Рішення № 6535479, 19.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.09 Справа № 3/226/09

Суддя

За позовом: Приватного підприємства “Левіт-Комплекс”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення боргу у сумі 526,64 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Карпенко О.Г., представник, доручення № б/н від 23.07.2009р.

від відповідача: ОСОБА_1, приватний підприємець, паспорт СЮ № 101195 від 23.08.2008р.

ПП “Левіт-Комплекс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення 526,64 грн. заборгованості за договором надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 625, 526, 530, 626, 903 ЦК України, та ст. 1, 22 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/226/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.10.2009р. о 14 годині 20 хвилин.

У судовому засіданні 06.10.2009р. оголошувалась перерва до 19.10.2009р. о 14 год. 20 хв.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 19.10.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін надали спільне усне клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві від 09.09.2009р. та просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р. у розмірі 526,64 грн., з яких: 300,43 грн. основного боргу, 199,19 грн. індекс інфляції від простроченої суми за договором, 27,02 грн. три відсотки річних.

Зокрема зазначив, що 20.02.2006р. ПП “Левіт-Комплекс” та ПП ОСОБА_1 уклали договір надання послуг охорони № 30-06/З, згідно з яким відповідачеві було надано послуги з охорони за допомогою пульту централізованого спостереження на обєкті відповідача: магазин “Крючок”, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 95.

Розмір орендної плати, згідно п. 6.1 Договору, визначається протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 2).

На основі протоколу узгодження договірної ціни за послуги з охорони, яка є невідємною частиною договору, позивач та відповідач домовилися, що щомісячна договірна ціна за послуги з охорони обєкта, становить 300,00 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобовязується своєчасно здійснювати плату згідно п. 6.1.1 цього договору, яким передбачено, що плата за послуги охорони здійснюються відповідно до цього Договору до пятого числа поточного місяця перерахуванням грошових коштів по безготівковому рахунку на поточний безготівкових рахунок позивача або через ощадну касу. Датою сплати за послуги охорони вважається день коли гроші надійшли на розрахунковий рахунок позивача (п. 6.1.2. Договору).

Свої зобовязання за договором надання послуг охорони відповідач не виконав, а саме за вересень місяць 2006р., внаслідок чого його заборгованість за цим договором станом на 03.09.2009р. складає 526,64 грн., у т.ч.: заборгованість основної суми боргу 300,43 грн.; індексу інфляції від простроченої суми за договором 199,19 грн.; три відсотки річних 27,02 грн.

Сума заборгованості за договором надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р. підтверджується розрахунком від 19.10.2009р.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема відповідач зазначив, що “Витяг з ПЦС про постановку та зняття з охорони обєкту охорони за договором № 30-06/З від 20.02.2009р.” не може розглядатися судом як доказ, тому що не відповідає нормам ст. 34 ГПК України. Даний документ є витягом з іншого внутрішнього документу, який позивач веде виходячи з внутрішніх розпорядків підприємства позивача. Позивач не надав суду ні акту виконаних робіт (послуг) підписаного сторонами (в якому була б вказана вартість даних послуг та період в якому дані послуги надавались), також не було надано підписаних відповідачем актів про постановку та зняття з охорони.

Також відповідач зазначає, що згідно п. 6.1.1 Договору на охорону оплата послуг повинна здійснюватись шляхом попередньої оплати до пятого числа поточного місяця. Відповідно до умов п. 8.5 Договору, в разі невиконання умов п. 6.1.1 дія даного Договору призупиняється, тобто послуги не надаються, до моменту отримання позивачем попередньої оплати. Таким чином послуги він не міг отримати виходячи з умов даного Договору, а позивач був зобовязаний припинити надання відповідних послуг тому, що дія Договору була призупинена.

Згідно Договору оренди нежитлового приміщення № А-1 від 01.01.2006р. відповідач дійсно орендував приміщення за адресою АДРЕСА_1. В серпні 2006р. відповідач та орендодавець дійшли згоди про дострокове розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № А-1 від 01.01.2006р. Так 31.08.2006р. відповідач звільнив приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_1, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі нежитлового приміщення. Таким чином він не міг отримати послуги позивача, тому що в той час він не користувався відповідним приміщенням.

На підставі викладеного відповідач просить суд залишити позовну заяву без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП “Левіт-Комплекс” (Охорона) та ПП ОСОБА_1 (Замовник) було укладено договір про надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р., за яким позивач надає послуги по охороні за допомогою пульту централізованого спостереження на обєкті Замовника: магазин “Крючок”, розташований за адресою АДРЕСА_1 (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, розмір оплати визначається протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 2).

Протоколом узгодження про договірну ціну за послуги з охорони магазину “Крючок”, розташований за адресою АДРЕСА_1 (Додаток №2 до Договору №30-06/03 від 20.02.2006р.), який є невідємною частиною договору, позивач та відповідач домовилися, що щомісячна договірна ціна за послуги з охорони обєкта, становить 300,00 грн. Оплата проводиться Замовником до 05 (пятого) числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобовязується своєчасно здійснювати плату згідно п. 6.1.1 по даному договору та відшкодовувати витрати по обслуговуванню і ремонту сигналізації.

Підпунктом 6.1.1 п.6 Договору встановлено, що оплата за послуги охорони здійснюються відповідно до цього Договору до пятого числа поточного місяця перерахуванням грошових коштів по безготівковому розрахунку на поточний розрахунковий рахунок Охорони або через ощадну касу з обовязковою вказівкою в призначенні платежу номеру даного договору. Акти виконаних робіт за послуги по договору охорони надаються Охороною на вимогу Замовника.

Датою сплати за послуги охорони вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Охорони (п. 6.1.2. Договору).

Відповідно до акту звірки станом на 31.08.2009р. позивач виконав умови договору та надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 2 196, 43 грн., з яких відповідачем сплачено 1 896, 00 грн.

Відповідачеві було направлено претензію № 17/09/3 від 02.02.2009р., в якій відповідача попереджено про заборгованість станом на 02.02.2009р. в сумі 300,43 грн. Також позивач разом з претензією направив акт звірки взаємних розрахунків за договором надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р. Зазначена претензія з актом звірки взаємних розрахунків була отримана відповідачем 06.02.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №592843.

Відповідач від виконання своїх обовязків за договором відмовився, акт звірки взаємних розрахунків не підписав. Оплата заборгованості відповідачем не здійснена.

Таким чином, основна заборгованість відповідача за договором надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р. складає 300,43 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку відповідач зобовязався щомісячно оплачувати послуги з охорони згідно договору № 30-06/З від 20.02.2006р. Платежі за надані послуги охорони замовник повинен здійснювати до пятого числа поточного місяця перерахуванням грошових коштів по безготівковому розрахунку на поточний розрахунковий рахунок Охорони або через ощадну касу з обовязковою вказівкою в призначенні платежу номеру даного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором про надання послуг охорони № 30-06/З від 20.02.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1 грошових зобовязань за вересень 2006р. в сумі 300,00 грн. та за лютий 2006р. в сумі 0, 43 грн., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору у розмірі 300,43 грн. є обґрунтованими, підтверджені актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2009р. (а.с.20), перевірені судом і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 199,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми 27,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що сума 3% річних від простроченої суми у розмірі 27,02 грн. розрахована позивачем вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви) і підлягає стягненню у повному обсязі.

Також судом встановлено, що сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 199,19 грн. за надані послуги охорони розрахована позивачем не вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви).

Фактично, сума інфляційних витрат від боргу в розмірі 0,43 грн. за період серпень 2006р. серпень 2009р. складає 0, 28 грн.; сума інфляційних витрат від боргу в розмірі 300,00 грн. за період вересень 2006р. серпень 2009р. складає 197, 70 грн., а всього 197,98 грн.

В позовній заяві позивачем заявлено в цій частині суму 199,19 грн. Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат від інфляції грошових коштів в сумі 1,21 грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача проти позову до уваги не приймаються.

Зокрема, не приймається до уваги ствердження про те, що позивачем не надано суду акту виконаних робіт (послуг) підписаного сторонами (в якому була б вказана вартість даних послуг та період в якому дані послуги надавались).

Оскільки підпунктом 6.1.1 п.6 договору № 30-06/З від 20.02.2006р. встановлено, що акти виконаних робіт за послуги по договору охорони надаються Охороною на вимогу Замовника.

Відповідачем не надано жодних доказів про звернення до позивача з відповідною вимогою.

Не спростовують висновки суду і посилання відповідача на те, що позивачем не надано підписаних відповідачем актів про постановку та зняття з охорони.

По-перше, умовами договору № 30-06/З від 20.02.2006р. це не вимагається.

По-друге, вказане ствердження відповідача спростовується Інструкцією по постановці під сигналізацію обєкта магазин “Крючок”, що є додатком №1 до Договору №30-06/3 від 20.02.2006р., підписаної сторонами договору (а.с.14), “Витягом з ПЦС про постановку та зняття з охорони обєкту охорони за договором № 30-06/З від 20.02.2009р.” за вересень 2006 року.

При чому, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Посилання відповідача на ч.2 ст.34 ГПК України є недоречним, оскільки відповідач не довів, що обставини справи, що розглядається, повинні бути підтверджені підтверджуються лише певними засобами доказування відповідно до законодавства.

Відтак, вищенаведений Витяг, в силу ч.1 ст.34 ГПК України, має значення для справи та прийнятий судом як доказ.

По-третє, про надання послуг з охорони свідчить також надана в судовому засіданні “Картка обєкту №1074 магазину “Крючок” по пр Леніна, 95 в м. Запоріжжі (Додаток №1 до додатку по технічній охороні).

Є надуманими і ствердження відповідача про те, що у вересні 2006р. ним не отримано послуги за договором №30-06/3 від 20.02.2006р. Про це свідчить роздруківка позивача про відкриття та закриття охоронюваного обєкту магазина “Крючок” в період з 01.09.2006р. по 28.09.2006р. (а.с.18, 19).

Посилання відповідача на те, що відповідно до умов п. 8.5 Договору, в разі невиконання умов п. 6.1.1 дія даного Договору призупиняється, тобто послуги не надаються, до моменту отримання позивачем попередньої оплати, ніяким чином не спростовують висновки суду.

Саме у звязку з несплатою суми 300,00 грн. за вересень 2006р. позивач зупинив надання послуг відповідачу.

Про це свідчить і лист відповідача на адресу ПП “Левіт-Комплекс”, яким ПП ОСОБА_1 просив зупинити дію договору №30-06/3 від 20.02.2006р. з 01.10.2006р.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Левіт-Комплекс” (49000, м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий, 6/9, р/р 26002001301897 в філії ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 307071, код ЄДРПОУ 31711570) 300 (триста) грн. 43 коп. основного боргу, 27 (двадцять сім) грн. 02 коп. три проценти річних від простроченої суми, 197 (сто девяносто сім) грн. 98 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя: В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.10.2009р.