Рішення № 65390750, 15.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16541/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

з участю секретаря - Кузьменко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель", треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Вікторія Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними іпотечного договору,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 31.07.2007 року між ПАТ "КБ "Даніель" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Т-1071-04-КЗН. За умовами даного договору позичальнику надано кредитні кошти в сумі 60 000,00 доларів США у вигляді відновлювальної кредитної лінії, терміном до 30.07.2012 року. Зобов'язання ОСОБА_2 забезпечено порукою та іпотекою - квартирою АДРЕСА_1, яка належить їй (позивачу). Таким чином, при укладенні кредитного договору сторонами визначено право банку задовольнити вимоги за рахунок майна іпотекодавця - її, яка не була стороною вказаного кредитного договору. Пунктом 7.7. визначено, що цей договір є невід'ємною частиною кредитного договору, та є договором приєднання, у зв'язку з чим всі подальші зміни та додаткові угоди до кредитного договору повинні бути посвідчені нотаріально та підписані нею. З викладеного вбачається, що додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору є недійсними у зв'язку з їх нікчемністю. Внаслідок внесення змін до кредитного договору без її (позивача) згоди як майнового поручителя, відбулося збільшення процентів за основним зобов'язанням. При укладенні іпотечного договору банком не було отримано згоди співвласника предмету іпотеки, так як на момент укладення оспорюваного договору вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з позичальником, і спірна квартира була придбана за кошти подружжя на підставі Договору купівлі-продажу від 06.07.2002 року. А тому, при укладанні іпотечного договору вона (позивач) була зобов'язана отримати згоду чоловіка на передачу спільного майна подружжя в іпотеку. В силу ст.ст. 203, 215, 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку" правочин є недійсним. Крім того, на момент укладення спірного договору предметом іпотеки користувався їх з чоловіком неповнолітній син, а тому мала бути надана згода Органу опіки та піклування, чого вчинено не було, що дає підстави вважати іпотечний договір нікчемним. Враховуючи викладене, просила визнати з моменту укладення іпотечний договір, укладений між нею та ПАТ "КБ "Даніель", недійсним.

В судове засідання позивач не з'явилася, представник позивача надав клопотання про слухання справи за його відсутності. Зазначив. що позивач підтримує свій позов в повному обсязі та просить його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях. Крім того, вважав, що строки позовної давності сплинули, про що була подана до суду відповідна заява.

В судовому засіданні представник ТОВ ФК "Контракт Плюс" з позовом не погодився, просив відмовити в його задоволенні, повністю підтримав доводи представника відповідача, та просив скасувати заходи забезпечення позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 з позовом та доводами позивача погодився, просив його задовольнити.

В судове засідання приватний нотаріус КМНО Пономарьова В.Ю. не з'явилася, просила розглядати справу за її відсутності, та відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в запереченнях.

В судове засідання представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Вислухавши пояснення представника відповідача, представника ТОВ ФК "Контракт Плюс", представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що 31.07.2007 року між ПАТ КБ "Даніель" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Т-1071-04-КЗН. Згідно умов договору позичальнику був наданий кредит в сумі 60 000,00 доларів США.

Згідно умов кредитного договору та з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 боргових зобов'язань, між ПАТ КБ "Даніель" та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір від 31.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою В.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 5000. Даним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка їй належить на підставі Договору купівлі-продажу від 06.07.2002 року. В пункті 2.3.5 Іпотечного договору вказано, що предмет іпотеки є спільною сумісною власністю іпотекодавця та її чоловіка - ОСОБА_2, від якого отримана згода на укладення цього договору. В пункті 2.3.6 зазначено, що в малолітніх та неповнолітніх дітей немає права користування предметом іпотеки. Користувачами вказаної квартири не є особи вказані в ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей". Пунктом 2.3.8 визначено, що на момент підписання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього Договору(судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які іпотекодавець не повідомив іпотекодержателя.

Згідно Довідки Ф-3 від 04.07.2007 року виданої ЖРЕО № 420 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована лише одна особа - ОСОБА_2. Власником особового рахунку є ОСОБА_1.

З заяви ОСОБА_2 від 31.07.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою В.Ю., слідує, що ОСОБА_2 надав свою згоду дружині ОСОБА_1 на передачу набутої в шлюбі квартири АДРЕСА_1, в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № Т-1071-04-КЗН від 31.07.2007 року, що укладений між ним та КБ "Даніель". Також, цією заявою надав згоду на укладення та підписання ОСОБА_1 договору іпотеки на будь-яких умовах за його розсудом.

Заявою від 02.04.2012 року, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою В.Ю., ОСОБА_2 давав згоду ОСОБА_1 на укладення та підписання договору про внесення змін до іпотечного договору від 31.07.2007 року.

З заяви ОСОБА_1 адресованої Голові Правління КБ "Даніель" слідує. що вона надала згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_2 кредиту в сумі 60 000,00 грн., за ціною та на умовах, викладених у Кредитному договорі № Т-1071-04-КЗН від 31.07.2007 року у КБ "Даніель". З умовами кредитного договору ознайомлена.

По даній справі ОСОБА_1 просить визнати недійсним Іпотечний договір, укладений 31.07.2007 року між нею та КБ "Даніель", посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою В.Ю., за реєстровим № 5000, з моменту його укладення.

У відповідності зі статтею 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Представник відповідача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 264 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність тісно пов'язана з процесуальним поняття права на позов. Правом на позов є забезпечена законом можливість зацікавленої особи звернутися до суду з вимогою про розгляд та вирішення матеріально-правового спору для захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

В даному випадку позивач просить суд визнати Іпотечний договір № від 31.07.2007 року, тоді як позов подано до суду в 30.09.2015 року, тобто після спливу трирічного строку.

Оскільки строк позовної давності встановлений у три роки, то позовні вимоги не підлягають задоволенню через пропуск строку позовної давності, про що просить сторона відповідача. Доказів поважності його пропуску стороною позивача не надано, як і поновити пропущений строк звернення до суду сторона позивача не просила.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову, накладені згідно ухвали від 01.09.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 16, 256, 257, 264, 267 ЦК України, ст. ст. 1, 10, 11, 60, 88, 154, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Даніель", треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Вікторія Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними іпотечного договору - відмовити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, який був накладений згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 01.09.2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Суддя: