Рішення № 6535764, 13.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/60 13.05.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фарком" до           Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" про           стягнення 202 917,69 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Браніцький О.М., за дов. б/н від 17.02.2009 р.

від відповідача Тополь І.М., за дов. б/н від 16.04.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" про стягнення 165 500,00 грн. основного боргу, 8 265,00 грн. штрафу, 17 061,17 грн. пені, 10 689,23 грн. інфляційних втрат та 1 402,29 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за договором поставки № 14/08 від 01.06.2008 р.

Ухвалою суду від 27.02.2009 р. порушено провадження у справі № 54/60, розгляд справи призначено на 18.03.2009 р.

Позивачем у позовній заяві заявлена вимога про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти, що перебувають на рахунках відповідача в банківських установах, та на нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності. Судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник відповідача у судове засідання 18.03.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, у поданому клопотанні просив відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю явки представника відповідача, який перебуває у відрядженні. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 17.04.2009 р.

У поданому відзиві відповідач заперечив проти вимог позивача, посилаючись на відсутність доказів здійснення поставки саме за договором № 14/08 від 01.06.2008 р., неналежність актів звірки взаєморозрахунків як доказів на підтвердження заборгованості та просив відмовити у позові у зв’язку із ненастанням строку платежу.

Сторонами було подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на 1 місяць.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Фарком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" було укладено договір поставки № 14/08, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався протягом строку дії договору передати на умовах, передбачених договором товар у власність відповідача, а відповідач, як покупець, зобов’язався приймати вищезазначений товар та оплатити його у строки, в розмірі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1. договору).

Найменування, одиниця виміру товару, що підлягає поставці, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, форма якої затверджена додатком № 1 до договору.

Згідно з п.п. 3.3. договору позивач поставляє товар відповідачу на умовах EXW (склад постачальника) –Інкотермс 2000.

Як передбачено п.п. 7.1., 7.4. договору, моментом виконання обов’язку позивача передати товар у власність відповідача є момент передачі товару у розпорядження відповідача. Товар вважається наданим у розпорядження відповідача з моменту фактичної передачі товару з одночасним оформленням належних документів (податкових та видаткових накладних). Право власності на товар переходить по відповідача з моменту прийому-передачі товару і оформлення відповідних належних документів сторонами.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що вартість кожної окремої партії товару визначається у відповідних товарних накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правової природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтями 655, 656 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як передбачено ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

За видатковими накладними № РН-503 від 24.09.2008 р., РН-607 від 15.10.2008 р., РН-706 від 28.10.2008 р., РН-733 від 06.11.2008 р., РН-744 від 17.11.2008 р., позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 275 500,00 грн.

Відповідно до п 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за вказаними накладними було одержано у повному обсязі уповноваженою особою відповідача за довіреностями ЯПЛ № 436751 від 23.09.2008 р., ЯПЛ № 436804 від 14.10.2008 р., ЯПЛ № 436831 від 27.10.2008 р., ЯПЛ № 436848 від 05.11.2008 р., ЯПЛ № 436861 від 14.11.2008 року.

Таким чином, факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що відповідач оплачує кожну окрему партію товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару (згідно накладної).

Виходячи із зазначеного, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений за накладною № РН-503 від 24.09.2008 р. –до 15.10.2008 р., № РН-607 від 15.10.2008 р. –до 05.11.2008 р., № РН-706 від 28.10.2008 р. –до 18.11.2008 р., № РН-733 від 06.11.2008 р. –до 27.11.2008 р., № РН-744 від 17.11.2008 р. –до 08.12.2008 р.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 147 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 128 500,00 грн.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 128 500,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 17 061,17 грн. пені за порушення строку оплати продукції. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на п. 8.6. договору, яким встановлено, що у випадку прострочення виконання свого зобов’язання за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов’язання за кожний календарний день такого прострочення.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008 р. з 30.04.2008 р. розмір облікової ставки НБУ становить 12%. Виходячи з того, що передбачений договором розмір становить 36,5 % (0,1 х 365) і перевищує подвійну облікову ставку НБУ (24%), позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 10 687,31 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3% від вартості не оплаченої партії товару відповідно до п. 8.8. договору, що становить 8 265,00 грн. Зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 402,29 грн. трьох відсотків річних та 10 689,23 грн. інфляційних втрат.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду розмір інфляційних втрат перевищує заявлений позивачем. Оскільки позивачем не подавалося клопотання про вихід за межі позовних вимог, вказані вимоги підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 1343,28 грн. та 10 689,23 грн. відповідно.

НакладнаСума боргу, грн.Строк оплатиПеріод простроченняК-ть днівСума пеніСума 3%Індекс інфляціїСума інфл.Штраф, 3%

РН-503 110 000,0015.10.0816.10.08-24.10.089591,7881,36* 3300,00 55 000,00 24.10.08-28.10.084144,6518,08* 50 000,00 29.10.08-06.11.089295,8936,98101,5%750,00 РН-60752 500,0005.11.0806.11.08-16.02.091033555,61444,45108,2%4305,001575,00 РН-70656 500,0018.11.0819.11.08-16.02.09903343,56417,94106,6%3729,001695,00 РН-73321 470,0027.11.0828.11.08-16.02.09811143,49142,93106,6%1417,02644,10 РН-74435 030,008.12.0809.12.08-16.02.09701612,33201,54106,6%2311,981050,90 Всього 10687,311343,28 12513,008265,00 Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав та не навів підстав для звільнення від обов’язку оплатити поставлений товар. Посилання позивача на ненастання строку платежу і відсутності у зв’язку з цим у відповідача обов’язку оплатити поставлений товар, спростовуються умовами договору та фактичними обставинами справи. З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 159 484,82 грн. Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код ЄДРПОУ 30406297, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) 128 500 (сто двадцять вісім тисяч п’ятсот) гривень 00 коп. боргу, 10 687 (десять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 31 коп. пені, 8 265 (вісім тисяч двісті шістдесят п’ять) гривень 00 коп. штрафу, 1 343 (одну тисячу триста сорок три) гривні 28 коп. процентів річних, 10 689 (десять тисяч шістсот вісімдесят дев’ять) гривень 23 коп. інфляційних втрат, 1 594 (одну тисячу п’ятсот дев’яносто чотири) гривні 85 коп. державного мита та 92 (дев’яносто дві) гривні 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України. Суддя                                                                                 Т.С. Демченко Датою підписання повного тексту рішення є 18.05.2009 р.