Рішення № 6537289, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/495 09.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Ібоя» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-будівельний» про стягнення 1309773,34 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-будівельний»заборгованості за Договором № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р. в розмірі 1309,773,34 грн., в тому числі 936370,21 грн. –основний борг, 115631,13 грн. –збитки від інфляції, 16521,52 грн. –3% річних, 241250,48 грн. –пеня у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого за договором товару.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р. на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар в асортименті, за який відповідач належним чином не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/495, розгляд справи призначено на 21.09.2009р.

В судовому засіданні 21.09.2009р. представник позивача подав заяву про забезпечення позову. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач протягом тривалого часу не сплачує заборгованість.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

          Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.           Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

В судовому засіданні 21.09.2009р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача по справі заборгованість в розмірі 1342695,79 грн., в тому числі 963370,21 грн. –основний борг, 136470,55 грн. –збитки від інфляції, 28604,55 грн. –3% річних, 241250,48 грн. –пеня.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 21.09.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.10.2009р.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву позивача не надав, проте в судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив.

Через відділ Діловодства суду представник відповідача подав клопотання про витребування доказів.

Розглянувши дане клопотання, суд у його задоволенні відмовив, оскільки інші договори, укладені між сторонами, які позивач просить витребувати у відповідача, не стосуються даного спору. Інші документи, в тому числі їх оригінали для огляду у судовому засіданні, сторонами надавалися у ході розгляду справи, і суд визнав їх достатніми для прийняття рішення по суті спору.

В судовому засіданні 19.10.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, оголошено перерву до 30.10.2009р.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про тлумачення змісту правочину, розглянувши яке суд відмовив у його задоволенні за необґрунтованістю.

В судовому засіданні 30.10.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, оголошено перерву до 09.11.2009р.

Представник позивача в судове засідання 09.11.2009р. не з’явився, через відділ Діловодства суду направив телеграму про оголошення рішення по справі № 53/495 без представника позивача.          

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2009р. не з’явився. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

За клопотанням представника відповідача здійснено фіксацію судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст.. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.11.2009р. судом оголошено рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Ібоя»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»(покупець) було укладено договір № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.3. договору № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р., товар за цим договором поставляється з метою продажу покупцем товару споживачам через торгівельну мережу з дотриманням вимог чинного законодавства України щодо захисту прав споживачів та інших вимог Закону.

Пунктом 18.1 договору № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р. строк його дії встановлено до 31.12.2008 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р., постачальник зобов’язується поставляти товар на умовах DDP (пункту поставки –визначений у Замовленні) відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року, якщо інші умови не передбачені договором.

Згідно з п. 2.11. зазначеного договору, зобов’язання постачальника з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, його приналежностей, супровідних документів та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та (або) товарно-транспортної накладної та передачі покупцю податкової накладної.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р., передача та прийняття товару здійснюється у пункті поставки, визначеному в замовленні покупця. Постачальник зобов’язується передати покупцеві у пункті поставки разом із товаром документи на товар, а саме: супровідні документи, видаткову накладну та (або) товарно-транспортну накладну, податкову накладну, рахунок.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Ібоя»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»товар на загальну суму 1092374,81 грн., що засвідчено наступними видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та засвідченими печаткою позивача та печаткою (або штампами) відповідача: № 988/Б від 14.07.2008р., № 1427/06с від 09.09.2008р., № 1428/07с від 09.09.2008р., № 967с від 07.09.2008р., № 986 с від 09.09.2008р., № 955с від 06.09.2008р., № 934с від 07.07.2008р. Копії зазначених видаткових накладних долучені до матеріалів даної справи.

До матеріалів справи додані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі яких через уповноважених осіб відповідач отримував товар.

Відповідно до пункту 7.1. договору № 173/07-08РЧ від 16.07.2008р., строк оплати (далі за текстом –«строк платежу») визначається в п. 2 Угоди про умови і відраховується з дня виконання постачальником зобов’язання з поставки товару.

Пунктом 2 Угоди про умови встановлено строк платежу –60 днів.

Відповідно до наданих суду пояснень позивача відповідач за отриманий товар частково розрахувався та частину товару повернув.

З вищенаведених обставин за Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»залишилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Ібоя»у розмірі 936370,21 грн., яка станом на день розгляду справи в суді відповідачем не погашена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 2 Угоди про умови (додаток № 1 до Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 936370,21 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Ібоя»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний»суми основного боргу за договором «СП «Ібоя»у розмірі 936370,21 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача, згідно із заявою про збільшення позовних вимог, прийнятою судом до розгляду 136470,55 грн. –збитки від інфляції, 28604,55 грн. –3% річних, 241250,48 грн. –пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 17.4 Договору за порушення строків оплати товару згідно з даним договором покупець на вимогу постачальника сплачує неустойку в розмірі 1 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення, якщо розмір такої неустойки не обмежений Законом.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку пені суд встановив що математично він здійснений без урахування положень ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», таким чином суд робить власний розрахунок пені:

1.          По накладній № 934с –207817,31 х 24:100:365 х 45=6149,11; 173817,31 х 24:100:365 х 7=800,03; 148817,31 х 24:100:365 х 152=14873,56. Загальна сума пені –21822,70 грн.

2.          По накладній № 955с –202215,75 Х 24:100:365 Х 182 = 24199,41 грн.

3.          По накладній № 967с –163286 х 24:100:365 х 182 = 19540,73 грн.

4.          По накладній № 986с –149797,27 х 24:100:365 х 182 = 17926,42 грн.

5.          По накладній № 1427/06с –38417,04 х 24:100:365 х 150 = 3789,08 грн.

6.          По накладній № 1428/07с –2 9678,40 х 24:100:365 х 150=2927,18 грн.

7.          По накладній № 988Б –203157,70 х 24:100:364 х 182 –24312,13 грн.

Таким чином суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 114417,65 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 28604,55 грн. та збитків від інфляції в сумі 136470,55 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на поставку товару без супровідної документації до уваги судом не приймаються виходячи з наступного.

Згідно з п. 4.3 Договору в редакції, погодженій сторонами в Протоколі розбіжностей, товар повинен бути поставлений відповідно до замовлення, з маркуванням та в упаковці виробника.

У відповідності до п. 6.6 Договору в разі, якщо при передачі та прийнятті товару були виявлені недоліки товару або невідповідність товару документам на товар, покупець має право відмовитися від прийняття товару або прийняти товар, склавши акт про недоліки товару, що підписується представниками сторін. В разі відсутності уповноваженого представника постачальника на момент прийняття товару, акт про недоліки товару складається в односторонньому порядку. В такому випадку Акт вважається погодженим постачальником, а його підписання постачальником не є обов’язковим. У випадку складання Акту про недоліки Покупець зобов’язаний надіслати другий екземпляр Постачальникові не пізніше 4 календарних днів з моменту прийняття-передачі товару; в іншому випадку вказаний Акт визнається недійсним.

Згідно з п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів за № П-7 від 25.04.1966 р. (далі –Інструкція), приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами, умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також згідно супровідної документації, що посвідчує якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок–фактура, специфікація и т. п.). Відсутність вказаної супровідної документації або деяких з них не зупиняють приймання продукції. В такому разі складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що поступила і в акті вказується, які документи відсутні.

Матеріали справи не містять Акту про недоліки товару, що дає змогу стверджувати про його відсутність, а відтак поставку позивачем відповідачу товару з супровідною документацією.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача, що він неодноразово звертався до позивача з вимогами привести товар у відповідність до вимог договору та стандартів, оскільки такі листи в матеріалах справи також відсутні.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач встановлював позивачу строк для передання супровідної документації.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-будівельний» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, ідентифікаційний код 34344491 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Ібоя»(52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 74, ідентифікаційний код 14367833) 936370 (дев’ятсот тридцять шість тисяч триста сімдесят) грн. 21 коп. основного боргу, 114417 (сто чотирнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 65 коп. пені, 136470 (сто тридцять шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 55 коп. інфляційних, 28604 (двадцять вісім тисяч шістсот чотири) грн. 55 коп. 3% річних та судові витрати: 12 158 (дванадцять тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 63 коп. державного мита та 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити повністю.

          4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.