Ухвала суду № 65352532, 14.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4693/16-ц Головуючий у І інстанції Протасова О. М.Провадження № 22-ц/780/1563/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 26 14.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук Ірина Митрофанівна, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання договору іпотеки недійсним та виключення з реєстру іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила визнати недійсним іпотечний договір від 06 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М. за реєстраційним номером 1053; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження нерухомого майна квартиру АДРЕСА_2 яка передана у іпотеку за вищезазначеним іпотечний договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що матері позивача ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1. У вказаній квартирі ОСОБА_2 була зареєстрована з народження та вона є інвалідом з дитинства. ОСОБА_3 продала вказану квартиру та виписала позивача з квартири. Після цього ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2. Згодом вказана квартира була передана в іпотеку ОСОБА_4 за договором іпотеки від 06 травня 2011 року. Однак, договір іпотеки був укладений без відома ОСОБА_2 та без дозволу органу опіки та піклування. При укладенні іпотечного договору були порушені права ОСОБА_2, як неповнолітньої дитини.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вона має право користуватися квартирою з моменту укладення договору купівлі-продажу. Суд не взяв до уваги заяву-підтвердження, з якої вбачається, що позивач поселилася у квартирі, яка є предметом іпотеки, ще 04 травня 2011 року та проживала в ньому до цього часу, робила косметичний ремонт. На судові засідання приходили свідки, однак, їхня думка не була заслухана. Суд не взяв до уваги рішення суду, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову про стягнення боргу у зв'язку з закінченням строків позовної давності за договором позики, що був підставою для підписання договору іпотеки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 410 від 19 квітня 2016 року, ОСОБА_2 була зареєстрована з 22 квітня 1998 року по 28 квітня 2011 року АДРЕСА_1.

04 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_3 взяла у позику в ОСОБА_4 89 700 грн. без нарахування відсотків для купівлі квартири АДРЕСА_2 строком до 05 травня 2013 року.

04 травня 2011 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу.

06 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук І.М. за р/н 1054, згідно умов якого у забезпечення договору позики від 04 травня 2011 року ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію, виданої ЖЕК № 1 06 травня 2011 року, в зазначеній квартирі зареєстрованих малолітніх, неповнолітніх дітей та інвалідів немає.

З наданого ОСОБА_2 паспорта вбачається, що позивач зареєстрована у квартирі, яка є предметом іпотеки, 31 серпня 2011 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між її матір'ю та ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України).

У статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» зазначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.

У пункті 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що суди повинні з'ясовувати, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Заявляючи позовну вимогу про визнання договору іпотеки недійсним, ОСОБА_2 зазначає, що вказаний правочин порушує її права, оскільки на момент його укладення позивач була неповнолітньою особою та користувалася вказаною квартирою.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована у квартирі, яка є предметом іпотеки, 31 серпня 2011 року, тобто після укладення договору іпотеки. Враховуючи зазначене, у даному випадку відсутність згоди органу опіки та піклування на передачу в іпотеку квартири не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні позову про стягнення боргу за договором позики, що був підставою для підписання договору іпотеки. Проте, зазначена обставина також не є підставою для визнання недійсним оспорюваного позивачем правочину.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не заслухав свідків, які були присутні на судовому засіданні та не взяв до уваги заяву-підтвердження. Однак, показання свідків та вказана заява у правовідносинах, що виникли між сторонами, не є доказом, який може спростувати дійсність договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.