Рішення № 65381911, 14.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/528/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз Україна»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 792399,00 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаКовальов О.А. - представник від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 792399,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем договору комісії №16/06 від 16.06.2014 в частині повернення нереалізованого відповідачем товару, внаслідок чого позивач вказує на наявність підстав для стягнення на його користь вартості такого товару у загальному розмірі 792399,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/528/17 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору у справі №910/528/17 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.03.2017.

В судове засідання, призначене на 14.03.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Також в судовому засіданні представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заява мотивована тим, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі та не бажає повертати борг, а тому наявні підстави вважати, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому нерухоме майно, а саме названу вище квартиру, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас позивачем не подано належних та допустимих доказів існування обставин, з якими положеннями ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, та не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, судом відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Як зазначено в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: АДРЕСА_2, на яку було направлено ухвали суду, підтверджується відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вказано у позові.

Таким чином, про час і місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмаз Україна» (комітент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії №16/06 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору комісіонер зобов'язується реалізовувати продукцію (ювелірні вироби) та товари комітента від свого імені, а також сплачувати вартість товару, переданого на комісію по мірі його реалізації.

Згідно з п. 1.2 Договору до кожної партії товару сторони складають додаткові угоди, протоколи, акти приймання-передачі і т.д., які є невід'ємною частиною даного договору.

За змістом п. 2.1 Договору комісіонер зобов'язаний реалізувати продукцію комітента за ціною не нижче призначеною йому останнім в актах приймання-передачі; відшкодувати комісіонеру різницю у вартості у разі, якщо товари були реалізовані за ціною нижчою, ніж встановленою комітентом; відповідати перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження належного комітенту майна, яке знаходиться у нього у разі, якщо втрата, нестача або пошкодження сталися з його вини; надавати комітенту звіт про виконану роботу, а також сплачувати згідно акту приймання-передачі вартість реалізованої продукції; щомісячно складати з комітентом акти звірки реалізованої продукції та здійснювати розрахунки за реалізовану продукцію у строки, встановлені даним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно акту звірки від 21.10.2016 (копія наявна в матеріалах справи) станом на 21.10.2016 відповідачем не повернуто та не сплачено ювелірні вироби на загальну суму 792399,00 грн, які були передані відповідачу на реалізацію у відповідності до умов Договору №16/06 від 16.06.2014.

За таких обставин, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих невиконанням умов Договору, у розмірі вартості переданого, але не повернутого товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За правовою природою укладений між сторонами Договір №16/06 від 16.06.2014 є договором комісії.

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що комісіонер здійснює розрахунки за реалізований протягом місяця товар на підставі актів звірки залишків товару у комісіонера не пізніше 10 числа кожного місяця протягом строку дії договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що комісіонер зобов'язаний повернути комітенту передану ним продукцію на його вимогу протягом 1 робочого дня.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 14.11.2016 №14/11 позивач звернувся до відповідача із вимогою протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги повернути товар (ювелірні вироби), які були передані на реалізацію згідно Договору комісії №16/06 від 16.06.2014 та акту звірки від 21.10.2016 вартістю 792399,00 грн, а в разі неможливості повернення товару - сплатити його вартість.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, названий позивачем товар повернуто не було.

Таким чином, обставини справи свідчать, що відповідачем порушено умови Договору та не виконано зобов'язання з повернення комітенту на його вимогу передану, але не реалізовану, продукцію та не сплачено вартість переданої продукції.

У відповідності до ст. 1021 Цивільного кодексу України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що комісіонер зобов'язаний відповідати перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження належного комітенту майна, яке знаходиться у нього у разі, якщо втрата, нестача або пошкодження сталися з його вини.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем господарського зобов'язання в частині обов'язку повернути на вимогу позивача нереалізоване майно або сплатити його вартість, з огляду на положення ст.ст. 22, 611, 1021 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, доводи позивача про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі вартості переданого, але не повернутого, та не оплаченого майна комітента, є обґрунтованими.

В той же час, відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За твердженням позивача, ним було передано, а відповідачем не повернуто та не оплачено майно - ювелірні вироби, перелік та вартість яких наведено в акті звірки від 21.10.2016 на загальну суму 792399,00 грн, в якому зазначено наступне:

КодНаименованиеБриллиантыЗолотоцена, грн41кольцо-171шт(2.1мм)=0.035(3\4)0.91г410841кольцо-161шт(2.1мм)=0.035(3\4)0.85г410843кольцо-15.51шт(2.3мм)=0.05(3\4)0.92г483343кольцо16.5-ж.з.1шт{2.3мм)=0.05(3\4)1.04г4833154кольцо-16.5-ж.з.1шт(3мм)=0.11(3\4)1.29г8959154кольцо-16.51шт(3мм)=0.11(3\4)1.3г8959150кольцо-16.5-кр.з.1шт(2.9мм)=0.1(3\4)1.33г8303111кольцо-17-ж.з.1шт(3.6мм)=0.17(3\4)1.64г12567153кольцо-17-ж.з.1шт(3мм)=0.11(3\4)1.76г9614153кольцо-17-кр.з.1шт(2.9мм)=0.1(3\4)1.82г90249530кольцо-161шт(2.55мм)=0.07(3\4)1.82г7975705кольцо-16.5-кр.з.1шт(2.5мм)=0.06(3\5)1.88г72009530кольцо-16.5-кр.з.1шт(2.5мм)=0.06(3\5)1.89г4888115кольцо-15.51шт(3мм)=0.11(3\4)1.72г9481115кольцо-16-ж.з.1шт(3.1мм)=0.11(4\4)1.93г10066115кольцо-16.5-ж.з.1шт(3.5мм)-0.17(3\6)1.96г1291331кольцо-16.5-ж.з.1шт(4мм)=0.23(3\4)/0.23(3\6)2.08г206228226кольцо-16.51шт(4.2мм)=0.26(3\6),14шт(1.8мм)=0.35(3\5)2.13г36800705кольцо-17-кр,з.1 шт ( 3 мм) =0.11(3\5)2.16г9800121кольцо-161шт (5.1мм)=0.51(5\6)2.16г588009530кольцо-18.5-ж.з.1шт(2.6мм)=0.07(3\4)2.45г8609166кольцо-16.5-ж.з.13шт(1.6мм)=0.26(3\4)2.52г1160040кольцо-18.51шт(4.3мм)=0.32(5\4),26шт (1.35мм)=0.29(3\4)2.56г4138817кольцо-16.5-ж.з.10шт(1.5мм)=0.14(3\4), 1шт (5.5мм)=0.65(8\7)3.04г5600017кольцо-171шт(4.9мм)=0.4(4\5), 10шт(1.5мм)=0.15(3\4)3.09г504287665кольцо-181шт(4.4мм)=0.35(5\5)3.33г383554292кольцо-161шт(4.7мм)=0.37(4\5), 18шт(1.4мм)=0.22(3\4)3.67г4511151кольцо-171шт(4.4мм)=0.3(3\4), 40шт(1.2мм)=0.3(3\4)3.73г46354172кольцо-16.5-ж.з.7шт(2.2мм)=0.3(3\4)3.77г241674292кольцо-17.5-ж.з.1шт(4.5мм)=0.31(5\4), 18шт(1.4мм)=0.22(3\4)3.85г4350034кольцо-16.5-ж.з.1шт(3мм)=0.11(3\5), 6шт(1.8мм)=0.16(3\5)4.02г2060034кольцо-16.5-ж.з.6шт(1.8мм)=0.16(3\5), 1шт(4.4мм)=0.32(3\4)4.08г4621334кольцо-16.5-ж.з.1шт(4.1мм)=0.25(3\6), 6шт(1.8мм)=0.16(3\5)4.12г31800685кольцо-16.51шт(3.7мм)=0.21(3\4), 8шт(2.1мм)=0.33(3\4)4.67г38000685кольцо-16-ж.з.8шт(2.1мм)=0.32(3\5), 1шт(3,8мм)=0.19(3\4)4.98г 36421Итого 86,47г792399На підтвердження передачі відповідачу вказаного товару позивачем для долучення до матеріалів справи було надано акти прийому-передачі виробів №1 від 16.06.2014, №2 від 16.06.2014, №3 від 16.06.2014, №4 від 16.06.2014, №5 від 16.06.2014, в яких наведено найменування та інші ідентифікуючі ознаки переданих ювелірних виробів. Крім того, в актах приймання-передачі, як того вимагають положення Договору, сторони погодили вартість товару, переданого комісіонеру.

Водночас, наданими позивачем актами приймання-передачі підтверджується факт передачі відповідачу лише частини майна із переліку, наведеного в акті звірки від 21.10.2016, на який позивач посилається в обґрунтування розміру своїх вимог. Також судом встановлено, що зазначена в акті звірки вартість відповідних ювелірних виробів не відповідає вартості, встановленої для вказаної продукції у актах прийому-передачі. При цьому, докази зміни ціни продукції, погодженої сторонами в актах приймання-передачі, в порядку, передбаченому п.2.7 Договору, у справі відсутні.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт передання позивачем відповідачу такого майна (із наведеного в акті звірки переліку ювелірних виробів) та його вартість:

КодНайменуванняДіамантиЗолотоЦіна, грн154кольцо-16.5-ж.з.1шт(3мм)=0.11(3\4)1.29г4160154кольцо-16.51шт(3мм)=0.11(3\4)1.3г4160150кольцо-16.5-кр.з.1шт(2.9мм)=0.1(3\4)1.33г3867153кольцо-17-ж.з.1шт(3мм)=0.11(3\4)1.76г4480115кольцо-16-ж.з.1шт(3.1мм)=0.11(4\4)1.93г5058115кольцо-16.5-ж.з.1шт(3.5мм)-0.17(3\6)1.96г649240кольцо-18.51шт(4.3мм)=0.32(5\4),26шт (1.35мм)=0.29(3\4)2.56г2015017кольцо-16.5-ж.з.10шт(1.5мм)=0.14(3\4), 1шт (5.5мм)=0.65(8\7)3.04г270051кольцо-171шт(4.4мм)=0.3(3\4), 40шт(1.2мм)=0.3(3\4)3.73г22500Всього 77767,00 грнВраховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 77767,00 грн, що становить собою вартість переданого відповідачу майна, виходячи із вартості майна, погодженого сторонами у відповідних актах приймання-передачі.

Оскільки факту передачі відповідачу решти зазначених у акті звірки від 21.10.2016 виробів позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального не доведено, а також не доведено факту зміни ціни продукції у визначеному Договором порядку, вимоги позивача про стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми (у розмірі 714632,00 грн) задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні даної заяви.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз Україна» (01032, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 119-А, офіс 22, ідентифікаційний код 37354523) суму вартості товару у розмірі 77767 (сімдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) грн 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.03.2017

Суддя Ю.М. Смирнова