Рішення № 6536267, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/555 26.10.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 5» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд» про стягнення 81094,88 грн.                                                                                 Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Карбовська О.М.–представник за довіреністю від 18.06.2009р.

від відповідача: Яровий Я.В.- представник по довіреності від 25.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд»заборгованості за Контрактом № 4-03/2005 від 17.04.2008р. в розмірі 81094,88 грн., в тому числі 55714,00 грн. –основний борг, 10000,00 грн. –моральна шкода, 9561,44 грн. –пеня, 4624,26 грн. –збитки від інфляції, 1195,18 грн. –3% річних.

          Позивач в позовних вимогах зазначає, що на виконання Контракту № 4-03/2005 від 17.04.2008р. позивач виконав роботи на користь відповідача, що підтверджує актами здачі-виконання робіт № 15 та №16, а відповідач своє зобов’язання щодо оплати за виконані роботі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2009р. порушено провадження по справі № 53/555, розгляд справи призначено на 26.10.2009р.

В судовому засіданні позивач надав суду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту майно та на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Вказана заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2009р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем, роботи вказані в актах № 15 та № 16, не були виконані в обумовлений строк та не були прийняті відповідачем. Також відповідач зазначає, що позивач виконав роботи неякісно.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Контракт № 4-03/2005 на будівництво об’єкта «Матеріальний склад ТОВ «Київоблстрой»в м. Ірпінь (надалі Контракт).

Генпідрядник (відповідач) доручає, а Субпідрядник (відповідач) приймає на себе зобов’язання виконати монтаж металоконструкцій матеріального складу вагою 94,2466 тон в складі: монтаж металевих колон –19.138 тон, монтаж стійок фахверка –9.366 тон, монтаж зв’язків –0,4 тони, збірка та монтаж структурних блоків –46.7226 тон, монтаж ригелів –16.3886 тон, монтаж добірних елементів –1.2426 тон, монтаж підпірних, з’єднувальних елементів –1.0448 тон. Генпідрядник приймає на себе зобов’язання прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, передбачених даним контрактом (п. 1.1, п. 1.2 Контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Вартість робіт, які надаються за умов викладених в п. 1.1 даного контракту визначена на підставі договірної ціни та складає 400000,грн., в тому числі НДС 20% - 66667,00 грн.

26.06.2008р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду до Контракту № 4-03/2005 на будівництво об’єкта «Матеріальний склад ТОВ «Київоблстрой»в м. Ірпінь, відповідно до якої, сторони додатково погодили роботи на виконання Контракту, вартість яких визначили в сумі 200000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 33333,33 грн.

05.08.2008р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 2 до Контракту № 4-03/2005 на будівництво об’єкта «Матеріальний склад ТОВ «Київоблстрой»в м. Ірпінь, відповідно до якої, сторони додатково погодили роботи на виконання Контракту, вартість яких визначили в сумі 40 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 6666,67 грн.

Відповідно до п. 4.1 Контракту, розрахунки за роботи, виконані по даному контракту, проводяться платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок Субпідрядником щомісячно на підставі підписаних сторонами форм КБ-2в і КБ-3в протягом 5 банківських днів.

На доказ виконання робіт по контракту на суму 55714,00 грн. позивач надав суду належним чином завірені копії Актів приймання виконаних підрядних робіт № 15 та № 16 та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008р.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що акти приймання виконаних робіт № 15 та № 16 та Довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2008р. підписані тільки зі сторони позивача по справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст.. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

18.06.2009.р позивач надіслав на адресу відповідача акти приймання виконаних робіт № 15 та № 16 та Довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2008р. на суму 55 714,00 грн.

На доказ направлення актів приймання виконаних робіт № 15 та № 16 та Довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2008р. позивач надав суду належним чином завірену копію фіскального чеку № 0043 від 18.06.2009р. опису вкладення в цінний лист від 18.06.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач не підписав акти виконання робіт № 15 та №16 та довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2008р., вказані в актах роботи не оплатив, зауважень щодо робіт вказаних в актах № 15 та № 16 на адресу Позивача не надходило.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Стаття 854 визначає порядок оплати роботи за договором підряду, відповідно до якої, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом статті 853 Цивільного кодексу України, одним із обов'язків замовника є обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником. Порядок передачі та прийняття робіт визначений статтею 882 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 4 цієї норми, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. При цьому, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Отже, доказом факту виконання робіт є акт приймання-передачі.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов висновку, що відповідач не обґрунтував відмови від виконання зобов'язань за договором щодо оплати підрядних робіт. З огляду на це, суд встановив, що акти приймання виконаних підрядних робіт № 15 та №16 та довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2008р. на суму 55714,00 грн. є дійсним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані роботи на виконання Контракту, що підтверджується Актом № 15 та № 16 приймання виконаних підрядних робіт та Довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2008р., які зі сторони відповідача хоча і не підписані, але виконані по ньому позивачем підрядні роботи в силу імперативних вимог статті 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими відповідачем, адже позивачем даний Акт було направлено відповідачу, що підтверджується належними доказами по справі.

Зауважень з боку відповідача щодо якості або кількості виконаних позивачем робіт та наданих послуг по № 15 та № 16 приймання виконаних підрядних робіт на суму 55714,00 грн. відповідачем суду не надано.

Позивач на підтвердження виконання робіт по актах № 15 та № 16 надав суду акт огляду прихованих робіт від 19.11.2008р. та акт передачі виконавчої документації.

При дослідженні вищенаведених доказів суд встановив, що в акті огляду прихованих робіт від 19.11.2008р. та акті передачі виконавчої документації не йде мова про роботи, які були виконані позивачем та вказані в актах приймання виконаних підрядних робіт та Довідці про вартість виконаних робіт за грудень 2008р.

Таким чином, суд не приймає дані докази до розгляду.

Щодо строків виконання робіт необхідно зазначити наступне.

Відповідно п. 2.1 Контракту Субпідрядник зобов’язується виконати роботи, вказані в п. 1.1. даного контракту, в строки: початок робіт –21.04.2008р., закінчення робіт –01.09.2008р.

29.06.2008р. та 05.08.2008р. сторони у справі підписали додаткові угоди до Контракти, в яких погодили додаткове проведення робіт.

У випадку недодержання строків виконання робіт не по вині Субпідрядника, ці строки за взаємною згодою сторін підлягають перегляду (п. 2.3 Контракту).

Позивач в судовому засіданні надав суду акти приймання виконаних підрядник робіт за березень 2009р., видані на виконання Контракту від 17.04.2008р. та по яким відповідач роботи прийняв.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що сторони у справі погодили продовження строку виконання робіт за Контрактом.

З огляду на викладене суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 55714,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9561,44 грн., 4624,26 грн. збитків від інфляції, 1195,18 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Однак, ухвалою суду від 02.10.2009р. суд зобов’язував позивача надати суду уточнений розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції з урахуванням дати настання права вимоги про стягнення заборгованості та дати направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, неподання позивачем витребуваних судом пояснень, позбавляє суд можливості встановлення фактичних обставин справи, дослідження дійсних прав і обов’язків сторін та правильного застосування законодавства, тому є підставою для залишення позову в частині заявленої вимоги про стягнення з позивача пені в розмірі 9561,44 грн., 4624,26 грн. –збитків від інфляції, 1195,18 грн. –3% річних без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди за порушення ділової репутації.

Завдання відповідачем моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що Свою у зв’язку з порушенням з боку відповідача його прав останній не мав можливості вчасно розрахуватися з пенсійним фондом, з податковими органами, виникла заборгованість по заробітній платі, у зв’язку з чим потенційні клієнти не хочуть пов’язувати бізнес-стосунки з позивачем.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. (п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.(ч. 3 п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).

При дослідженні матеріалів справи, в частині доказів на підтвердження моральної шкоди, наданих позивачем, суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки позивач не надав суду доказів зниження престижу чи підриву довіри до його діяльності, не надав доказів витрат, які настали у зв’язку з приниженням ділової репутації. А також позивач не надав доказів причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, суд відмовляє позивачем у задоволенні заяви про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 1210,95 грн. про що свідчить додана до позовної заяви квитанція № 11144.314.1 від 25.09.2009р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 81094,88 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 810,95 грн. виходячи з ціни позову 81094,88 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –1210,95 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, п. 5 ст. 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд»(04070, м. Київ, вул. Волоська, 36/38; ідентифікаційний код 05516487 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 5»(07400, м. Київ, вул. Порошкова, 2; ідентифікаційний код 01267774) основний борг в сумі 55714, (п’ятдесят п’ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 557 (п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 14 коп. та 164 (сто шістдесят чотири) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4.Позов Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 5»в частині стягнення пені в розмірі 9561,44 грн., 4624,26 грн. –збитків від інфляції, 1195,18 грн. –3% річних залишити без розгляду.

          5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          6. Повернути Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 5»(07400, м. Київ, вул. Порошкова, 2; ідентифікаційний код 01267774) з Державного бюджету державне мито в сумі 400 (чотириста) грн. 00 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за квитанцією № 11144.314.1 від 25.09.2009р. Квитанцію № 11144.314.1 від 25.09.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/555.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.