Ухвала суду № 65371631, 15.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/3320/15 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

Провадження № 22-ц/778/482/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2016 року по справі за поданням державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_5 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3, заінтересована особа: стягувач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним поданням.

В обґрунтування вимог зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області перебуває виконавче зведене виконавче провадження ВП№52166634 про стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь юридичних осіб на суму 4883040,84грн.

До складу зведеного виконавчого провадження входять два виконавчі провадження:

- ВП№49871102 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №2-1803-078К від 25.07.2008р. в розмір 93745,27 доларів США, пені у сумі 981764,79 грн. та судових витрат по оплаті судового збору у сумі 3654,00 грн.

- ВП №50216032 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Фінанс траст ОСОБА_2" 1568520,82 грн. Боржником за виконавчими провадженням виступає ОСОБА_3

Постановою державного виконавця відділу № 49871102 від 20.01.2016р. в відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена рекомендованим листом з повідомленням на адресу сторін виконавчого провадження, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана ОСОБА_3 11.02.2016 року.

27.01.2016року для забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, про що винесено відповідну постанову від 27.01.2016 року.

Згідно відповідей Державної фіскальної служби України за боржником розрахункові рахунки в банках та фінансових установах не відкривались. Згідно даних з державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_3 перебуває житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, пров. Кубинський, буд. 21.

З метою перевірки майнового стану боржника за місцем його реєстрації державним виконавцем 16.03.2016 року було здійснено вихід за адресою: м. Запоріжжя, пров. Кубинський, буд. 21. На вимогу державного виконавця двері відчинено не було, перевірити майновий стан боржника не вдалось у звязку із недопущенням державного виконавця до будинку. Про зазначений факт державним виконавцем було складено відповідний акт державного виконавця.

Згідно бази даних АІС «Автомобіль» за ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано транспортний засіб марки Porsche Сауеnnе, д.н. АР 0500АК.

16.03.2016року державним виконавцем з метою розшуку зареєстрованого за боржником було винесено постанову про розшук зазначеного автомобіля, яка була направлена до органів поліції для виконання.

17.05.2016року на особистому прийомі у державного виконавця за письмовою заявою з матеріалами виконавчого провадження ВП№49871102 було ознайомлено представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, крім цього, під підпис йому було вручено вимогу державного виконавця, якою було зобовязано надати державному виконавцю інформацію про наявне рухоме та нерухоме майно та 19.05.2016 року надати до відділу для опису транспортний засіб марки Porsche Сауеnnе, д.н. АР 0500АК. На вимогу державного виконавця інформація та майно не надані.

29.06.2016року від ОСОБА_3 надійшло письмове повідомлення про те, що житловий будинок №21 по провулку Кубинському у м. Запоріжжі використовується ним як місце постійного проживання.

08.09.2016 року державним виконавцем з метою перевірки наявності майна боржника за місцем його проживання здійснено вихід за адресою: житловий будинок №21 по провулку Кубинському у м. Запоріжжі. На вимогу державного виконавця доступ до вищезазначеного будинку надано не було, у звязку з чим у вхідних дверях державним виконавцем залишено вимогу, якою зобовязано ОСОБА_3 зявитись 13.09.2016 до відділу для надання пояснень, проте вимогу проігноровано.

На підставі зазначеного просив вирішити питання про примусове проникнення до будинку №21 по пров. Кубинському у м. Запоріжжя з метою перевірки майнового стану боржника.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2016 року подання задоволено.

Надано дозвіл державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області ОСОБА_5 на примусове проникнення до будинку № 21, розташованого по провулку Кубинському у м.Запоріжжя, власником якого є ОСОБА_3 для проведення виконавчих дій за відкритим зведеним виконавчим провадженням ВП№52166634 про стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь юридичних осіб на суму 4883040,84грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Згідно з п. 15 ч. 3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи державний виконавець має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

В той же час, статтею 30 Конституції України та статтею 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла або іншого володіння, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За положеннями ч.1, 2, 3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належить боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.

Приписами п. 9 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення мотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

У рішенні Європейського суду "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року визначено що за змістом пункт 1 статті 6 Конвенції та згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються і орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження було відкрите на виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №2-1803-078К від 25.07.2008р. в розмір 93745,27 доларів США, пені у сумі 981764,79 грн. та судових витрат по оплаті судового збору у сумі 3654,00 грн. (а.с.7,9).

Із матеріалів цивільної справи вбачається ОСОБА_3 викликався до державного виконавця 16 березня 2015 року (а.с.17-19), однак матеріали справи не містять доказів, що зазначений виклик направлявся на адресу боржника.

Попереджаючи ОСОБА_3 про наслідки неявки у Виклику від 16 березня 2015 року, державний виконавець зазначає, що у випадку неявки до нього (боржника) будуть застосовані санкції у вигляді примусового приводу через органи внутрішніх справ.

Надані суду матеріали не свідчать про те, що до ОСОБА_3 застосовувались будь-які санкції за неявку до державного виконавця.

Згідно з актом державного виконавця від 16 березня 2016 року під час проведення виконавчих дій за адресою: м.Запоріжжя, провулок Кубинський, будинок № 21, боржник не впускав державного виконавця у житлове приміщення для опису й арешту майна (а.с.20).

Відповідно до акту державного виконавця від 08 вересня 2016 року під час проведення виконавчих дій за адресою: м.Запоріжжя, провулок Кубинський, будинок № 21, боржник ОСОБА_3 перешкоджав державному виконавцю у допуску до житлового приміщення для опису й арешту майна (а.с.43).

Разом з тим, попереджень боржнику щодо виходу державного виконавця за місцем проживання у певний час 16 березня 2016 року та 08 вересня 2016 року в матеріалах справи немає.

Крім того, зі змісту акту державного виконавця від 16 березня 2016 року вбачається, що зазначений акт складений державним виконавцем одноособово, без участі стягувача, боржника та понятих.

Задовольняючи подання державного виконавця про надання дозволу на примусове входження до помешкання боржника ОСОБА_3, за адресою м.Запоріжжя, провулок Кубинський, будинок № 21, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 210, 212 ЦПК України не надав оцінки усім доказів, що маються у матеріалах справи.

У повідомленні ОСОБА_3 державному виконавцю від 29 червня 2016 року вказана інша адреса - Запорізька область Запорізький район, с.Відрадне, пров. Лікарняний,1 (а.с.41).

Як вбачається з апеляційної скарги, 09.09.2016 року боржник повторно подав до відділу ДВС повідомлення про те, що він зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та долучив до зазначеного повідомлення копію паспорту з відміткою про реєстрацію за зазначеною адресою з 23.03.2016 року.

Цей факт не заперечувався державним виконавцем в суді апеляційної інстанції.

За копією паспорта ОСОБА_3, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.66 ).

Оскільки ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2016 року всупереч вимогам ст. 210, 212 ЦПК України без надання оцінки усіх доказів, що містяться у справі, не містить в собі обґрунтування суттєвих обставин справи щодо місця виконання судового рішення, та необхідності примусового дозволу для входження у приміщення, без з'ясування долі заяви ОСОБА_3 на адресу начальника ВДВС від 07.12.2015 року, колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення подання державного виконавця.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні ухвали про задоволення подання державного виконавця було порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання, а тому оскаржувана ухвала за правилами п.3 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2016 року у цій справі скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: