Рішення № 6535485, 22.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09 Справа № 17/210/09

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжлінк”,

юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го березня, 28, кв. 319;

фактична адреса: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “РПК Еталон”, 69124, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, 16/67

про стягнення 17 100,50 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Басов Г.М., довіреність від 30.12.08 б/н

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

22.06.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжлінк” (надалі - ТОВ “Запоріжлінк”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “РПК Еталон” (далі - ТОВ “РПК Еталон”) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 100,50 грн., з яких: 1 495 грн. основного боргу, 13 305,50 грн. відсотків за користування попередньою оплатою, 2 300 грн. штрафу.

Ухвалою від 22.06.09 судом порушено провадження у справі № 17/210/09, судове засідання призначено на 20.07.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 20.07.09, у зв’язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 05.08.09.

Ухвалою від 05.08.09, за клопотанням сторін, строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 23.09.09.

В судовому засіданні 23.09.09 оголошено перерву до 22.10.09.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.10.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Заявлені вимоги ґрунтуються на ст. ст. 16, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України і полягають у тому, що 22.09.08 між сторонами укладено договір на виготовлення і монтаж рекламної продукції за умовами якого 23.09.08 позивач перерахував відповідачу попередню оплату 65 % від суми договору у розмірі 1 495 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.08 № 539. Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, у зв’язку з чим, на підставі п. п. 6.5, 6.6, ТОВ “РПК Еталон” нараховано відсотки за користування попередньою оплатою в сумі 13 305,50 грн. та 2 300,00 грн. штрафу. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 23.09.09 № 08/47 зазначив, що на підставі п. 6.5 договору позивачем нараховано проценти за користування сумою попередньої оплати за період з 23.09.08 по 19.04.09 (178 днів). Однак, до позовної заяви додано претензію від 04.12.08 № 14 з вимогою про повернення коштів. Отже, термін нарахування процентів - 73 дні. Крім того, зазначив, що як вбачається з листа від 18.11.08, позивач вимагає повернути кошти перераховані в якості передоплати. При цьому, зазначається, що позивач звертається в черговий раз про повернення коштів. Позивач фактично надав суду не всі документи по справі. Відсутнє перше звернення з вимогою повернути кошти. Без даного документу фактично встановити період на протязі якого нараховуються проценти неможливо. Якщо ж брати за момент закінчення терміну нарахування процентів 18.11.08, то відсотки нараховуються на протязі 57 днів. Також відповідач вказує, що штраф у розмірі 2300,00 грн. перевищує суму основного боргу 1 495,00 грн., і тому є надмірним. У зв’язку з вищезазначеним, керуючись ст. 83 ГПК України, ст. ст. 536, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 ГК України, просить суд відмовити позивачу в стягненні відсотків в сумі 13 305,50 грн. та зменшити штраф до 100,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.08 між товариством з обмеженою відповідальністю “РПК Еталон” (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжлінк” (Замовник) укладено договір на виготовлення і монтаж рекламної продукції, за умовами якого (розділ 1) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по виготовленню та монтажу рекламної продукції.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість всіх робіт, що виконуються Виконавцем, становить 2 300,00 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що Виконавець на протязі 3 банківських днів після підписання договору зобов’язаний виставити рахунок, а Замовник на протязі 3 банківських днів після виставлення рахунку оплатити 65 % вищевказаної суми у формі попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов спірного договору, на підставі рахунку від 22.09.0 № 220-/01, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 495,00 грн., що становить 65 % від загальної вартості робіт за договором.

Факт перерахування грошових коштів підтверджується платіжним дорученням від 23.09.08 № 539, копія якого залучена до матеріалів справи.

Отже, позивач взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином і в повному обсязі.

Згідно з п. 3.1 договору, строк виконання робіт за договором встановлюється 10 робочих днів з моменту надходження 65 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок Виконавця.

Однак, відповідач роботи по виготовленню та монтажу рекламної продукції не виконав, чим порушив умови договору.

04.12.08 ТОВ “Запоріжлінк” направило на адресу ТОВ “РПК Еталон” претензією № 14 з вимогою у триденний строк перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму попередньої оплати в розмірі 1 495,00 грн., а також сплатити проценти за користування сумою попередньої оплати.

Претензія ТОВ “РПК Еталон” отримана 04.12.08, проте залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, факт невиконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору в суді відповідач доказів виконання робіт та доказів повернення позивачу за його вимогою попередньої оплати суду не надав.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 495,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 305,50 грн. відсотків за прострочення повернення попередньої оплати за період з 23.09.08 по 19.04.09.

Вимога в цій частині підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Пунктом 6.5 договору на виготовлення і монтаж рекламної продукції передбачено, що у випадку отримання попередньої оплати і неможливості виконати свої зобов’язання за договором, Виконавець зобов’язується повернути грошові кошти Замовнику за його першою вимогою на протязі 3 банківських днів. Сума, що підлягає поверненню складається із суми основного боргу, отриманого в якості попередньої оплати і процентів за користування сумою попередньої оплати, що розраховуються в розмірі 5% з дати попередньої оплати до моменту отримання вимоги про її повернення.

Як вбачається зі змісту претензії від 04.12.08 № 14, відповідач повинен був перерахувати суму попередньої оплати в розмірі 1 495,00 грн., а також оплатити проценти за користування сумою попередньої оплати в триденний строк.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 1 495,00 грн. - 22.09.08, а вимога про повернення попередньої оплати отримана ТОВ “РПК Еталон” - 04.12.08 (претензія від 04.12.08 № 14).

Таким чином, враховуючи умови п. 6.5 договору, проценти за користування сумою попередньої оплати нараховуються за період з 23.09.08 по 04.12.08, розмір яких становить 5 456,75 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 305,50 грн. відсотків за прострочення повернення попередньої оплати підлягають задоволенню частково в сумі 5 456,75 грн. за період з 23.09.08 по 04.12.08. В іншій частині вимоги відхиляються.

Твердження відповідача стосовно того, що позивач фактично надав суду не всі документи по справі, відсутнє перше звернення з вимогою повернути кошти, судом до уваги не приймається з наступного.

За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Проте, відповідачем не доведено суду той факт, що позивач звертався до відповідача з будь-якою іншою вимогою про повернення грошових коштів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6.6 договору, за прострочку повернення грошових коштів понад 3 банківських днів згідно п. 6.5 даного договору Виконавець, крім оплати відсотків, зобов’язаний уплатити штраф в розмірі 100 % від суми договору.

Вбачається, що сума договору складає 2 300,00 грн. (п. 2.1).

Позивачем надано суду розрахунок штрафу, який становить 2 300,00 грн. Розрахунок штрафу здійснено позивачем вірно, внаслідок чого вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, доводи відповідача, що штраф у розмірі 2300,00 грн. перевищує суму основного боргу 1 495,00 грн., і тому є надмірним, спростовуються вищенаведеним.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 100,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки у контексті п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшити у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов’язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач зазначає, що знаходиться в важкому матеріальному становищі, має борги по виплаті заробітної плати та перед територіальними органами Державної податкової адміністрації та Пенсійного фонду України.

Застосовуючи норми ГПК України, суд зобов’язаний враховувати інтереси обох сторін по справі. Важке фінансове становище відповідача не носить виключного характеру. Відповідач не надав суду таких доказів, документально не підтвердив фінансову неспроможність підприємства. Збитки боржника не мають відношення до стягувача, оскільки між сторонами були двосторонні договірні зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що судом не встановлено виняткового випадку, клопотання про зменшення штрафу суд залишає без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 92,51 грн. державного мита та 169,07 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “РПК Еталон” (69124, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, 16/67, код ЄДРПОУ 35064974, р/р 2600202820600 в АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжлінк” (юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го березня, 28, кв. 319; фактична адреса: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152, код ЄДРПОУ 33754925, р/р 260024392 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) –1 495 (одну тисячу чотириста дев’яносто п’ять) грн. 00 коп. попередньої оплати, 5 456 (п’ять тисяч чотириста п’ятдесят шість) грн. 75 коп. відсотків за користування сумою попередньої оплати, 2 300 (дві тисячі триста) грн. 00 коп. штрафу, 92 (дев’яносто дві) грн. 51 коп. державного мита та 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

           Суддя В.Л. Корсун