Рішення № 6537278, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/240 20.10.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство

«Світ Килимів»

До Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1

про стягнення 10 035,93 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Щиглик Ю.М.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Світ Килимів»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10035,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не зявлявся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Світ килимів»(надалі - Позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено Договір № 005 суборенди нежитлового приміщення (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Додаткової угоди №1 від 21.03.08р. та Акта приймання-передачі приміщення, Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування терміном до 31 грудня 2008 року, приміщення загальною площею 29,48 кв.м., яке знаходиться за адресою: будинок № 16-Б по проспекту Героїв Сталінграда в місті Києві.

Згідно умов Договору, Відповідач взяв на себе обов'язок щомісячно сплачувати платежі за користування приміщенням.

Пунктом 5.3 Договору з врахуванням Додаткової угоди №1 від 21.03.08р., встановлено розмір щомісячної орендної плати, що складає суму в гривнях еквівалентну 1326,60 доларів США за курсом НБУ станом на день виставлення рахунків на оплату.

Відповідач, відповідно до п. 5.8 та п. 5.9 Договору, також зобов'язаний на підставі виставлених рахунків сплачувати Позивачу комунальні послуги та компенсувати витрати, пов'язані з експлуатацією та обслуговуванням будівлі - охорона будівлі, електроенергія, водопостачання та дезінфекція води, користування телефонами, постачання теплової енергії, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем рахунки на оренду плату та за надані послуги (перелік рахунків зазначено в поясненні від 20.10.09р., належним чином засвідчені копії долучено до матеріалів справи) були прийняті та частково оплачені, що підтверджується банківськими виписками Позивача. Тому, доказами належного та своєчасного надання Позивачем рахунків на оплату за оренду та за надані послуги є їх часткова оплата (акцепт) Відповідачем.

Отже, Позивач належним чином виконав умови Договору щодо виставлення Відповідачу рахунків для оплати за оренду приміщення, по компенсації витрат на утримання будівлі, по експлуатаційним послугам та комунальним послугам згідно умов Договору.

На підставі п. 4.2. Договору, Позивач 24.10.2008 року повідомив Відповідача про дострокове розірвання Договору суборенди з 24.11.2008 року шляхом надіслання відповідного листа за вих. № 856.

Позивач зазначає, що Відповідач 24.11.2008 року звільнив орендоване приміщення, проте примірник Акту приймання-передачі приміщення, підписаний Позивачем, не повернув.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати, послуг та утримання, експлуатаційних та комунальних послуг несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з заборгованості по орендній платі, комунальним послугам, послугам на утримання приміщення та експлуатаційним послугам за Договором, відповідно до якого заборгованість Відповідача станом на 24.11.08р. становить 8 392 грн. 36 коп.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості основної в розмірі 8 392 грн. 36 коп.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, який зроблений у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», п. 6 ст. 232 ГК України та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 9.3 Договору, і відповідно до наданого розрахунку сума пені становить 946,22 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, комунальних послуг та послуг на утримання приміщення, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені 946,22 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, відповідно сума інфляційних та 3% річних складає 579,07 грн. та 118,28 грн. відповідно.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу суми втрат від інфляції - 579,07 грн. та 3% річних - 118,28 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача сум втрат від інфляції - 579,07 грн. та 3% річних - 118,28 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва; крім того, повернути Позивачу з Державного бюджету України 24,64 грн. надлишково сплаченого державного мита та 197,50 грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Світ килимів»(м. Київ, вул. Щербакова, 1/8; ідентифікаційний код 30218419) 8392 (вісім тисяч триста девяності дві) грн. 36 коп. основного боргу, 946 (девятсот сорок шість) грн. 22 коп. пені, 118 (сто вісімнадцять) грн. 28 коп. - 3% річних, 579 (пятсот сімдесят девять) грн. 07 коп. індексу інфляції, 100 (сто) грн. 36 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути на підставі даного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Світ килимів»(м. Київ, вул. Щербакова, 1/8; ідентифікаційний код 30218419) з Державного бюджету України 24 (двадцять чотири) грн. 64 коп. надлишково сплаченого державного мита та 197 (сто девяносто сім) грн. 50 коп. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оригінали платіжних доручень №691 від 19.05.09р., №863 від 23.06.09р., №693 від 19.05.09р. та №902 від 06.07.09р. залишаються в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 10.11.2009р.