Рішення № 6539481, 28.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.09 Справа№ 3/189

Суддя О. Запотічняк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом : ТзОВ „Елемент Лізинг”, м. Київ

До відповідача : ФО-П ОСОБА_1, м. Львів

Про розірвання договору, стягнення коштів та зобовязання повернути майно

В судове засідання зявились:

від позивача : Шевчун І.Р. - представник

від відповідача : ОСОБА_3 - представник

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №0048 від 20.09.2007 року, стягнення боргу в сумі 33513,72 грн. та зобовязання повернути майно.

Ухвалою суду від 24.09.2009 року суддею Березяк Н.Є. позовна заява була прийнята до розгляду та призначена в судове засідання на 12.10.2009 року.

Суть спору та причин відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 12.10.2009 року.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 27.10.2009 р. справу № 3/189 передано на розгляд судді Запотічняк О.Д.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву про часткову відмову від позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 12580,17 грн. боргу за лізинговими платежами та судові витрати.

Представник відповідача проти зменшення позовних вимог не заперечив.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому завданні 28.10.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

20.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів №0048.

Згідно умов договору позивач придбав у власність предмет лізингу напівпричіп автовоз, шасі та 10.09.2008 року надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування. В свою чергу, відповідач зобовязувався оплатити лізингові платежі, однак, свої договірні зобовязання виконав частково, заборгувавши позивачу 29581,38 грн. В звязку з не виконанням умов договору відповідачем, позивачем була заявлена вимога про розірвання договору №0048 від 20.09.2007 року, а також просив суд зобовязати відповідача повернути предмет лізингу напівпричіп автовоз 7910.025, шасі НОМЕР_3,2007 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1.

Крім того, відповідно до п. 10.7 Додатку №1 до Договору №0048 позивачем заявлена вимога про стягнення 3932,34 грн. незавершеного фінансового лізингу, а також відповідно до п.5.1 Додатку №1 до Договору пеню в розмірі 2133,84 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 0048 позивач придбав у власність предмет лізингу напівпричіп автовоз 7910.025, шасі НОМЕР_3,2007 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1 вартістю 200121,43 грн. та 10.09.2008 року надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування, що підтверджується актом прийому передачі.

Відповідно до п. 1.1 Правил фінансового лізингу Транспортних засобів, відповідач зобовязаний щомісячно сплачувати лізингові платежі та додаткову винагороду в сумі та строки, які вказані у графіку лізингових платежів.

Як вбачається із матеріалів справи, свої договірні зобовязання відповідач виконав не в повному обсязі, що і зумовило позивача звернутись в суд. Станом на день подання позову, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 33513,72 грн. по фінансовим платежам та 3932,34 грн. лізинговий платіж за незавершений лізинговий період. За несвоєчасну оплату лізингового платежу, відповідно до п.5.1 Додатку №1 до Договору, позивачем також була нарахована пеня в розмірі 2133,84 грн. Крім того, позивачем були заявлені вимоги про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за №0048 від 20.09.2007 р., а також про повернення предмету лізингу, а саме: напівпричіп автовоз 7910.025, шасі НОМЕР_3,2007 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1.

Однак, в судовому засіданні 28.10.09 р. представником позивача було подано заяву в якій частково відмовляється від позовних вимог, а саме: від розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за №0048 від 20.09.2007 р., від зобовязання повернути предмет лізингу - напівпричіп автовоз 7910.025, шасі НОМЕР_3, 2007 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1, від стягнення заборгованості в розмірі 17001,21 грн. по лізинговим платежам, від 3932,34 грн. - лізингового платежу за незавершений лізинговий період та від пені в сумі 2133,84. грн., натомість просить суд стягнути з відповідача 12580,17 грн. заборгованості за лізинговими платежами та судові витрати.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідач проти заяви про часткову відмову від позовних вимог не заперечив, а заборгованість в розмірі 12580,17 грн. яка виникла у нього перед позивача згідно договору №0048 визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позовні вимоги, з врахуванням часткової відмови від позову, відповідачем визнано в повному обсязі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (79011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг” (03038, м. Київ, вул. М. Грінченко, 4, офіс 130, код ЄДРПОУ 34832663) 12 580,17 грн. заборгованості, 125,80 грн. державного мита та 83,28 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В рештій частині провадження у справі - припинити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.10.2009 року.

Суддя