Рішення № 6535502, 21.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.09 Справа № 21/50/09

Суддя

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" (47150,

Тернопільська область, Шумський район, с.Вілія, вул.Лісова, б. 1-А, адреса представника

ТОВ "Мікоген-Україна" Косила А.Б.-43000, м.Луцьк, вул.Суворова,8/2)

до відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Профенергосервіс" (69000, м.Запоріжжя, вул.Грязнова,б. 1, кв. 66; код за ЄДРПОУ 34441534)

про стягнення 58804 грн. 73 коп.

суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-не з'явився

                                        СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 21.07.2009 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 18.08.2009 року.

21.07.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" подана позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профенергосервіс" на користь позивача заборгованості у сумі 58804 грн. 73 коп., а саме: 40020 грн.- основний борг , 6391 грн. 58 коп.-відсотки за користування чужими коштами, 10270 грн. 19 коп.-втрати від інфляції ,2122 грн. 96 коп.-З % річних.

У судове засідання 18.08.2009 року сторони в судове засідання не з'явилися та не виконали вимоги ухвали суду від 21.07.2009 року.

Ухвалою суду від 18.08.2009 судове засідання на підставі ст. 77 ГПК України відкладене на 11.09.2009.

Ухвалою голови в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 11.09.2009 строк вирішення спору продовжено до 21.10.2009.

У судове засідання 11.09.2009 року сторони не з'явилися та не виконали вимоги ухвали суду від 18.08.2009 року.

На підставі ст.77 ГПК України ухвалою від 11.09.2009 року судове засідання у справі № 21/50/09 відкладено на 15.10.2009 року.

У судове засідання 15.10.2009 року сторони не з'явилися та не виконали вимоги ухвали суду від 11.09.2009 року.

Ухвалою від 15.10.2009 року судове засідання по справі № 21/50/09 відкладено на 21.10.2009 року.

Сторони в судове засідання 21.10.2009 р. не з’явилися, не виконали вимоги суду, викладені в ухвалі від 15.10.2009 року, зокрема відповідач відзив та інші витребувані документи суду не надав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалу від 15.10.2009 року було спрямовано на адреси сторін (в тому числі адресу представника позивача-Косила А.Б.), які зазначені в позовній заяві, тобто їх слід вважати такими, що належним чином повідомлені про час і місце розгляду судом справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду, і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" обгрунтовує заявлені позовні вимоги ст.ст. 536, 625, 678, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 54-57 ГПК України.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем (постачальником) було виставлено позивачеві за поставку товару наступні рахунки-фактури: № СФ-0000007 від 22.01.2008 року на суму 52000 грн., № СФ-0000018 від 30.01.2008 року на суму 51349 грн., № СФ-0000021 від 05.02.2008 року на суму 42567 грн. 96 коп., № СФ-0000030 від 27.02.2008 року на суму 17919 грн. 60 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" повністю оплатило платіжним дорученням № 307 від 26.01.2008 року рахунок-фактуру № СФ-0000007 від 22.01.2008 року, платіжним дорученням № 326 від 13.02.2008 року на суму 48651 грн. 96 коп. - рахунок-фактуру № СФ-0000021 від 05.02.2008 року, платіжним дорученням № 1 від 30.01.2008 року на суму 45265 грн. - рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 30.01.2008 року, платіжним дорученням № 344 від 05.03.2008 року повністю оплатило рахунок-фактуру № СФ-0000030 від 27.02.2008 року.

На підставі рахунку-фактури № СФ-0000007 від 22.01.2008 року за видатковою накладною № РН-2901-04 від 29.01.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профенергосервіс" (відповідач) поставило позивачеві товар на суму 12000 грн., на підставі рахунку-фактури № СФ-0000021 від 05.02.2008 року за видатковою накладною № РН-1302-05 від 13.02.2008 року-на суму 42567 грн. 96 коп., на підставі рахунку-фактури № СФ-0000030 від 27.02.2008 року за видатковою накладною № РН-2702-05 від 27.02.2008 року-на суму 17919 грн. 60 коп., на підставі рахунку-фактури № СФ-0000018 від 30.01.2008 року за видатковою накладною № РН-3001-07 від 30.01.2008 року-на суму 51349 грн.

Загальна вартість поставленого позивачеві відповідачем товару складає 123836 грн. 56 коп., тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Профенергосервіс" не поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" товар на суму 40020 грн., який було оплачено останнім.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виставлення відповідачем рахунків-фактур, оплата останніх позивачем на підставі платіжних доручень та подальша поставка відповідачем товару відповідно до видаткових накладних вважається укладанням договору. Отже враховуючи вищевикладене, між сторонами фактично був укладений договір - купівлі продажу, відповідно до якого Продавець (відповідач) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві (позивачу), а останній приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Зважаючи на приписи ст. 655 ЦК України відповідач всупереч умов договору передав товар у власність позивачу за погодженою ціною не в повному обсязі, а позивач в свою чергу прийняв товар, здійснивши повну оплату товару.

У відповідності до ст. 11, 509 ЦК України між сторонами виникли цивільні права й обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України: “Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості."

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Разом з тим, у відповідно до приписів ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших підстав, що передбачені даною нормою.

Згідно із ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи № 21/50/09 підтверджується направлення 21.08.2008 року позивачем відповідачеві претензії № 2306/1 від 23.06.2008 року з вимогою повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" суму попередньої оплати у розмірі 40020 грн. тощо.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженим Наказом N 1149 від 12.12.2007 року,зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, відповідач отримав претензію 28.08.2008 року.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачається, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідач повинен був виконати обов’язок з повернення суми попередньої оплати у розмірі 40020 грн. до 04.09.2008 року включно.

Відповідач за станом на 21.10.2009 не повернув позивачеві суму попередньої оплати товару у розмірі 40020 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 40020 грн., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 6391 грн. 58 коп. процентів за користування чужими коштами, 2122 грн. 96 коп. 3 % річних (за 497 днів прострочення) та 10270 грн. 19 коп. втрат від інфляції за період з березня 2008 року по червень 2009 року. Проценти за користування чужими коштами нараховані позивачем за період з 07.03.2008 року по 16.07.2009 року на рівні облікової ставки НБУ, оскільки договором їх стягнення не передбачено.

Відповідно до ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 ст.536 Цивільного кодексу України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд дійшов висновку, що сторонами не було погоджено стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в разі несвоєчасного виконання або невиконання певним контрагентом свого грошового зобов’язання за договором. При цьому ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено в разі прострочення виконання грошового зобов’язання обов’язок боржника сплатити 3 % річних від простроченої суми, вказаний платіж за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами. За таких обставин, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 6391 грн. 58 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що прострочення виконання грошового зобов’язання виникло з 05.09.2008 року, з відповідача підлягають стягненню на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних за період з 05.09.2008 року по 16.07.2009 року (за 315 днів прострочення) та втрати від інфляції за період з вересня 2008 року по червень 2009 року.

За таких обставин, відповідно до розрахунку суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1035 грн. 07 коп. 3% річних та 5882 грн. 94 коп. втрат від інфляції.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне на підставі п.13 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” № 1258 від 21.12.2005 року повернути позивачеві із державного бюджету України зайво сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн., про що слід видати відповідну довідку.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                   ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профенергосервіс" (69000,м.Запоріжжя, вул.Грязнова,б. 1, кв. 66; код за ЄДРПОУ 34441534, р/р № 26002301169476 в Запорізькому центральному відділенні Промінвестбанку, МФО 313355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" (47150, Тернопільська область, Шумський район, с.Вілія, вул.Лісова, б. 1-А, код за ЄДРПОУ 34042959, р/р № 26008010001259 в Унікредит Банк ТОВ, м.Луцьк, МФО 303536) 40020 грн. основного боргу, 1035 грн. 07 коп. 3% річних, 5882 грн. 94 коп. втрат від інфляції, суму 469 грн. 38 коп. державного мита, суму 94 грн. 19 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікоген-Україна" (код за ЄДРПОУ 34042959) довідку на повернення із державного бюджету України зайво сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн.

Суддя                                                   В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –26.10.2009)