Рішення № 6537067, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/430 02.11.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій                                                                                            Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Гавриленко М.В. (довіреність № 62 від 23.09.2009р.);

від відповідача: Гавриленко Я.С. (доручення від 01.09.2009р.);

В судовому засіданні 02.11.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Південьзахідшляхбуд»(надалі ВАТ «Південьзахідшляхбуд», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»(надалі ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ», відповідач) 87404, 40 грн. основного боргу, 26832, 93 грн. втрат від інфляції, 3714 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття на проїздній частині мосту через р. Льва на автодорозі Київ –Ковель (на Люблін) (М-07) км 266+450 Рівненської області за укладеним договором № 23/11 від 23.11.2007р., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних збитків, 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив що пред’явлені вимоги товариство підтримує в частині стягнення 87404, 40 грн. основного боргу, 3714 грн. 3% річних, заборгованість за договором № 23/11 від 23.11.2007р. визнається.

Невиконання зобов’язань перед позивачем, відповідач пояснює відсутністю фінансування виконаних робіт, однак у вересні 2009р. Служба автомобільних доріг у Рівненській області почала приймати роботи по капітальному ремонту мосту через р. Льва на автомобільній дорозі Київ-Ковель, км. 266+450, і відповідно за твердженням відповідача, кошти по даному об’єкту будуть сплачені після прийняття всього об’єкту вцілому.

Зазначаючи, що підприємство немає можливості сплатити визнаний борг так як майже немає надходжень від виробничої діяльності, посилаючись на укладені договори субпідряду з представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті»та з ВАТ «Олевське шляхово-будівельне управління № 42»після виконання яких, навіть якщо не буде погашена заборгованість з бюджету, відповідач зможе самостійно сплатити виниклу заборгованість, відповідач просив виконання рішення відстрочити на термін до 9 місяців.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2007р. між ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»та ВАТ «Південьзахідшляхбуд»укладено договір № 23/11 за умовами якого останнє взяло на себе зобовязання забезпечити відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття на проїздній частині мосту через р. Льва на автодорозі Київ –Ковель (на Люблін) (М-07) км 266+450 Рівненської області.

Додатком № 1 до договору є договірна ціна на будівництво Капітальний ремонт мосту через р. Льва, згідно з яким визначено вартість робіт з урахуванням витрат в розмірі 87404, 40 грн., що відповідає п. 3.1, 3.2 договору від 23.11.2007р..

В силу положень договору (п. 14.2, 2.1) договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами; строк виконання робіт: початок - листопад 2007р., завершення –грудень 2007р..

Виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за грудень 2007 року на суму 87404, 40 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2007р. підписані сторонами, скріплені печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Таким чином, матеріали справи свідчать про виконання ВАТ «Південьзахідшляхбуд»(підрядник) на користь ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття на проїздній частині мосту через р. Льва на автодорозі Київ –Ковель (на Люблін) (М-07) км 266+450 Рівненської області на підставі укладеного між сторонами договору.

Як про те погоджено сторонами в договорі (п. 9.2) замовник здійснює щомісячні проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту (форм КБ-2в і КБ-3) підписаного уповноваженими представниками сторін на протязі 10 днів після підписання акту.

Виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи по договору останнім не оплачені, загальна заборгованість станом на час вирішення спору складає 87404, 40 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 9.2 договору, строк виконання зобов’язань по оплаті виконаних робіт, з урахуванням підписання акту виконаних робіт за грудень 2007р. 19.12.2007р., є таким що настав 31.12.2007р. (29.12.2007р. –десятий день після підписання акту є вихідним днем (субота) у зв’язку з чим свої зобовязання по оплаті відповідач мав виконати наступного робочого дня –31.12.2007р. понеділок).

Враховуючи відсутність доказів повної оплати виконаних робіт згідно акту виконаних робіт, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 87404, 40 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню. Заборгованість у вказаній сумі відповідачем визнається.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення нарахованої суми інфляційних збитків в розмірі 26832, 93 грн. суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають. Розрахунок позивача виконаний невірно, жодні положення закону не передбачають здійснення розрахунку інфляційних збитків на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 28.09.2009р. позивача зобов’язано надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку інфляційних збитків, навести норму закону яка передбачає нарахування інфляційних збитків за наступний місяць вже на суму з урахуванням інфляції.

          Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК позивачем не виконані, розрахунки позивача виконані невірно, у зв’язку з чим не приймаються судом.

З урахуванням наявного прострочення сплати за виконані роботи, суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 3 714 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Доказів здійснення розрахунків за договором № 23/11 від 23.11.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 87404, 40 грн. основного боргу, 3 714 грн. 3% річних.

Заяву відповідача в частині відстрочення виконання рішення судом відхилено через наступне.

Підставами для відстрочки виконання рішення, згідно з положеннями ст. 121 ГПК України та Роз’яснення ВГСУ від 12.09.1996р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України», є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Обставини на які посилається відповідач не є такими, що ускладнюють виконання рішення чи роблять неможливим його виконання, у зв’язку з чим не є підставами для відстрочення виконання прийнятого у справі судового рішення на дев’ять місяців.

Судові витрати позивача у сумі 1 180 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1149, 22 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська 22, р/р 26001301291951 у філії Промінвестбанку м. Києва, МФО 322108, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 03449901) на користь Відкритого акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд»(21036, Вінницька обл., м. Вінниця, Ленінський район, вул. 40-річчя Перемоги 27, р/р 26003012454101 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Вінниці, МФО 351005, ідент. код 03449841) 87404, 40 грн. (вісімдесят сім тисяч чотириста чотири гривні 40 копійок) основного боргу, 3 714 грн. (три тисячі сімсот чотирнадцять гривень) 3% річних, 1149, 22 грн. (одну тисячу сто сорок дев’ять гривень 22 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 09.11.2009