Рішення № 6536602, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/596 20.10.09 За позовомАкціонерного банку «Київська Русь» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоліт» Простягнення 790961,65 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Нікітіна Т.С. –дов.

Від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоліт»790961,65 грн. заборгованості за кредитним договором № 37282-20/7-1 від 11.10.2007р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача 645750,00 грн. основної заборгованості по кредиту з урахування інфляції, 89063,01 грн. неустойки за прострочення повернення кредитних коштів, 87892,50 грн. плати за користування кредитними коштами, 8019,05 грн. пені за несвоєчасну сплачу сплати за користування кредитними коштами, а всього 830724,56 грн. заборгованості.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2007 року між Акціонерним банком „Київська Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Родоліт" був укладений кредитний договір № 37282-20/7-1, за умовами якого позивач відкрив відповідачу відзивну відновлювальну кредитну лінію в розмірі 530000 грн., строком з 11.10.2007р. по 11.04.2009р., плата за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 19% річних.

Договором про внесення змін від 18.12.2007 р. до кредитного договору було збільшено ліміт кредитної лінії до 630000 грн.

01.07.2008р. договором про внесення змін до кредитного договору було встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 21% річних, починаючи з 01.07.2008р.

19.11.2008р. договором про внесення змін до кредитного договору було встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 22% річних, починаючи з 01.12.2008р., 23% річних починаючи з 01.01.2009р.

Пунктами 7.1-7.5 кредитного договору встановлено, що початком нарахування плати за користування кредитною лінією є дата списання кредитних коштів або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитними коштами нараховується щомісячно за період включно з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Згідно з п.8.1. кредитного договору плата за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточний місяця за винятком останнього місяця, коли плата за користування кредитом сплачується разом із основною сумою кредит.

Пунктом 9.1 кредитного договору встановлено, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичник зобов’язаний сплатити суми боргу з урахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.2. вищезазначеного договору передбачено сплату позичальником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу, в разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача за неповернення кредиту складає 645750,00 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 87892,50 грн. також задовольняється судом.

Відповідно до п.9.2. вищезазначеного договору передбачено сплату позичальником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу, в разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом.

Отже, порушення відповідачем строків повернення кредиту та процентів, передбачених п.9.2. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 89062,01 грн. за прострочення повернення основної суми кредиту та 8019,05 грн. пені за несплачені своєчасно відсотки за кредитом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родоліт»(02183, м. Київ, вул.. Кибільчина, 3-б, код ЄДРПОУ 33781681) на користь Акціонерного банку «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11 А, код ЄДРПОУ 24214088) 645750 грн. основного боргу по кредиту, 89063 грн. 01 коп. пені за прострочення повернення кредитних коштів, 87892 грн. 50 коп. плата за користування кредитними коштами, 8019,05 грн. пені за несвоєчасну сплату плати за користування кредитними коштами, 8307 грн. 24 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 І.І.Борисенко