Ухвала суду № 65400615, 20.03.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Максименко О.Ю.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 409/135/17

Провадження № 22ц/782/188/17

УХВАЛА

Іменем України

20 березня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Луганської В.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3,

на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 лютого 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, розірвання договору банківського рахунку,

в с т а н о в и л а:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, розірвання договору банківського рахунку.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 лютого 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав, передбачених ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 лютого 2017 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 119, 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою судді Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, розірвання договору банківського рахунку, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. В ухвалі зазначалося, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме не зазначений зміст позовних вимог, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування: відкриття карткового рахунку позивачем в ПАТ КБ «Приватбанк», наявність на картковому рахунку коштів в сумі 101199,52 грн., інформація щодо блокування карткового рахунку, звернення до відповідача з вимогою про закриття карткового рахунку та повернення йому коштів, наявних на рахунку. Також суд зазначив, що позивачем не сплачено судовий збір, а оскільки позивачем не додано до позову договір банківського рахунку, суд не вбачав дані правовідносини такими, що випливають з Закону України «Про захист прав споживачів», а тільки текстом позовної заяви позивач не підтверджує, що договір укладений з ним як з фізичною особою та не пов'язаний з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Постановляючи ухвалу від 13 лютого 2017 року, суд виходив із того, що не зважаючи на зазначені в ухвалі вимоги та термін для виправлення недоліків позовної заяви, позивачем недоліки частково не усунені.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12 червня 2009 року зазначено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Постановляючи ухвалу, суд не звернув належної уваги на те, що позивач має право на обґрунтування своїх вимог саме тими обставинами, які він вважає за потрібне вказати в позовній заяві та надає ті докази, які вважає за потрібне подати, оскільки згідно ст. 11 ЦПК України суд повинен розглядати цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві позивач повинен тільки зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, а не їх надати, як про це зазначив суд в ухвалі.

Встановлення фактичних обставин справи, а також відповідності викладених в тексті позовної заяви обставин фактичним обставинам, з'ясування того, які докази подані чи подаються для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизначених обставин за діючим цивільно-процесуальним законодавством віднесено не до стадії відкриття провадження у справі, а вирішується судом на стадіях попереднього розгляду справи та розгляду справи по суті. Згідно ст. 130 ЦПК України саме у попередньому судовому засіданні, яке проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, якщо спір не врегульовано, суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову, визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню, з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строк їх подання, за клопотанням осіб, що беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання ухвали суду від 20 січня 2017 року подана виправлена позовна заява, яка отримана судом 13 лютого 2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду, та в якій позивач навів обґрунтування своїх вимог тими обставинами, які він вважав за потрібне вказати (а.с. 7). Однак, ухвалу про повернення позовної заяви суд постановив без урахування виправленої позовної заяви, аналізу якої не надано в цій ухвалі суду, обмежившись лише загальними фразами та посилаючись на те, що недоліки зазначені в ухвалі суду від 20 січня 2017 року частково не усунуті.

Також, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху зазначив те, що позивачем не сплачено судовий збір, а оскільки позивачем не додано до позову договір банківського рахунку, суд не вбачав дані правовідносини такими, що випливають з Закону України «Про захист прав споживачів», а тільки текстом позовної заяви позивач не підтверджує, що договір укладений з ним як з фізичною особою та не пов'язаний з підприємницькою діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся із вимогами про визнання дій банку неправомірними в частині блокування карткового рахунку, відкритого на ім'я позивача, розірвання договору банківського рахунку, як фізична особа-споживач послуг публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги, а саме, що на правовідносини сторін поширюється положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно із ч. 1 ст. 38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що всі процесуальні дії представника мають юридичні наслідки тільки для особи, чиї інтереси він представляє, а не для нього особисто.

Проте, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву представнику позивача, не взяв до уваги зазначені положення закону та не врахував, що подаючи позовну заяву, представник позивача згідно до положень ст. ст. 38, 44 ЦПК України, діяв від імені особи, яку він представляє, та в її інтересах, тобто від імені та в інтересах ОСОБА_2.

За таких обставин, достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду першої інстанції не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що питання про можливість відкриття провадження у справі вирішено з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 119, 121, 303, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 лютого 2017 року скасувати, справу направити в суд першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у встановленому законом порядку.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: