Рішення № 6536803, 29.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/317 29.10.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Іванченко І.М. (довіреність № 09/06/09 від 09.06.2009р.);

від відповідача: ОСОБА_1;

29.10.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «УІФК-Агро» (надалі ВАТ «УІФК-Агро», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, відповідач) коштів у розмірі 48154, 34 грн., з них основний борг 45644, 70 грн., інфляційні 2175, 15 грн. та 3% річних 334, 39 грн..

В ході розгляду справи, у звязку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, позовні вимоги уточнювались, згідно з поданою заявою за вих. № 61 від 24.09.2009р. на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача основного боргу 43106, 70 грн., інфляційних 2342, 96 грн. та 3% річних 419, 12 грн..

Заява позивача приймається до розгляду судом лише в частині зменшення суми основного боргу, оскільки на вказану суму сплаченого відповідачем товару, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, спору між сторонами не існує, позивач зменшуючи в цій частині позовні вимоги не просить вирішувати спір про стягнення коштів за вже оплачений товар в судовому порядку. Вимоги позивача про стягнення з відповідача збільшеного розміру інфляційних збитків та 3% річних по сумах заявлених у заяві не можуть бути розглянуті в межах заявленого позову оскільки, в порушення вимог процесуального законодавства, позивачем до клопотання не надано доказів сплати державного мита.

Зазначеними уточненнями позивачем фактично збільшено розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення, і розгляд вимог про стягнення штрафних санкцій у збільшеному розмірі не оплачено державним митом у встановленому порядку.

Відповідно до частини 2, 3 статті 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Таким чином, процесуальним законом суд обмежений у прийняті заяв про збільшення позовних вимог без сплати державного мита у встановленому порядку та розмірах.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу продукції № 05/09 від 05.01.2009р. не виконані у повному обсязі зобовязання щодо оплати переданого товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач під час розгляду справи зазначав про сплату отриманої продукції та просив у задоволенні позову відмовити. Провадження у справі порушено ухвалою від 17.06.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

З урахуванням ненадання відзиву на позов, відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 20.08.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2009р. між ВАТ «УІФК-Агро»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу продукції № 05/09 за яким продавець зобовязувався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач у справі) зобовязувався прийняти і оплатити товар. Товар що підлягає продажу за договором визначений у п. 1.2 договору і таким є мясна продукція (ковбасні та мясні вироби, ін.) в асортименті.

За умовами договору (п. 3.1, 3.2) ціна продукції встановлюється за домовленістю сторін і фіксується в накладних на товар, що є невідємними частинами договору; покупець проводить розрахунок з продавцем у повному обсязі протягом 5 днів з моменту отримання товару.

Поставка товару з приводу оплати за який виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними № 000645 від 18.03.2009р. на суму 7570, 12 грн., № 000359 від 22.02.2009р. на суму 8391, 04 грн., № 000553 від 04.03.2009р. на суму 8401, 01 грн., № 000577 від 06.03.2009р. на суму 2809, 75 грн., № 000651 від 18.03.2009р. на суму 760 грн., № 000217 від 03.02.2009р. на суму 510 грн., № 580 від 07.03.2009р. на суму 1385, 81 грн., № 000292 від 10.02.2009р. на суму 4368, 15 грн., № 000372 від 16.02.2009р. на суму 2337, 04 грн., № 382 від 17.02.2009р. на суму 1985, 73 грн., № 352 від 17.02.2009р. на суму 466, 72 грн., № 000214 від 02.02.2009р. на суму 3082, 16 грн., № 000187 від 29.01.2009р. на суму 8429, 10 грн., від 30.01.2009р. на суму 6744, 07 грн., які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи і такі підтверджують виконання договірних зобовязань позивачем на загальну суму поставки в розмірі 57240, 70 грн..

Згідно з п. 8.1 договору, договір діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань, тобто строк дії договору конкретно не визначений та оскільки, доказів розірвання договору, припинення договірних відносин за вказаним договором суду не представлено, зазначені вище документи свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково (прибуткові касові ордери залучені до матеріалів справи та підтверджують оплату поставленої продукції на суму 14134 грн., з яких 12196 грн. сплачені відповідачем ще до звернення позивача з позовом до суду (прибуткові ордери № 000192 від 09.02.2009р. на суму 1381 грн., № 000225 від 13.02.2009р. на суму 2000 грн., № 000688 від 02.06.2009р. на суму 200 грн., № 000660 від 28.05.2009р. на суму 400 грн., № 000545 від 22.04.2009р. на суму 500 грн., № 000390 від 18.03.2009р. на суму 1000 грн., № 000325 від 04.03.2009р. на суму 1515 грн., № 000305 від 26.02.2009р. на суму 1800 грн., № 000238 від 17.02.2009р. на суму 2000 грн., № 000274 від 23.02.2009р. на суму 1400 грн.). Заборгованість відповідача перед позивачем складає 43106, 70 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір, є договором купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обовязковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 3.2 договору № 05/09 від 05.01.2009р. строк виконання зобовязань щодо оплати товару переданого згідно накладних залучених до матеріалів справи станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 5 днів з моменту отримання товару.

У звязку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, позивач звертався до відповідача з претензією вих. 26 від 19.03.2009р. у якій пропонував провести погашення заборгованості за отриману продукцію. Претензію відповідачем отримано під розписку, що підтверджується відповідним підписом на документі.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленої продукції згідно зазначених накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 43106, 70 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У додатку до позовної заяви позивачем приведено розрахунок суми інфляційних збитків та 3% річних за кожною накладною у відношенні періоду прострочення станом на 06.05.2009р., які складають 2175, 15 грн. інфляційних збитків та 334, 39 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що відповідачем добровільно здійснювалось погашення суми основної заборгованості до винесення судом рішення по суті, а також майновий стан боржника та визначений розмір штрафних санкцій, які має відповідач сплатити на користь позивача за прострочення сплати боргу, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 ГК України та п. 3. ст. 83 ГПК України, необхідним є зменшення нарахованих позивачем сум інфляційних збитків та 3% річних та в звязку з цим відмовляє в позовних вимогах у цій частині.

Заявлені вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 05/09 від 05.01.2009р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 43106, 70 грн..

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 475, 54 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 6 грн. покладаються на позивача, оскільки станом на дату звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідача складала 45044, 70 грн., що свідчить про завищення позовних вимог в цій частині.

Сплата коштів в сумі 1938 грн. здійснена відповідачем після подання позовної заяви до суду (позов подано 05.06.2009р.), у звязку з чим витрати по сплаті державного мита за розгляд вказаних вимог покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04073, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»(07544, Київська обл., Баришівський район, с. Коржі, вул. Промислова 40/1, р/р 26005001013057 в ВАТ «Перший інвестиційний банк»м. Київ, МФО 300506, ідент. код 34821667) 43106, 70 грн. (сорок три тисячі сто шість гривень 70 копійок) основного боргу, 475, 54 грн. (чотириста сімдесят пять гривень 54 копійки) витрат по сплаті державного мита та 312, 50 грн. (триста дванадцять гривень 50 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 04.11.2009