Рішення № 65365366, 14.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц/790/1453/17 Головуючий 1 інстанції - Нечипоренко І.М.

Справа № 619/2671/16-ц Доповідач Хорошевський О.М.

Категорія: недоговірні зобовязання

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

ОСОБА_1

за участю секретаря - Гончар А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 рокупо справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просив стягнути з відповідача моральну та матеріальну шкоду в сумі 18603,93грн.

В обґрунтування вказував, що 31 березня 2016 року о 20 год. 20 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м. Харкові біля будинку № 274 по вул. Клочківській, виїжджаючи з прилеглої території не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, яким керував позивач, внаслідок чого, відбулася ДТП та автомобіль ВАЗ-21114 отримав механічні пошкодження, а його донька, яка перебувала в автомобілі отримала тілесні ушкодження.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова відповідача визнано винним у вчиненні ДТП. Усунення тілесних ушкоджень потребувало закупку медичних препаратів на загальну суму 933,39 грн.

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 0057/16 від 14 травня 2016 року пошкодження внаслідок ДТП на суму 41103,21грн. З метою встановлення розміру спричинених збитків він звернувся до ТОВ «Центр експертних досліджень «Професіонал» та вартість оціночних робіт склала 1320,00 грн.

Протиправними діями відповідача спричинена моральна шкода, яка виразилася у нервовому стресі, який негативно відобразився на фізичному та психічному стані. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000,00грн. Крім того, він звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_5, вартість послуг адвоката становить 3500,00 грн. У звязку з настанням страхового випадку ПрАТ «УСК «Княжна Вієнна ОСОБА_6» позивачу було виплачено 33252, 67 грн., тому в рахунок погашення матеріального збитку з відповідача необхідно стягнути 10103, 93грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 рокув задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване.

Посилається на ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, вважає, що відповідач повинен відшкодувати різницю між виплаченою страховою сумою та реальними збитками, яка складає, згідно наведеного в уточненій позовній заяві розрахунку 18603,93 грн.

Вважає, що позивач надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а суд першої інстанції не прийняв їх до уваги.

Зазначає, що не можна ставити факт спричинення душевних страждань в ДТП в залежність від того, чи належить транспортний засіб особі, яка ним керувала, на праві власності. Закон дозволяє керування транспортним засобом особою, яка не є його власником, при цьому факт отримання особою душевних страждань у разі потрапляння у ДТП, не може бути поставлений в залежність від того, є така особа власником транспортного засобу чи ні.

Таким чином, просить ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду, доводів апеляційної скраги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7, як власник пошкодженого автомобіля погодилась з розміром збитків, визначених страховою компаніє, з приводу шкоди життю та здоровю внаслідок ДТП не зверталася. Крім того, позивачем не надано доказів, що ним особисто були виконані роботи, необхідні для відновлення пошкодженого автомобіля і сума ремонтних робіт перевищила страхову виплату. Також не надано доказів належних та допустимих доказів на підтвердження моральної шкоди, оскільки пошкоджений автомобіль не належить позивачу.

Однак з таким висновком погодитьсь не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України,обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 1ст. 61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 2ст. 1187 ЦК Українивстановлено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 988 ЦК Українивстановлено обовязки страховика перед страхувальником, відповідно до них страховик у разі настання страхового випадку зобовязаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Також цією статтею визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зіст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Із змісту пункту 22.1.ст. 22 Законувбачається, що при настанні страхового випадку страховик згідно з лімітами відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 2ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно дост. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2016 ОСОБА_4 о 20год.20хв керував автомобілем НОМЕР_1 у м. Харкові біля будинку № 274 по вул. Клочківській, виїжджаючи з прилеглої території не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.07.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у звязку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП (а.с. 11-12).

Також матеріалами справи встановлено, що власником автомобіля ВАЗ-21114 являється ОСОБА_7, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 112).

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ-21114, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, були завдані механічні пошкодження.

Відповідно до звіту експертного авто товарознавчого дослідження № 0057/16 від 14 травня 2016 року розмір завданої матеріальної шкоди у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31.03.2016 року склала 41103,21 грн. (а.с. 76).

Згідно листа ПрАТ «УСК Княжа Вієнна ОСОБА_6» від 07.10.2016 року сума страхового відшкодування відповідно до страхового акту №160000063911 від 28.07.2016 склала 33252,67грн., які були перераховані на реквізити ОСОБА_7 (а.с. 93).

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 7850,54 грн., яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2

Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи належать витрати, повязані із залучення свідків, спеціалісті, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2016 року ОСОБА_2 було укладено договір № 0057/16 про надання експертно-оціночних послуг, вартість яких склала 1320,00 грн. (а.с. 39).

Зазначені послуги були сплачені позивачем згідно квитанції № 440031000524611460977315 від 18.04.2016 року (а.с. 40).

Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 2 п. 5, п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судовим розглядом встановлено, що автомобіль, яким керував позивач ВАЗ-21114 номерний знак НОМЕР_4, було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді з вини відповідача, що є одною з підстав для стягнення моральної шкоди.

Із позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що завдана йому моральна шкода полягала у душевному хвилюванні, порушенні звичайного ритму життя, психологічному та фізичному стані його та близьких йому людей. Крім того, в результаті ДТП у нього був нервовий стрес, який негативно відобразився на психічному та фізичному здоровї, він став дратівливим, замкнутим, втратив почуття довіри до людей, чим погіршив свої відносини з оточуючими.

Зазначені обставини не були враховані судом під час вирішення спору між сторонами, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

За таких обставин, відповідно до вимог п. 2 ч. 1ст. 307 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно з п. 3, п. 4 ч. 1ст. 309 ЦПК України, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Колегія суддів визнає законним та обґрунтованим рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення витрат на правову допомогу.

Так, відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги відповідно до умов якого за надання послуг ОСОБА_2 сплачує гонорар в розмірі 3500,00 грн. (а.с.109).

Відповідно до долученого до матеріалів справи акту виконаних робіт від 18.11.2016 року до Договору про надання правової допомоги від 01.08.2016 року вбачається, що адвокат ОСОБА_5 надав юридичні послуги на суму 3500,00 грн. (а.с. 110).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплаченої позивачем суми витрат на надання правової допомоги.

Тому судова колегія вважає, що вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки апеляційну скаргу та позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, з ОСОБА_4 на користь позивача належить стягнути 551,21 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та 606,32 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, а всього - 1157,53 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2016 рокузмінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (рнокпп) НОМЕР_5 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (рнокпп) НОМЕР_6 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7850 (сім тисяча вісімсот пятдесят) гривень 54 копійок, на відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) гривень, витрати в розмірі 1320 гривень (одна тисяча триста двадцять) гривень за проведення експертного дослідження, судовий збір в розмірі 1157 (одна тисяча сто пятдесят сім) гривень 53 (пятдесят три) копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В. Кісь

ОСОБА_1