Рішення № 6534966, 05.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.09 р.                     Справа № 15/251                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Бэль” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24067799)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Трансекспедиція” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 24317115)

про стягнення боргу в сумі 11735,22 грн., пені в сумі 663,79 грн., штрафу в розмірі 5867,61 грн., 3% річних у розмірі 91,42 грн., інфляції в сумі 117,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сєрова І.В. за довіреністю б/н від 04.03.2008 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

від відповідача: Михайлов В.І. за довіреністю б/н від 01.10.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Бэль” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Трансекспедиція” м. Краматорськ про стягнення боргу в сумі 11735,22 грн., пені в сумі 663,79 грн., штрафу в розмірі 5867,61 грн., 3% річних у розмірі 91,42 грн., інфляції в сумі 117,35 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/251, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 336/09 від 17.03.2009 р., на підставі якого ним за період з 20.05.2009 р. по 27.05.2009 р. було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 11735,22 грн. Факт отримання товару на вказану суму відповідачем позивач підтверджує підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Позивач стверджує, що п. 3.1 договору передбачено обов’язок покупця здійснити оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів від дня поставки.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує на те, що згідно п.п. 5.1, 5.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми грошового зобов’язання за кожний день прострочення платежу. У випадку неоплати поставленого товару більш ніж на 30 днів понад строк, встановлений в п. 3.1 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Як стверджує позивач, відповідач отриманий товар не оплатив.

Відповідач надав до суду відзив № 189 від 02.10.2009 р. на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечує наступним:

В матеріалах справи відсутні будь–які докази того, що товар за спірними видатковими накладними був переданий покупцю на підставі договору № 336/09 від 17.03.2009 р. Самі спірні видаткові накладні в порушення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” посилання на договір поставки не містять, у зв’язку з чим поставка, на думку відповідача, відбувалася поза умов договору № 336/09 від 17.03.2009 р.

Також відповідач вказує на те, що податкові накладні не можна вважати належними доказами поставки товару на виконання договору № 336/09 від 17.03.2009 р. з наступних причин: по–перше, згідно Закону України „Про податок на додану вартість” податкові накладні є документом, на основі якого проводиться нарахування виключно податкових зобов’язань; по–друге, податкові накладні також не вказують підставою поставки договір № 336/09 від 17.03.2009 р.

Крім того, відповідач зазначає, що акти звірки взаєморозрахунків, які періодично підписувалися сторонами, також не мають посилання на спірний договір поставки.

Відповідач стверджує, що товар за спірними видатковими накладними фактично був поставлений на підставі усних угод купівлі–продажу товару. При цьому строк виконання грошового зобов’язання сторони в таких усних угодах не погоджували. У зв’язку з тим, що відповідач письмової вимоги на оплату товару, поставленого за спірними видатковими накладними, від позивача не отримував, він вважає, що строк виконання грошового зобов’язання згідно ст. 530 ЦК України для нього не наступив.

Суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, дійшов наступних висновків:

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказана поставка товару за спірними видатковими накладними була здійснена на підставі договору № 336/09 від 17.03.2009 р., який по суті є договором поставки.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що кількість, асортимент та ціна кожної партії товару погоджується сторонами та фіксується в прийомо–здаточних документах (накладних на товар). Тобто істотні умови такого договору щодо найменування, кількості, ціни на товар сторони могли погодити тільки під час підписання видаткової накладної. Така видаткова накладна крім функції передатного акту фактично виконує функцію специфікації до договору, тому є його невід’ємною частиною, у зв’язку з чим повинна містити конкретні вказівки на договір № 336/09 від 17.03.2009 р.

Однак, наявні в матеріалах справи накладні не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору № 336/09 від 17.03.2009 р., та як невід’ємну частину цього договору, оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься. В накладних взагалі не зазначена підстава поставки.

Крім того, в наданих відповідачем податкових накладних в якості підстави поставки зазначені два договори: № Дн08–1610 від 01.01.2008 р., який не співпадає зі спірним договором № 336/09 від 17.03.2009 р. за номером та датою; № 336/09 від 17.04.2009 р., що також не співпадає зі спірним договором за датою. До того ж такі податкові накладні є однобічними документами (складені однією стороною), які засвідчують факт виникнення податкового зобов’язання сторони перед бюджетом, а не факт поставки товару.

Факт наявності договору № 336/09 від 17.03.2009 р. не свідчить про те, що всі господарські операції між сторонами обов’язково регулювалися вказаним договором, а ні нормами діючого законодавства.

Нормами діючого законодавства передбачено укладення договорів купівлі–продажу також в усній формі, у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (ст. 181 ГК України, ст. 205 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв’язок між видатковими накладними та умовами спірного договору № 336/09 від 17.03.2009 р., тобто не доведений сам факт поставки товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за поставлений товар.

Фактично судом встановлено, що між сторонами відбулися правовідносини купівлі–продажу товару, що підтверджені певними діями та первинними документами. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки поставка товару по спірним накладним на умовах договору № 336/09 від 17.03.2009 р. матеріалами справи не підтверджена, строк поставки товару усними позадоговірними відносинами купівлі–продажу між сторонами не визначений, позивач вимог про оплату товару до відповідача не пред’являв, строк оплати додатково не визначав, то для відповідача строк виконання зобов’язання оплатити отриманий товар не настав.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Позовні вимоги про стягнення пені, штрафу, інфляції та 3% річних засновані на невиконанні грошового зобов’язання за договором № 336/09 від 17.03.2009 р., тому також не підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 05.11.2009 р. оголошено рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області