Рішення № 6537282, 15.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/252 15.10.09 За позовом Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційне управління» до           Харківської обласної державної адміністрації про                     стягнення 50609,45 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Замуліна В.О.

Від відповідача не з’явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційне управління»до Харківської обласної державної адміністрації про стягнення 50609,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2009р. порушено провадження у справі.

Позивачем в судовому засіданні 15.10.09р. було подано Уточнення позовних вимог (фактично –доповнення підстав позову).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача 07.09.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про припинення провадження у справі, оскільки відповідач вважає, що даний господарський спір було вже вирішено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, як вбачається з позовної заяви та наданих сторонами письмових доказів, стосовно твердження Відповідача, що спір між сторонами вже розглянуто у 2005 році, то судом встановлено, що в 2005 році розглядалося питання про стягнення дотації за січень 2004р. в рахунок відшкодування збитків (справа №40/276-04 Господарського суду Харківської області), а в межах даної справи №2/252 позовні вимоги стосуються серпня, вересня, жовтня, листопада та грудня 2006 року.

Зважаючи на вищенаведене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В клопотанні від 07.09.09р. відповідач просив слухати справу без його повноважного представника.

Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, а також дослідивши надані відповідачем письмові докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Житлово-експлуатаційне управління" (далі - Позивач) надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території з 1998 року за адресами: вул. Командарма Корка, 10, вул. Командарма Корка, 18, та з 09.01.1996 року за адресою вул. Франтішека Крала, 65 - А.

Загальна площа будинків, які обслуговуються Позивачем становить 21027 м2.

У серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2006 року діяв тариф, який був затверджений Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 344 від 28.04.1999 року в розмірі 0,37 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, реальні витрати за надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території Позивачем за цей період 2006 року складали по вул. Командарма Корка 10, - 0,85 грн. та 0,73 грн. (для перших поверхів), по вул. Командарма Корка, 18, - 0,90 грн. та 0,77 грн. (для перших поверхів), по вул. Франтішека Крала 65 - А 0,87 грн. та 0,72 грн. (для перших поверхів).

Відповідно до ст. 191 ГК України, державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 21 та 22 Закон України „Про житлово-комунальні послуги" виконавець та виробник житлово-комунальних послуг мають право на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до п. 9. вищенаведеної статті, спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, при тарифі 0,37 грн., затвердженому Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 344 від 28.04.1999 року, за виконані роботи по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2006 року Відповідач мав відшкодувати Позивача різницю у розмірі 50609,45 грн. (п'ятдесят тисяч шістсот дев'ять гривень) 45 коп.

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з відшкодування різниці між розміром затверджених Відповідачем цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та фактично наданих Позивачем житлово-комунальних послуг в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а саме: за виконані роботи по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2006 року, що разом складає 50609,45 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених 50609,45 грн. в добровільному порядку.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позов до Господарського суду міста Києва. Також, підлягають поверненню Позивачу з Державного бюджету України 197 грн. грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків, вул. Сумська, 64; ідентифікаційний код 23912956) на користь Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційне управління»(м. Харків, вул. Командарма Корка, 10, кв. 109; ідентифікаційний код 22650610) 50609 (п’ятдесят тисяч шістсот дев’ять) грн. 45 коп. заборгованості, 506 (п’ятсот шість) грн. 10 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути на підставі даного рішення Дочірньому підприємству «Житлово-експлуатаційне управління»(м. Харків, вул. Командарма Корка, 10, кв. 109; ідентифікаційний код 22650610) з Державного бюджету України 197 (сто дев’яносто сім) грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оригінал квитанції №484513 від 09.07.09р. залишається в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –10.11.2009р.