Рішення № 6535005, 05.11.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" листопада 2009 р. Справа № 5/1389

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Черниш О.М. - дов. від 07.06.09.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер - Люкс" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Тютюнники Чуднівського району)

про стягнення 12157,02грн

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 12157,02грн заборгованості згідно договору поставки товару №12 від 27.01.09.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Судом у судовому засіданні досліджено матеріали справи, а саме: договір поставки товару №12 від 27.01.09.; видаткові накладні; договір про надання юридичних послуг №14 від 26.08.09.; видатковий касовий ордер №4631 від 28.08.09.; статут і довідку про включення позивача до ЄДРПОУ; свідоцтва про державну реєстрацію сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Люкс" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №12 (а.с.10-13), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець - прийняти товар в асортименті, кількості й по ціні згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.1. договору накладна формується на підставі заявки покупця.

Ціни на товари, які поставляються на підставі цього договору, визначаються постачальником на кожну окрему партію товару і вказуються в накладній, яка одночасно є рахунком для оплати товару. Сумою цього договору є сума всіх накладних (п.1.2. договору).

Умовами договору сторони передбачили, що розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній. Датою виконання обов'язку покупця по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1. договору).

Згідно з п.3.2. договору поставки товару №12 від 27.01.09. покупець оплачує товар, отриманий на підставі даного договору, на умовах відстрочки платежу в строки, вказані в п.3.3. цього договору.

У свою чергу, пункт 3.3. договору передбачає, що термін відстрочки платежу за товар, поставлений покупцю, становить чотирнадцять календарних днів від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6604,85грн, що підтверджується видатковими накладними №Р01-076907 від 12.05.09.; №Р01-081942 від 22.06.09.; №Р01-082095 від 23.06.09. та №Р01-083168 від 30.06.09. (а.с.14-18).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар не виконав.

Тому, станом на день подачі позову до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за отриману продукцію в сумі 6604,85грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 6604,85грн основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 191,04грн пені та 990,73грн штрафу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Під штрафом розуміється неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня і штраф є штрафними санкціями, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. договору поставки товару №12 від 27.01.09. в разі прострочення покупцем строку оплати за товар, що вказаний в п.3.3 даного договору, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки платежу. Також, у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш, ніж на двадцять календарних днів, станній повинен додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 15% від суми боргу.

Перевіривши розрахунки сум пені та штрафу за несвоєчасну оплату товару, суд приходить до висновку про їх правильність.

Разом з тим, суд приходить до висновку про зменшення розмірів штрафу і пені, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що розмір пені та штрафу значно великий, збитків позивачеві не причинено, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені до 50,00грн і штрафу до 50,00грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3170,40грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Дійсно, згідно ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Відповідно до п.6.8. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення строку оплати товару більш, ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п.3.3. договору, покупець зобов'язаний крім пені та штрафу, сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватися з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш, ніж на тридцять днів.

Перевіривши розрахунок розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд приходить до висновку, він є правильним, тому задовольняє позов у цій частині.

Окрім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1200,00грн збитків, понесених для відновлення свого порушеного права.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 ЦК України).

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором поставки товару №12 від 27.01.09. сторони погодили усі істотні умови, зокрема визначили порядок проведення відповідачем розрахунків та відповідальність за несвоєчасну оплату товару.

Пункт 6.1. договору визначає, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки та шкоду, у тому числі неотриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством. До таких збитків сторони також відносять витрати, понесені постачальником на оплату послуг будь-якого фахівця в галузі права, які пов'язані із судовим розглядом справи про стягнення з покупця заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №14 від 26.08.09., згідно якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по підготовці документів до суду, подачі таких документів до суду та супроводженню справи в суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості за поставлений товар, пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, збитків з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за договором поставки товару №12 від 27.01.09., а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та сплатити на користь виконавця в рахунок передплати 1200,00грн протягом семи календарних днів від дати укладення даного договору (а.с.19-20).

На виконання даного договору позивачем було сплачено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 1200,00грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №4631 від 28.08.09. (а.с.21).

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати суми заборгованості не надав.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 6604,85грн основного боргу, 50,00грн пені, 50,00грн штрафу, 3170,40грн відсотків за користування чужими коштами і 1200,00грн збитків обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню. Крім того, суд зменшує пеню на 141,04грн (191,04грн - 50,00грн) та 940,73грн (990,73грн - 50,00грн).

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.6, 22, 509, 525, 526, 536, 549, 551, 627, 628, 629, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст.173, 193, 230, 233 ГК України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити пеню до 50,00грн та штраф до 50,00грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (13220, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Люкс" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 188; ідент. код 30503256; п/р 2600710442 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 311528):

- 6604,85грн - боргу;

- 50,00грн - пені;

- 50,00грн - штрафу;

- 3170,40грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами;

- 1200,00грн - збитків;

- 121,57грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 09.11.09.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу