Рішення № 6538752, 03.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                 Справа № 15/272пн

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ Луганської області

до 1. Комунального підприємства «Первомайське міське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації», м. Первомайськ Луганської області

2. Тошківської селищної ради, смт. Тошківка м. Первомайськ Луганської області

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Фонд державного майна України, м. Київ

про визнання права власності та зобов’язання зареєструвати право власності

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача - Пурик С.О., представник за довіреністю № 33-11/155 від04.12.08;

від І-го відповідача - представник не прибув;

від ІІ-го відповідача - представник не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Фонду державного майна України - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- визнати право власності за позивачем на наступні об’єкти нерухомості: побутовий корпус інв. № 18010001, розташований за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; побутове приміщення інв. № 18010002, розташоване за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; блок «Олія» інв. № 18010003, розташований за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; виробнича площа блок «А»інв. № 18010004, розташована за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; фінський склад інв. № 1803000, розташований за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47;

- зобов’язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на наступні об’єкти нерухомості: побутовий корпус інв. № 18010001, розташований за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; побутове приміщення інв. № 18010002, розташоване за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; блок «Олія»інв. № 18010003, розташований за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; виробнича площа блок «А»інв. №18010004, розташована за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; фінський склад інв. №1803000, розташований за адресою с. Тошківка, вул. Привокзальна, 47.

В уточненні позовної заяви позивач зазначив про те, що об’єкт нерухомості, зазначений в позовній заяві як «виробнича площа блок «А», є незавершеним будівництвом.

Відповідачі не скористалися правом на участь своїх представників у даному судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідач - Тошківська селищна рада, відзивами на позовну заяву просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому, даний відповідач також просить зобов’язати позивача погасити заборгованість з земельного податку.

Дана вимога по своїй суті є матеріально-правовою вимогою, яка підлягає розгляду як позовна вимога. Тому, дана вимога, наведена у відзиві на позов не може бути задоволена як клопотання у межах розгляду даної справи. Тому, особа, наділена законодавством правом на стягнення боргу з земельного податку, має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення такого боргу.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині визнання права власності на спірні об’єкти, виходячи з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів»створено на підставі рішення Фонду державного майна України від 03.07.1996р. №58-АТ в процесі приватизації шляхом перетворення з орендного підприємства «Лисичанський завод гумових технічних виробів».

Засновником ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів»виступили Фонд державного майна України та організація орендарів орендного підприємства «Лисичанський завод гумових технічних виробів»(п. 4.1 статуту).

Фондом державного майна України складено перелік нерухомого майна, переданого у власність відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів».

Згідно даного переліку у власність позивача було передано, зокрема, визначене у позовній заяві майно, а саме: фінський склад та цех №18, розташовані за адресою: смт. Тошківка, м. Первомайська Луганської області, вул. Привокзальна. До складу цеху №18 входять також, зокрема: побутовий корпус, побутове приміщення; блок «Олія»; виробнича площа блок «А»та ін., що підтверджується листом БТІ від 03.11.2009 р.

На даний час спірне майно перебуває на балансі позивача, що підтверджується відомостями ВАТ «Лисичанський завод гумових технічних виробів».

Отже, все спірне майно увійшло до статутного фонду позивача.

Відповідно до відзиву Тошківської селищної ради земельні ділянки надані позивачу у постійне користування. Так вказано, що спірні споруди, які належать позивачу, розташовані на землях Тошківської селищної ради за адресою: смт. Тошківка, Луганської області, вул. Привокзальна, 47, які передані заводу у постійне користування відповідно до рішень селищної ради №8 від 05.03.1996 р та №14 від 25.10.1992 р. Так, відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів»набуло право власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, як вклад до статутного капіталу. Аналогічна норма міститься і у ст. 12 Закону України «Про господарські товариства».

Спірне майно передано органом приватизації –третьою особою у справі, до статутного фонду позивача, що встановлено вище у даному рішенні.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, у зв’язку з передачею майна засновником до статутного фонду підприємства позивача та враховуючи передачу позивачу земельної ділянки, на якій розміщено спірне майно, на праві постійного користування, відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів»є власником спірного майна.

Щодо об’єкту незавершеного будівництвом слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду про право власності на об’єкт незавершеного будівництва.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України у разі необхідності укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва право власності на нього реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач –Тошківська селищна Рада відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з визнанням позову відповідачем суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, приймає рішення про задоволення позову.

В частині другої позовної вимоги щодо державної реєстрації права власності, пред’явленої до БТІ, заявленої в порядку господарського судочинства, провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що справа в цій частині не підлягає розглядові в господарському суді за правилами Господарського процесуального кодексу України, а може розглядатися в адміністративному суді за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції визнається публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Реєстрацію прав власності згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003 року N 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року N 66/7387, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства виконують делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Тому, виходячи з суб’єктного складу сторін, предмету судового розгляду в частині спонукання БТІ провести реєстрацію права власності та з урахуванням практики Верховного суду України, провадження у справі за даною вимогою може здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, дана справа порушена за позовною заявою, поданою за правилами Господарського процесуального кодексу України в частині вимог щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, не підлягає розглядові в господарському суді за правилами Господарського процесуального кодексу України та відповідно провадження у даній господарській справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з цим суд роз’яснює, що позивач має право на звернення з даною позовною вимогою за адміністративним позовом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України до Луганського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст. ст. 22, 44, 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита у сумі 2 469 грн. 36 коп. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. відносяться на позивача у повному обсязі.

Позивачем при подачі позову було сплачено державне мито у розмірі 85 грн.

Відповідно до підпункту «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 102 грн. і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Згідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 N 15. Відповідно до пункту 32 розділу V Інструкції про порядок справляння державного мита (затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993) з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна. У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 8/219-07 та ухвалі Вищого господарського суду України від 05.03.08 № 18/523пн викладено таку ж правову позицію.

Тому, з позивача додатково слід стягнути у доход державного бюджету мито в сумі 2 384 грн. 36 коп.

Зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 76 грн. 50 коп., перераховані платіжним дорученням від 25.06.2009 р. №971, підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності за Відкритим акціонерним товариством «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе, б. 128, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05389942, на об’єкти нерухомості, а саме: побутовий корпус інв. № 18010001, розташований за адресою: смт. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; побутове приміщення інв. №18010002, розташоване за адресою: смт. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; блок «Олія»інв. № 18010003, розташований за адресою: смт. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; об’єкт незавершеного будівництва - виробнича площа блок «А»інв. № 18010004, розташований за адресою: смт. Тошківка, вул. Привокзальна, 47; фінський склад інв. № 1803000, розташований за адресою: смт. Тошківка, вул. Привокзальна, 47.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

4. Судові витрати покласти на позивача.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе, б. 128, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05389942, у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 2 384 грн. 36 коп. видати наказ органу Державної податкової інспекції.

6. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе, б. 128, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05389942, зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 76 грн. 50 коп., перераховані платіжним дорученням від 25.06.2009 р. №971. Підставою для повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 04.11.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Є.Ю. Пономаренко