Рішення № 6535633, 03.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 р. Справа № 17/124

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" вул. Садова, 4, с.Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38523

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

про стягнення 3241 грн. 90 коп.

За участю представників:

Від позивача: не з"явився,

Від відповідача: не з"явились,

встановив: заявлено позов про стягнення 3241 грн. 90 коп., в тому числі 1261 грн. 70 коп. основного боргу, 1459 грн 87 коп пені, 365 грн. 94 коп. -3% річних, 153 грн. 68 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання 03.11.09 не з'явився, подав заяву (вх.№ 8987 від 22.10.09) в якій просив розглядати справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

На день розгляду справи в судове засідання 03.11.09 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 22.10.09 розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача, та враховуючи, що ухвалами суду від 07.10.09, 22.10.09 явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі представників сторін, яких належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

09.10.2008 року між ТзОВ "Рогатин-Корм" (покупець) та ТзОВ "УкрОлія" (постачальник) було укладено договір поставки за № 174 .

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору жмих соняшниковий ( надалі товар) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього договору.

Згідно п.7.1 договору оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100 (сто) % від вартості поставленого товару, що здійснюється на протязі десяти банківських днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач одержав товар на загальну суму 163118 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними:

-№РН- В001860 від 13.10.08 на суму 30683 грн. 50 коп.;

-№РН- З000745 від 13.10.08 на суму 35250 грн. 60 коп.;

-№РН- З000750 від 16.10.08 на суму 36384 грн. 20 коп.;

-№РН- З000756 від 17.10.08 на суму 31152 грн. 20 коп.;

-№РН- В001927 від 18.10.08 на суму 29648 грн. 00 коп.

Відповідач частково розрахувався за одержаний товар. Також, 17.11.08 відповідачем було передано позивачу товар (соняшникове насіння), що підтверджується видатковою накладною №РК-17118-001 на суму 220069 грн. 80 коп.

Пунктом 1 ст.601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з акту звірки взаємних розрахунків сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, позивачем проведено зарахування вартості товару поставленого по видатковій накладній №РК-17118-001 від 17.11.08 відповідачем в рахунок його боргу за договором поставки за № 174 від 09.10.08.

Станом на 10.09.09 заборгованість відповідача перед позивачем відображена в акті звірки та заявлена до стягнення становила 1261 грн. 70 коп.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов’язання згідно договору належним чином не виконав, не розрахувався за поставлений товар. Строк оплати за поставлений відповідачу товар згідно останньої накладної настав -31.10.08. Борг відповідача перед позивачем становить 1261 грн. 70 коп., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.08 по 09.09.09, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення 1261 грн. 70 коп. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.1 договору в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п.7.1 договору більше ніж на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання від вартості частини товару, що був поставлений.

Позивачем відповідачу нараховано 1459 грн. 87 коп. - пені.

Згідно уточненного розрахунку пені (вих.№8988 від 22.10.09) відповідно до п.6 ст.232 ГК України позивачем перераховано пеню в розмірі 1247 грн. 70 коп., яка є частково обґрунтованою оскільки, при здійснені даного уточненого розрахунку позивачем невірно здійснено розрахунок пені на загальну суму боргу, а слід обраховувати по кожній накладній окремо з врахуванням оплат та з огляду на проведені сторонами зарахування однорідних вимог по видатковій накладній №РК-17118-001 від 17.11.08. Судом здійснено перерахунок пені.

З огляду на викладене та згідно перерахунку суду, стягненню підлягає 1007 грн. 59 коп. пені. В решті позовних вимог в частині стягнення пені відмовити.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідачу нараховано - 365 грн. 94 коп. - 3% річних та 153 грн. 68 коп. інфляційних втрат.

Суд зробив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, оскільки при здійснені даного розрахунку позивач помилково обраховував інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму боргу, а слід обраховувати по кожній накладній окремо з врахуванням оплат та з врахуванням вартості отриманого товару по видатковій накладній №РК-17118-001 від 17.11.08.

За таких обставин, підлягають стягненню 251 грн. 89 коп. - 3% річних та 144 грн. 85 коп. інфляційних втрат. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

З огляду на викладене, позов слід задоволити частково, стягнути з відповідача 1261 грн. 70 коп. основного боргу, 251 грн. 89 коп. - 3% річних та 144 грн. 85 коп. інфляційних втрат. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,193,230,231,265 Господарського кодексу України 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 13655286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" вул. Садова, 4, с.Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область (ідентифікаційний код 31577685) 1261 грн. 70 коп. основного боргу, 1007 грн. 59 коп. пені, 251 грн. 89 коп. - 3% річних та 144 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 82 грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита, 191 грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                            Неверовська Л. М.

                                                            рішення підписане 06.11.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Жураківська Мар'яна Ігорівна