Рішення № 6535006, 03.11.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" листопада 2009 р.Справа № 17/995

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Шніт А.В.

при секретарі Безносюк О.М.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лана" (с.Кошелівка Червоноармійського району)

до Відкритого акціонерного товариства "Плодоовочевий комбінат" (м. Житомир)

про стягнення 6410,26 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 6410,26грн., з яких: 3700,00грн. заборгованості за поставлений товар, 46,25грн. 3% річних, 397,01грн. інфляційних нарахувань, 2267,00грн. упущеної вигоди.

В судовому засіданні 29.09.2009р. представник позивача подав письмові пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні 15.10.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 03.11.2009р. представник позивача не з'явився, ухвалою господарського суду від 15.10.2009р. явка представника позивача визнана необов'язковою.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Лана" (позивач у справі) передало Відкритому акціонерному товариству "Плодоовочевий комбінат" (відповідач у справі) товар (жито) на загальну суму 30660,00грн., що підтверджується накладними: №195 від 01.12.2008р., від 10.12.2008р. Факт отримання відповідачем товару підтверджено довіреністю серія ЯПМ №241979 від 01.12.2008р. (а.с. 10-12), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 24.04.2009р. за №9 (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №812) (а.с. 21,22)) про сплату боргу.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 07.05.2009р., оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана представником відповідача 30.04.2009р., про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення №812 (а.с. 21).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар (жито) по накладним: №195 від 01.12.2008р., від 10.12.2008р. в сумі 592,50грн.

Крім того, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору №64 від 14.01.2009р. (а.с. 16), позивач поставив відповідачу товар (жито) на загальну суму 8107,50грн., що підтверджується накладною №10 від 15.01.2009р. Факт отримання відповідачем товару підтверджено довіреністю серія ЯПМ №241983 від 14.01.2009р. (а.с. 17,18), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 5.1 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався здійснити оплату товару на протязі 4 банківських днів від дати поставки товару.

Згідно листа Житомирської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (а.с. 47) банк не працює у суботу, неділю, неробочі та святкові дні.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання по вищезазначеному договору у відповідача сплив 21.01.2009р., оскільки товар отриманий відповідачем 15.01.2009р., що підтверджується накладною №10 від 15.01.2009р. (а.с. 10).

Відповідач свої зобов'язання за вищезазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 3107,50грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 3700,00грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 39).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 9) 3% річних за період з 20.01.2009р. по 20.06.2009р. становить 46,25грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних нарахувавши на загальну суму заборгованості 3700,00грн. не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання по накладним: № 195 від 01.12.2008р., від 10.12.2008р. у відповідача сплив 07.05.2009р., а за договором по накладній № 10 від 15.01.2009р. сплив 21.01.2009р. про що зазначалось вище.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних:

- по накладним: № 195 від 01.12.2008р., від 10.12.2008р. за період з 08.05.2009р. по 20.06.2009р.: (592,50 (сума боргу) х 3% х 44 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 2,14грн.;

- за договором по накладній № 10 від 15.01.2009р. за період з 22.01.2009р. по 20.06.2009р.: (3107,50 (сума боргу) х 3% х 150 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 38,31грн.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 40,45грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 9) сума інфляційних нарахувань за січень 2009р. - травень 2009р. (включно) становить 397,01грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань з тих же підстав, що й при нарахуванні 3% річних.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за по накладним: №195 від 01.12.2008р., від 10.12.2008р. за період з квітня 2009р. по травень 2009р. (включно), а за договором по накладній №10 від 15.01.2009р. за період з лютого 2009р. по травень 2009р. (включно).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань:

- по накладним: №195 від 01.12.2008р., від 10.12.2008р. за період з квітня 2009р. по травень 2009р. (включно):

(592,50 (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за квітень 2009р.) / 100% - 592,50 (сума боргу) = 5,33грн.;

(592,50 х 100,5% (індекс інфляції за травень 2009р.) / 100% - 592,50 = 2,96грн.;

- за договором по накладній № 10 від 15.01.2009р. за період з лютого 2009р. по травень 2009р. (включно):

(3107,50 х 101,5% (індекс інфляції за лютий 2009р.) / 100% - 3107,50 = 46,61грн.;

(3107,50 х 101,4% (індекс інфляції за березень 2009р.) / 100% - 3107,50 = 43,51грн.;

(3107,50 х 100,9% (індекс інфляції за квітень 2009р.) / 100% - 3107,50 = 27,97грн.;

(3107,50 х 100,5% (індекс інфляції за травень 2009р.) / 100% - 3107,50 = 15,54грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 141,92грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2267,00грн. упущеної вигоди.

Суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2267,00грн. упущеної вигоди необґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди чи неотриманого доходу відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

При обчисленні розміру втраченої вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора не можуть братися судом до уваги. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

В обґрунтування нарахування відповідачу упущеної вигоди, позивач зазначив, що планував виручені кошти в сумі 3700,00грн. спрямувати на сплату загальнообов'язкових платежів та податків.

Позивач вважає, що з вини відповідача йому Пенсійним фондом України за прострочення платежів були нараховані штрафні санкції, а саме: штраф в розмірі 10% в сумі 1996,68грн. та пеню - 254,35грн. в підтвердження чого подав копію рішення управління ПФУ в Червоноармійському районі №36 від 30.01.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (а.с. 24) та платіжне доручення №38 від 20.02.2009р. про сплату штрафних санкцій та пені в сумі 5000,00грн. (а.с. 25).

Відповідно до п.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що сума упущеної вигоди, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість спрямування коштів на сплату загальнообов'язкових платежів та податків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по оплаті правової допомоги в сумі 1250,00грн. в підтвердження чого надав договір № 5/9 про надання юридичних послуг від 01.06.2009р. (а.с. 33) укладений між позивачем та Суб'єктом підприємницької діяльності Лисюком Ю.О., рахунок на оплату правової допомоги №5/9 від 17.06.2009р. (а.с.32) та квитанцію до прибуткового касового ордера №9 від 17.06.2009р. (а.с. 31) про оплату послуг в сумі 1250,00грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті правової допомоги в сумі 1250,00грн. задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати не є витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 3882,37грн., з яких: 3700,00грн. заборгованості за поставлений товар, 40,45грн. 3% річних, 141,92грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 5,80грн. 3% річних та 255,09грн. інфляційних нарахувань, 2267,00грн. упущеної вигоди, 1250,00грн. витрат по оплаті правової допомоги в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526,530, ч.2 ст.625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Плодоовочевий комбінат", 10000, м. Житомир, вул. І.Гонти, 68, ідентифікаційний код 01559270 на користь Селянського (фермерського) господарства "Лана", 12015, Червоноармійський район, с.Кошелівка, вул. Щорса, 1, ідентифікаційний код 03728400 - 3700,00грн. заборгованості за поставлений товар, 40,45грн. 3% річних, 141,92грн. інфляційних нарахувань, 61,78грн. витрат по сплаті державного мита, 189,27грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

3. В частині стягнення 5,80грн. 3% річних та 255,09грн. інфляційних нарахувань, 2267,00грн. упущеної вигоди, 1250,00грн. витрат по оплаті правової допомоги в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяШніт А.В.

1 - в справу; 2,3-сторонам.