Постанова № 65380242, 15.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7445/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" при визначенні митної вартості товару за ціною договору (контракту) дотримано усіх вимог Митного кодексу України, котрі є обов'язковими для використання даного методу визначення митної вартості, зокрема, до Одеської митниці Державної фіскальної служби надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Також, позивач зазначає, що митний орган мав право застосувати резервний метод визначення митної вартості товару лише у разі якщо митну вартість товару неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу. Крім того, розбіжності, котрі зазначено митним органом не є тими розбіжностями, які безпосередньо могли вплинути на визначення митної вартості товару, з урахуванням також того, що позивач - ТОВ «ИРБИС-АВТО» не може нести відповідальність за правильність відомостей, зазначених його контрагентом у супровідних документах (експортній декларації), а вказані недоліки не можуть бути підставою для коригування Одеською митницею ДФС митної вартості товару за наявності усіх необхідних документів, в яких зазначена ціна товару. До того ж, митним органом не наведено належних обґрунтованих пояснень, та не надано доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей, що унеможливлюють підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідач - Одеська митниця ДФС з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№302/15-70-10 від 27.01.2017р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем Рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р., оскільки в документах, які надано Товариством з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р. містились розбіжності, а надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: наданий прайс-лист не є документом, який адресований необмеженому колу заінтересованих покупців, він орієнтований безпосередньо на ТОВ "Ирбис-авто", а тому не міг розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості товарів; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. вказано реквізити транспортного документу, який видано 27.08.2016р., тобто на момент оформлення митної декларації 25.08.2017р. його не могло існувати; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору. Також, відповідач зазначає, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом та Одеською митний ДФС проведено консультацію шляхом обміну електронними повідомленнями, за результатами проведення якого обрано метод визначення митної вартості - резервний. Крім того, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких здійснено, є більшим: по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено є більшим - 2,6883 євро/кг нетто (митна декларація №807100002016/009181 від 16.03.2016р.), ніж заявлено декларантом. На думку відповідача, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р. наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у даному рішенні про коригування митної вартості визначено джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС). у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням митної декларації №807100002016/009181 від 16.03.2016р.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до суду надійшло клопотання (вхід.№7288/17 від 10.03.2017р.) про розгляд справи без участі представника Товариства в порядку письмового провадження, а також з огляду на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи митного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" (Покупець) та Meritor Germany GmbH (Продавець) укладено Договір №1, згідно з п.п.2.1, з.6 якого Продавець погоджується продавати, а Покупець погоджується купувати продукцію виключно на умовах даного Договору. Продукція постачається Покупцю на умовах DAP або DAT, відповідно до умов «Інкотермс 2010» зі складу Продавця, якщо інше не визначено сторонами в письмовому підтвердженні замовлення Продавцем.

Судом з'ясовано, що 24.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" (Покупець) та Meritor Germany GmbH (Продавець) укладено Додаткову угоду №3 від 24.06.20.16р. до Договору №1 від 23.01.2013р., відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до п.3.6 Договору, а саме: постачання товару за даним контрактом здійснюється товарними партіями відповідно до міжнародних правил «INCOTERMS-2010» на умовах, вказаних в Інвойсі та/або Специфікації на кожну партію товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Інвойсу від 26.08.2016р. №912722, на виконання умов Договору №1 від 23.01.2013р. Meritor Germany GmbH (Продавець) поставило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" (Покупець) запасні частини для вантажних автомобілів.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, ТОВ «ИРБИС-АВТО» разом з митною декларацією №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р. до Одеської митниці ДФС був поданий зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 23.01.2013р., рахунок-фактура (інвойс) №912722 від 26.08.2016р., та інші документи.

Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих ТОВ «ИРБИС-АВТО» для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: наданий прайс-лист не є документом, який адресований необмеженому колу заінтересованих покупців, він орієнтований безпосередньо на ТОВ "Ирбис-авто", а тому не міг розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості товарів; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. вказано реквізити транспортного документу, який видано 27.08.2016р., тобто на момент оформлення митної декларації 25.08.2017р. його не могло існувати; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору.

З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р., митним органом, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, ТОВ «ИРБИС-АВТО» було зобов'язано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики по товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

18.10.2016р. ТОВ «ИРБИС-АВТО» на адресу Одеської митниці ДФС надіслано Лист №181016, яким адресата повідомлено про неможливість надання додаткових документів.

У зв'язку з чим, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р. товару, Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р., у якому зазначено, що у документах, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р., містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: наданий прайс-лист не є документом, який адресований необмеженому колу заінтересованих покупців, він орієнтований безпосередньо на ТОВ "Ирбис-авто", а тому не міг розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості товарів; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. вказано реквізити транспортного документу, який видано 27.08.2016р., тобто на момент оформлення митної декларації 25.08.2017р. його не могло існувати; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору.

Не погоджуючись з означеним Рішенням Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р., винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно та у порушення приписів чинного митного законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного Кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного Кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно ст.58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З наведеного слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих ТОВ «ИРБИС-АВТО» для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у документах, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р., містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: наданий прайс-лист не є документом, який адресований необмеженому колу заінтересованих покупців, він орієнтований безпосередньо на ТОВ "Ирбис-авто", а тому не міг розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості товарів; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. вказано реквізити транспортного документу, який видано 27.08.2016р., тобто на момент оформлення митної декларації 25.08.2017р. його не могло існувати; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору.

При цьому, суд не погоджується з означеною позицію митного органу, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, з метою здійснення митного оформлення товару ТОВ «ИРБИС-АВТО» до Одеської митниці ДФС надано: Non-negotiable морський транспортний документ (морська накладна) JKVT011E-ODS від 10.10.2016р., коносамент №140600785527 від 27.08.2016р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 06.09.2016р., рахунок-фактуру №912722 від 26.08.2016р., пакувальний лист №140600785527 від 26.08.2016р., страховий поліс №ОММ 50328682 від 27.08.2016р., навантажувальний документ - Наряд №4017 від 17.10.2016р., Додаткові угоди №1 від 31.12.2015р №2 від 06.06.2016р., №3 від 24.06.2016р., Специфікацію №23 від 26.08.2016р., зовнішньоекономічний договір (контракт) 31 від 23.01.2013р., Декларацію про походження товару №812722 від 26.08.2016р., Лист Meritor Germany GmbH від 19.09.2016р., підтвердження замовлення №152 від 30.06.2016р., копію митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р., та інші документи.

Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, Одеською митницею ДФС на підставі відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) про оформлення аналогічних товарів встановлено, що митна вартість на даний товар значно нижча ніж була заявлена іншим декларантом.

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що імпортований позивачем - ТОВ «ИРБИС-АВТО» товар придбано у Компанії Meritor Germany GmbH за зовнішньоекономічним контрактом від 23.01.2013р. №1 за загальною вартістю 19076,16 Євро, що підтверджується Інвойсом від 26.08.2016р. №912722, митною декларацією №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р., платіжним дорученням від 10.11.2016р. №1231.

До того ж, відповідно до наявного у матеріалах справи Висновку експертного товарознавчого дослідження №171 від 10.11.2016р., ринкова вартість нижченаведених дисків і барабанів гальмівних виробництва «Meritor Axle Co.Ltd» складає: барабан гальмівний на автомобіль BPW, артикул MBD1053, ОЕМ 03.109.67.19.0 у сумі 44,74 євро; диск гальмівний на автомобіль SAF, артикул MBR5125, ОЕЬ 4079001303 у сумі 47,74 євро; барабан гальмівний на автомобіль SAF, артикул MBD1138, ОЕМ 1064026002 у сумі 49,82 євро; барабан гальмівний на автомобіль BPW, артикул MBD1034, ОЕМ 03.106.67.62.0 у сумі 47,75 євро, що відповідає інформації зазначеній в Інвойсі від 26.08.2016р. №912722.

Отже, з урахуванням наведеного, судом з'ясовано, що Одеською митницею ДФС не доведено те, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митній вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту .

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, враховуючи, що ТОВ «ИРБИС-АВТО» до Одеської митниці ДФС за вказаним зовнішньоекономічним договором надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

До того ж, судом з»ясовано, та вбачається з матеріалів справи, що в якості Прайс-листа митницею до уваги була взята Комерційна пропозиція, та жодним чином не безпосередньо Прайс-лист.

Також, Одеською митницею ДФС не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ «ИРБИС-АВТО» саме другорядного методу - за ціною ідентичного товару для визначення митної вартості, задекларованого позивачем у митній декларації №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р. товару, без послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч.3 ст.57 Митного Кодексу України, та без належного обґрунтування неможливості їх застосування.

Крім того, судом встановлено, що митними органами за ціною контракту неодноразово проводилось розмитнення аналогічного товару Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО", котрий надходив на адресу декларанта від Meritor Germany GmbH (Німеччина), а саме: запасні частини для вантажних автомобілів, про що свідчать наявні у матеріалах справи митні декларації №807100000/2016/009181 від 16.03.2016р., №807100000/2016/023433 від 23.06.2016р., №807100000/2016/026130 від 12.07.2016р.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності коригування Одеською митницею ДФС заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО", та визнання протиправним і скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р., задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Гайдара,21-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" (61162, м.Харків, прос.Льва Ландау,2-К, код ЄДРПОУ 35352325) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3142(три тисячі сто сорок дві)грн. 36коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.