Рішення № 6537280, 15.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/249 15.10.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелінк Телеком» про                     стягнення 259571,16 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Скрекотень О.В.

Від відповідача не з’явився           

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелінк Телеком»про стягнення збитків та штрафних санкцій, всього в сумі 259571, 16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2009р. порушено провадження у справі.

Позивачем в судовому засіданні 15.10.09р. було подано Уточнення позовних вимог (фактично –зміна підстав позову), відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача ту саму суму - 259571, 16 грн., в якості заборгованості за час фактичного користування приміщенням поза строком дії договору (з ПДВ), пені та 3% річних.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також було подано заяву про забезпечення позову.

Судом дана заява залишається без задоволення, оскільки Позивачем, всупереч ст. 66-67 ГПК України, не доведено суду (не надано письмових та інших доказів), що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а одні лише словесні припущення позивача належними доказами не являються.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

26.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Київської міської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тревелінк Телеком" було укладено Договір оренди № 93-1224-06-41/1325 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Відповідачу було передано у строкове платне користування нежитлові приміщення розташовані в місті Києві на 4 поверсі 4-поверхового будинку № 27 по вул. Ф. Пушиної (АТС-450) загальною площею 294,9 кв.м. – технологічних приміщень для використання як офісно-технічні приміщення.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.08р. по справі №11/80 (набрало законної сили) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревелінк Телеком", встановлено наступне.

Пунктом 12.1 Договору визначено, що Договір діє з 26.11.2006 до 22.11.2007.

14.11.2007 позивач листом № 27/41-3129 від 14.11.2007 надіслав відповідачу акт приймання-передачі для закриття Договору № 93-1224-06-41/1325 від 26.11.2006 та проекти Договорів оренди майна № 83 і № 84 від 01.12.2007.

30.11.2007 сторонами складено Акт приймання-передачі, за яким відповідач передав, а позивач прийняв приміщення загальною площею 294,9 кв.м. у будинку № 27 по вул. Ф. Пушиної (АТС-450) в м. Києві.

01.12.2007 між сторонами було укладено Договір № 83-1036-41/1749-41 оренди нежитлового приміщення, розташованого в місті Києві на 4 поверсі 4-поверхового будинку № 27 по вул. Ф. Пушиної (АТС-450) загальною площею 227,5 кв.м. –виробничих приміщень для використання під офіс.

Направлений проект договору № 84 зі строком дії з 01.12.2007 по 30.11.2008 оренди приміщення розташованого в місті Києві на 4 поверсі 4-поверхового будинку № 27 по вул. Ф. Пушиної (АТС-450) загальною площею 51,5 кв.м. сторонами підписаний не був.

Матеріалами справи № 11/80 свідчать та відповідачем підтверджується, що після закінчення терміну дії Договору 93-1224-06-41/1325 від 26.11.2006 відповідач частину орендованих приміщень площею 51,5 кв.м. не звільнив.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення площею 51,5 кв.м. укладено також не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.08р. по справі №11/80 (набрало законної сили) суд, зокрема, зобов’язав Відповідача звільнити нежиле приміщення загальною площею 51,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 27.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи №2/249 починаючи з 01.12.2007 року (з моменту припинення договірних відносин та здачі за актом приймання-передачі всієї площі 294,9 кв.м) по 16.04.2009 року Відповідач по справі знаходився у приміщеннях ВАТ «Укртелеком», площею 51,5 кв.м., оскільки після закінчення терміну дії Договору Відповідач цю частину орендованих приміщень площею 51,5 кв.м. відповідач не звільнив та позивачу не повернув.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі Орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого Майна.

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором за час фактичного користування приміщенням поза строком дії Договору з 01.12.2007 року по 16.04.2009 року.; в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми заборгованості з орендної плати за Договором за час фактичного користування приміщенням поза строком дії Договору з 01.12.2007 року по 16.04.2009 року., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком пені та 3% річних нарахованих Позивачем за період з 01.12.2007 року по 16.04.2009 року. на суму заборгованості з орендної плати за Договором за час фактичного користування приміщенням поза строком дії Договору з 01.12.2007 року по 16.04.2009 року..

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені та 3% річних за період з 01.12.2007 року по 16.04.2009 року, нарахованих Позивачем на суму заборгованості з орендної плати за Договором за час фактичного користування приміщенням поза строком дії Договору з 01.12.2007 року по 16.04.2009 року.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 295571,16 грн., що являє собою суми: основної заборгованості з врахуванням ПДВ, пені та 3% річних.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позов до Господарського суду міста Києва. Також, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України 194,50 грн. грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелінк Телеком»(м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 27; ідентифікаційний код 30176526) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Київ, бул. Шевченко, 18; ідентифікаційний код 21560766) 295571 (двісті дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот сімдесят одна) грн. 16 коп. основної заборгованості з врахуванням ПДВ, пені та 3% річних, 2 955 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 71 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути на підставі даного рішення Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" (м. Київ, бул. Шевченко, 18; ідентифікаційний код 21560766) з Державного бюджету України 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 50 коп. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оригінал платіжного доручення №250 від 27.04.09р. залишається в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –10.11.2009р.