Рішення № 6539094, 16.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.09                                                                                           Справа№ 33/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(м. Київ)

до відповідача :Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(м. Львів)

третя особа 1:Товариство з обмеженою відповідальністю «Леман –Україна»(м. Донецьк)

третя особа 2:Відкрите акціонерне товариство «МК «Азовсталь»(м. Маріуполь)

про :стягнення 3 698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 04 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Лесько Н. О –представник (довіреність № ЦХП-18/7 від 05.01.2009 р.)

Відповідача:Валага О. О. –представник (довіреність № НЮ-48 від 01.01.2009 р.)

Третьої особи 1:не з’явився

Третьої особи 2:не з’явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(м. Київ) до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(м. Львів) про стягнення 3 698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 04 коп.

Ухвалою суду від 20.02.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.03.2009 р. Ухвалою суду від 19.03.2009 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Леман –Україна»(вул. Коваля, 80а, м. Донецьк, 83000) та в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство «МК «Азовсталь»(вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, 87500) і відкладено розгляд справи на 16.04.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 20.02.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 19.03.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 19.03.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних судом документів.

08.04.2009 р. до суду за вх. № 7338 від позивача поступило заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві, заперечення та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 20.02.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 19.03.2009 р. виконав, відзив на позов представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.03.2009 р. до суду за вх. № 5205 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги.

19.03.2009 р. до суду за вх. № 5206 від представника відповідача поступило клопотання в якому він просить залучити до участі у даній справі ТзОВ «Леман –Україна»та ВАТ «МК «Азовсталь», як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Представник позивача вказане клопотання не заперечив.

В судовому засіданні 19.03.2009 р. представник відповідача подав частину витребуваних документів.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Третя особа 1 вимоги ухвали суду від 19.03.2009 р. не виконав, пояснень з приводу обставин справи не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Третя особа 2 вимоги ухвали суду від 19.03.2009 р. не виконав, пояснень з приводу обставин справи не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем та відповідачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, треті особи пояснення на позов не представили, не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання, не скористались наданим їм правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників третіх осіб за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

28 грудня 2006 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»було укладено договір поставки № ЦХП-60107 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до Договору ДП «Укрзалізничпостач»поставив на адресу відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі матеріали верхньої будови колії –підкладка роздільного скріплення 1КБ-65.

Продукція в вагонах № 68610088 та №68529155 йшла на адресу Львівської залізниці безпосередньо від вантажовідправника продукції ТзОВ «Леман-Україна» транзитом без розвантаження. Факт поставки продукції на адресу відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 49269485 та №49269487 (оригінали оглянуто в судовому засіданні, корпії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до розділу 7 Договору, розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», затвердженого Наказом Укрзалізниці № 329-Ц3 від 30.04.2004р.

Згідно з п. 1.2 вказаного наказу ЦХП виписує авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці –вантажоодержувачу. Повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни етапу взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями. Відповідно до п. 2.2 Порядку, відпрацювання вхідних документів та відправка 5-ти екземплярів акцептованого авізо здійснюється протягом 2 днів після отримання відповідних документів на поставлену продукцію.

На виконання розділу 7 Договору, за поставлену продукцію позивач виставив відповідачу рахупок-фактуру від 30.05.2007р. №ВБК07-1661 та відповідно сповіщення № 4668 (оригінали оглянуто судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Всього поставлено продукції на суму 485 026,97 гри.

Зазначений вище рахунок частково акцептовано відповідачем на суму 481 328,93 гри.; залишок боргу ДТГО «Львівська залізниця»перед ДП «Укрзалізничпостач»складає 3 698,04 гри.

Відповідно до Наказу № 329-Ц3, при отриманні продукції, що не відповідає якості, комплектності, асортименту, кількості, вантажоодержувач повинен забезпечити відповідне складання повного пакету документів (п.25 Інструкцій П-6, П -7) для виставлення претензії. Жодних заперечень щодо місця поставки та кількості отриманої продукції від відповідача до позивача не надходило.

Позивач повністю оплатив отриманий вантаж вантажовідправнику, ТзОВ «Леман –Україна»тому по вказаному рахунку за ДТГО «Львівська залізниця»числиться заборгованість у сумі 3 698,04 грн.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги вказує, що в комерційних актах, зазначено що на основі телеграфного розпорядження ЦЗМ-14/626 проводилось комісійне зважування вагонів № 610088 та № 68529155 з вантажем підкладки роздільного скріплення 1КБ- 65, які прибули по відправках (залізничні накладні № № 49269487, 49269485). У вагоні № 68610088 по документу значиться брутто 85450, тара повірена 20340, нетто 65110. Фактично, при зважуванні вагону на 100 т. залізничній вазі визначено брутто 84600, тара з бруса 21100, нетто 63500 при зважуванні тари вагону 07.06.2007 р. визначено тару 20150, де встановлено нестачу вантажу 660 кг проти перевізних документів. Вагон з вантажем прибув в комерційному і технічному відношенні справний з завантаженням вантажу розмірно нижче бортів на 130 см без виїмок і слідів втрати вантажу з маркуванням.

У вагоні № 68529155 по документу значиться брутто 85350, тара провірена 18880, нетто 66470. Фактично при зважуванні вагона на 100 т залізничній вазі визначено брутто 85050, тара з бруса 21000, нетто 64050. При зважуванні тари вагона 07.06.2007 р. визначено тару 18950, де встановлено нестачу вантажу 370 кг проти перевізних документів. Вагон з вантажем прибув у комерційному і технічному відношенні справний з завантаженням вантажу рівномірно нижче бортів на 120 см без виїмок і слідів втрати вантажу, з маркуванням. Зважування вагонів з вантажем проводила прийомоздавальник Євсігнєєва А.П., в присутності в.о. ДС Манило Н.М., представник ПМС-125 Никитюк І.В., представник ВОХР Яворський.

Дана обставина, як вказує відповідач, підтверджується також Актами приймання продукції за кількістю та якістю №№ 52,53 від 07.06.2007 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

При цьому слід звернути увагу, що, як вбачається із вказаних Актів, відповідач проводив визначення якості та комплектності продукції (вагу) за допомогою штангенциркуля, металевої лінійки та косинця, а не за допомогою відповідних засобів визначення ваги товару.

Позивач вважає, що обов'язки (та відповідальність) Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»з поставки продукції були виконані в момент передачі продукції перевізнику вантажу на станції Сартапа Донецької залізниці, тобто саме на цьому етапі передачі продукції, право власності (а також відповідальність за збереження продукції) на вантаж перейшло від позивача до відповідача. Надалі спірний вантаж прямував за договором перевезення (договір, який укладається між вантажовідправником та залізницею на користь вантажоодержувача), при цьому оформлюється залізнична накладна, яка і є письмовою формою даного договору.

Ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту передачі такого одержувачу.

В даному випадку, ДТГО «Львівська залізниця»є перевізником та одержувачем продукції, тому претензії, що виникли з приводу перевезення вантажу заявлено до залізниці призначення вантажу.

Відповідно до п 6.2 Приймання Продукції по кількості проводиться покупцем (ДТГО «Львівська залізниця») відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.65 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» (далі - Інструкція ).

Згідно ст. 12 Інструкції, кількість отриманої продукції при її прийманні має визначатися в тих же одиницях вимірювання, що зазначені в супровідних документах.

Якщо в документах вантажовідправник вказав масу продукції і кількість місць, то одержувач при прийманні повинен перевірити масу та кількість місць.

В залізничній накладній № 49269487 зазначено, що маса продукції (в тонах) визначена на залізничних вагах, тоді як в акті приймання продукції за кількістю від 07.06.2007р. № 52, вказано, що комплектність продукції визначена за допомогою штангенциркуля та металевої лінійки.

Пунктом 16 Інструкції передбачено, що, якщо при прийманні продукції виявлена нестача, то одержувач зобов'язаний призупинити приймання та забезпечити охорону товару.

Про виявлену недостачу складається акт за підписом осіб, які проводили приймання.

Акт повинен складатися в той же день, коли виявлена нестача ( ст. 25 Інструкції).

Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для подальшого приймання та складання двостороннього акту представника вантажовідправника (ст. 17 Інструкції).

Договором передбачено, що у разі невідповідності асортименту, кількості продукції, вказаних у супровідних документах, виклик представників постачальника та вантажовідправника для участі в прийманні продукції по кількості та складання двостороннього акту обов'язкове.

У відзиві на позовну заяву відповідач покликається на те, що доказом нестачі у спірних вагонах є комерційні акти складені на станції Підзамче Львівської залізниці, хоча такі були складені в односторонньому порядку, оскільки ДТГО «Львівська залізниця»одночасно являється перевізником та одержувачем даної продукції.

Відповідно до Правил складання актів (ст.129 Статуту), комерційні акти складаються: на місцях загального користування —удень вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування —у день вивантаження видачі одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись для вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.

У разі неможливості скласти комерційні акти у вказані терміни, вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений саме договір поставки.

Відповідно до умов Договору, постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах та в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами.

Правила Інкотермс-2000 передбачають обов'язки продавця та покупця щодо продажу та приймання товарів при поставці на умовах РСА.

Згідно з цими умовами, продавець зобов'язаний надати товар перевізникові або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі ст. А.3 „а", у названому місці у день чи межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою (ст. А.4):

А) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

Ст. Б. 5 передбачає, що покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли товар є поставленим у відповідності зі ст. А. 4.

Умови FCA правил ІНКОТЕРМС-2000 та п.п. 3.3. Договору передбачають, що датою поставки продукції вважається передача товару у розпорядження перевізника, тобто дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу одержувача.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(м. Київ) до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (м. Львів) про стягнення 3 698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 04 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 09-958 від 09.02.2009 р. позивачем сплачено в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 09-959 від 09.02.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(м. Київ) до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(м. Львів) про стягнення 3 698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 04 коп. –задоволити.

2.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства матеріально –технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(Повітрофлотський проспект, 11/15, м. Київ 03049; код ЄДРПОУ 19014832) –3 698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 04 коп. –заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя