Рішення № 6537039, 07.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/308 07.10.09            Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/308

за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області

доВідкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

простягнення 1739,52 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Карнаух О.В. від відповідача- Письмак О.Є. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В липні 2009 року Державна екологічна інспекція в Київській області (надалі –Інспекція) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(надалі –ВАТ «Київський річковий порт») про стягнення шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, шляхом відшкодування збитків в розмірі 1739,52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки дотримання ВАТ «Київський річковий порт»вимог природоохоронного законодавства, було виявлено та зафіксовано порушення природоохоронного законодавства, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що є її самовільним захопленням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи 07.08.2009 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2009 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Поряд з цим в судових засіданнях 02.09.2009 р., 09.09.2009 р. оголошувались перерви.

В судовому засіданні 07.10.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 08.09.2009 р.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т. ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державна екологічна інспекція в Київській області в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території Київської області.

Державною екологічною інспекцією в Київській області було проведено перевірку додержання вимог ВАТ «Київський річковий порт»вимог природоохоронного законодавства на причалі «Кийлів», що розташований у с. Кийлів, Бориспільського району Київської області.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 20.01.2009 р., в якому зафіксовані порушення природоохоронного законодавства, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що є її самовільним захопленням.

Відповідачем правовстановлюючі документи на земельну ділянку під час перевірки надані не були, в зв’язку з чим позивачем був виданий припис щодо надання цих документів позивачу.

Натомість, відповідач направив до позивача лист № 01-29-38 від 26.01.2009 р., у якому просив скасувати акт перевірки та відкликати припис.

Позивач направив відповідь № 332/09-13 від 05.02.2009 р. про необхідність виконання припису.

Відповідач у листі № 01-29-144 від 16.02.2009 р. повідомив позивача про неможливість надати витребувані документи і просив відстрочити виконання припису на 1 місяць.

За порушення відповідачем природоохоронного законодавства, позивач просить суд 1739,52 грн. шкоди, розмір якої визначив згідно «Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2007 р. № 963.

Крім того, з метою врегулювання спору 22.04.2009 р. позивачем направлено відповідачу претензію за вих. № 45 з розрахунком збитків та з пропозицією добровільно відшкодувати державі спричинені порушенням природоохоронного законодавства збитки.

Відповідач претензію відхилив, про що повідомив позивача листом № 01-29-357 від 07.05.2009 р.

Як стверджує позивач, припис залишається невиконаним відповідачем до сьогоднішнього дня.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 125 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачена ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та ст. 211 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 3 статті 56 Закону України «Про охорону земель»передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно ст. 48 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2009 році є: 100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»із змінами і доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Поряд з цим, відповідно до п. 1.6. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіяні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що в діях його працівників відсутня вина в заподіяні такої шкоди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з цього підлягає доведенню наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.

В свою чергу відповідач повинен був доводити відсутність своєї вини.

Із наданих Інспекцією матеріалів вбачається протиправна поведінка відповідача, про що свідчить акт від 20.01.2009 р., який в свою чергу, підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Надані позивачем документи визнаються судом як належні докази в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження складу правопорушення.

Крім того, розрахунок розміру збитків, який складено позивачем згідно Методики визначення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2007 р. № 963, визнається судом як належний доказ розміру відшкодування.

Відповідач наявності своєї вини не спростував.

Таким чином, позивачем надано суду належні докази наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, шляхом відшкодування збитків в розмірі 1739,52 грн.

Враховуючи обставини справи та положення чинного законодавства, приймаючи до уваги доведеність позивачем елементів складу правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків), суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код 03150071) на користь Державної екологічної інспекції в Київській області (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 83-а, код 24978935) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев’ять) грн. 52 коп. збитків.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код 03150071) в доход Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 102 (сто дві) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 30.10.2009 р.