200 Міністерству інфраструктури доручено вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

У межах своїх повноважень та на часткову зміну п. 5 Постанови № 200 Кабінет Міністрів України 12 листопада 2014 року прийняв Постанову № 604, якою установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 зазначеної Постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 цієї Постанови.

Згідно з п. 2 Постанови № 604 комісії з утворення ПАТ «Українська залізниця» разом із Міністерством інфраструктури після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції доручено провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» згідно із законодавством.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця».

Згідно з п.п. 1, 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, Постанови № 200; Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту).

Товариство має у власності майно, внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (п.п. 20, 21 Статуту).

Відповідно до п.п. 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, крім функцій, зазначених у п. 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.

Державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року.

Так, в Реєстрі міститься інформація про те, що ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення, проте запис про припинення у реєстрі відсутній. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», серед яких зазначено ДП «Донецька залізниця». Водночас, у цьому Реєстрі наведено інформацію про здійснення зв'язку з юридичною особою, зокрема відомості про те, що правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» щодо ДП «Донецька залізниця» настає згідно з Постановою № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Із комплексного аналізу зазначених норм права та установлених судом дійсних обставин справи можна дійти висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ «Українська залізниця», на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» не набуло прав та обов'язків, як правонаступник Державного підприємства «Донецька залізниця».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постановах від 08.02.2017 № 3-1586гс16 та № 3-1417гс16.

Щодо долученої позивачем до матеріалів позовної заяви копій документів, які на думку позивача підтверджують доводи щодо набуття права та обов'язків ПАТ «Українська залізниця» від ДП «Донецька залізниця», а саме Передавального акту ДП «Донецька залізниця» від 05.08.2015 та Зведеного передавального акту від 06.08.2015, суд зауважує наступне.

Згідно з пунктами 4 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 N200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було доручено комісії у чотиримісячний строк з дати затвердження її персонального складу подати Міністерству інфраструктури:

- зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства (далі - зведений акт оцінки), за формою згідно з додатком 5;

- зведені передавальні акти майна, земельних ділянок;

- проект статуту товариства.

Міністерству інфраструктури:

1) у двомісячний строк:

- вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку1;

- разом з Укрзалізницею забезпечити проведення інвентаризації майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, та господарських товариств, зазначених у додатку 2;

- затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна:

- Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, що вноситься до статутного капіталу товариства;

- яке закріплюється за товариством на праві господарського відання;

- затвердити зведені акти інвентаризації майна господарських товариств, зазначених у додатку 2;

- затвердити переліки земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства;

2) разом з Укрзалізницею:

- здійснити відбір на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання та укласти з ним договір про проведення незалежної оцінки майна, в тому числі майнових прав та державних пакетів акцій (часток), що вносяться до статутного капіталу товариства. Взяти до відома, що оплата послуг з оцінки буде здійснюватися за рахунок коштів Укрзалізниці;

- подати зазначені у підпункті 1 цього пункту переліки та зведені акти інвентаризації майна суб'єктові оціночної діяльності - суб'єктові господарювання, визначеному на конкурсних засадах;

- забезпечити до 31 травня 2015 р. здійснення заходів щодо проведення незалежної оцінки;

3) до 31 серпня 2015 р.:

- затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки;

- затвердити зведені перелік та передавальний акт земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки;

- подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України на затвердження:

- проект статуту товариства;

- пропозиції щодо персонального складу правління, наглядової ради, ревізійної комісії;

4) вжити до 31 грудня 2015 р. заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" від 12 листопада 2014 р. N 604 визначено, що на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", уведеного в дію Указом Президента від 14 квітня 2014 року N 405, пункту 3 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 413, наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 квітня 2014 року N 33/55т "Про проведення антитерористичної операції" та від 14 вересня 2014 року N 33/752т "Про визначення меж проведення антитерористичної операції" наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" від 7 жовтня 2014 року N 33/6/а Донецьку і Луганську області з 07 квітня 2014 року було визначено районами проведення антитерористичної операції.

Зазначене також свідчить про те, що відповідач станом на поточну дату не став правонаступником ДП «Донецька залізниця», який розташований на тимчасово окупованій території та території проведення Антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації ДП «Донецька залізниця», проведення інвентаризації його майна, а також передача майна, всіх прав та обов'язків від ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» призупинена до завершення Антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.03.2017.

Суддя О.А. Грєхова