Рішення № 6536339, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/453 19.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ» ДоСпільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ» Простягнення 589987, 18 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Подолянець О.А., дов. № б/н, від 11.09.2009 р.

Від відповідача:           Мажар Л.С., дов. № 1537/32-02 від 03.08.2009 р.

                              Лєнков Р.О., дов. № 1536/32-02 від 03.08.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»до Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ»про стягнення 529644, 00 грн. основного боргу, 18537, 32 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р. щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 22.07.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/453 та призначено її розгляд на 10.08.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представників сторін у призначене судове засідання, ухвалою суду від 10.08.2009 р. розгляд справи було відкладено до 14.09.2009 р.

Ухвалою суду від 14.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 23.09.2009 р. у зв’язку з необхідністю витребувати необхідні документи у справі.

З метою надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків, у судовому засіданні 23.09.2009 р. було оголошено перерву до 02.10.2009 р.

Представниками відповідача було надано суду письмовий відзив на позов, згідно з яким відповідач із позовом позивача не погоджується і вважає його необґрунтованим.

У судовому засіданні 02.10.2009 р. було повторно оголошено перерву, зобов'язано відповідача провести контррозрахунок з детальним зазначенням кожної події, позивача –надати суду уточнений розрахунок позовних вимог.

Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 07.10.2009 р. відповідач надав уточнення позовних вимог, яке судом було прийнято, згідно з яким просить стягнути з відповідача 589987, 18 грн., з яких 529644, 00 грн. основного боргу та 60343, 18 грн. пені.

У судовому засіданні 19.10.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання вимог ухвали від 02.10.2009 р.

Представники відповідача повторно пояснили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки товар відповідач не отримував, а також надали суду доповнення до відзиву на позовну заяву.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 19.10.2009 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»(продавець) та Спільним українсько-американським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р., відповідно до пункту 1.1. якого подавець зобов’язався передати у власність покупця сертифіковані на Україні телефонні термінали стандарту CDMA 800, а покупець зобов’язався прийняти у власність товар та оплатити його вартість на умовах, визначених у додатках до цього договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2. договору купівлі-продажу 22/10-08 від 22.10.2008 р., асортимент, кількість та ціна товару, що передається у власність покупця за цим договором, визначені сторонами у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 2 специфікації № 1 до зазначеного договору, вартість товару з урахуванням ПДВ становить 679644, 00 грн.

Згідно з пунктом 3 вищевказаної специфікації до договору купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р., товар постачається у строк з 22.10.2008 р. до 23.10.2009 р.

Пунктом 4 специфікації № 1 до зазначеного договору передбачено, що оплата вартості партії поставленого товару, визначеної цією специфікацією, проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін специфікації № 2, але не пізніше 30-ти календарних днів після отримання товару згідно зі специфікацією № 1.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»було поставлено Спільному українсько-американському підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ»товар на загальну суму 679644, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТР-0022945 від 23.10.2008 р., підписаною обома сторонами і засвідченою печатками сторін.

Таким чином, враховуючи умови пункту 4 специфікації № 1 до договору, відповідач зобов’язаний був сплатити позивачу за отриманий товар не пізніше 22.11.2008 р.

Відповідач свої зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконав, оплативши поставлений товар частково, на суму 150000, 00 грн. платіжним дорученням № 1071144126 від 04.02.2009 р., у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 529644, 00 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»просить стягнути з відповідача 529644, 00 грн. основного боргу, а також 60343, 18 грн. пені у зв’язку з простроченням оплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у договорі сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати товару (п. 4 специфікації 1 до договору купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р.) - до 22.11.2008 р., проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, своєчасно та у повному обсязі грошові кошти не сплатив.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань згідно з договором купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»надіслало відповідачу претензію вих. № 1340 від 21.04.2008 р. з проханням протягом 7-ми днів з моменту її отримання сплатити суму заборгованості в розмірі 529644, 00 грн.

Проте відповідач решту заборгованості позивачу не сплатив, заперечуючи факт укладення між сторонами договору та факт отримання товару.

Твердження відповідача про те, що договір є неукладеним і товар відповідач від позивача не отримував, оскільки на цих документах міститься факсиміле підпису генерального директора відповідача, суд визнає помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідач заперечує укладення між сторонами договору № 22/10-08 від 22.10.2008 р. з посиланням на недодержання ним же вимоги щодо письмової форми правочину.

У відповідності до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Суд, оцінивши надані сторонами докази в сукупності, дійшов висновку про дійсність договору № 22/10-08 від 22.10.2008 р., оскільки сторони засвідчили цей договір, а також передачу товару від позивача відповідачу за накладною не лише підписами, але й печатками юридичних осіб, відповідач на виконання умов цього договору перерахував 04.02.2009 р. позивачу 150000, 00 грн., а позивач передав відповідачу податкову накладну № 0021189 від 23.10.2008 р.

Посилання відповідача на те, що ним було перераховано 04.02.2009 р. позивачу за товар грошові кошти в розмірі 150000, 00 грн. не на підставі договору, а на підставі рахунку № ТР-0022459 від 23.10.2008 р., не свідчить про те, що цей договір № 22/10-08 від 22.10.2008 р. між сторонами не укладався, оскільки вказаний рахунок сторонами суду не було надано, виписка цього рахунку умовами договору не передбачена, а видаткова накладна, на підставі якої відповідач отримав товар, має такий самий номер та дату складання - № ТР-0022459 від 23.10.2008 р. З наведеного можна дійти висновку, що відповідач перерахував грошові кошти в рахунок оплати товару за видатковою накладною № ТР-0022459 від 23.10.2008 р., яка була підписана на виконання договору № 22/10-08 від 22.10.2008 р.

Твердження відповідача про те, що директор Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ»не вправі був укладати договори на суму, більшу за 500000, 00 грн., не є підставою для визнання договору № 22/10-08 від 22.10.2008 р. неукладеним.

Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, оскільки Спільне українсько-американське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ»вчинило дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання –зокрема, перерахувало позивачу в рахунок оплати товару за видатковою накладною № ТР-0022459 від 23.10.2008 р. 150000, 00 грн., то за таких обставин договір № 22/10-08 від 22.10.2008 р. створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки відповідача як суб’єкта господарювання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищевикладене свідчить про те, що відповідач не обґрунтував належним чином те, що між ним та позивачем не укладався договір № 22/10-08 від 22.10.2008 р., не підписувалася видаткова накладна № ТР-0022459 від 23.10.2008 р. та не отримувався товар від позивача.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 529644, 00 основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»щодо стягнення зі Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ»суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р. у розмірі 529644, 00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 60343, 18 грн. пені за порушення договірного зобов’язання за договором купівлі-продажу № 22/10-08 від 22.10.2008 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

При дослідженні умов договору № 22/10-08 від 22.10.2008 р. суд встановив, що такий вид відповідальності, який позивач просить застосувати до відповідача –зокрема, пеня, умовами цього договору не передбачена, а виходити за межі позовних вимог і стягувати з відповідача штраф, передбачений пунктом 6.6. або 6.7. договору, суд не вправі.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»підлягає задоволенню частково, лише в частині стягнення основного боргу.

При зверненні до Господарського суду міста Києва з даним позовом позивачем було сплачено платіжним дорученням № 639 від 15.06.2009 р. до Державного бюджету України 5500, 00 грн. державного мита. При збільшенні позовних вимог в ході розгляду справи до 589987, 18 грн. позивач додатково сплатив платіжним дорученням № 955 від 10.09.2009 р. 5600, 00 грн. Враховуючи, що ціна даного позову на момент вирішення спору склала 589987, 18 грн., то позивач зобов’язаний був сплатити державне мито до Державного бюджету України в загальній сумі 5899, 87 грн., тоді як сплатив 11100, 00 грн., у зв’язку з чим зайво сплачене державне мито в сумі 5200, 13 грн. підлягає поверненню позивачу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути зі Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШЕНЕЛ ТЕЛЕКОМ’ЮНІКЕШЕН КОМПАНІ»(юридична адреса: 01021, узвіз Кловський, б. 12-А, м. Київ; фактична адреса: 03115, вул. Ф. Пушиної, б. 27; код ЄДРПОУ 20057835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»(юридична адреса: 02002, вул. Каховська, б. 64, м. Київ; фактична адреса: 02152, вул. Березняківська, б. 4-А, м. Київ; код ЄДРПОУ 24935959) 529644 (п’ятсот двадцять дев’ять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 5 296 (п’ять тисяч двісті дев’яносто шість) грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 60343, 18 грн. відмовити.

4.          На підставі цього рішення повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»(юридична адреса: 02002, вул. Каховська, б. 64, м. Київ; фактична адреса: 02152, вул. Березняківська, б. 4-А, м. Київ; код ЄДРПОУ 24935959) 5200 (п’ять тисяч двісті) грн. 13 коп. зайво сплаченого державного мита. При цьому оригінал платіжного доручення № 955 від 10.09.2009 р., яким було воно було сплачено, залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 37/453.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

          Дата підписання рішення 26.10.2009 р.