Рішення № 65346093, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017

Справа №910/1199/17

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до

Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»

про

стягнення 8 383,39 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

від третьої особи:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі – ПАТ «ММК імені Ілліча») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі – ПАТ «Українська залізниця») про стягнення 8 383,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення частину вантажу було втрачено, а тому позивач вказує на обов’язок відповідача як правонаступника перевізника - Державного підприємства «Донецька залізниця» відшкодувати завдані збитки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.02.2017 р.

13.02.2017 до канцелярії суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивачем не доведено факту заподіяння відповідачем збитків на заявлену до стягнення суму.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено до 13.03.2017 р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив клопотання, в якому позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та міс розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення по суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013 р. між ПАТ «ММК імені Ілліча» та ТОВ «ДТЕК Трейдінг» був укладений договір №УПр14/28/162, за змістом якого ТОВ «ДТЕК Трейдінг» зобов’язалося передати, а позивач – прийняти та оплатити вугільну продукцію (ресурси) за марочним складом, цінами та в кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, та на умовах, передбачених цим договором.

25.12.2015 р. між ПАТ «Укрзалізниця» (виконавець) та ПАТ «ММК імені Ілліча» (вантажовласник) був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків а перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

На виконання умов вказаного договору, на адресу позивача надійшов вантаж – антрацит, вантажовідправником якого виступив ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», що підтверджується залізничною накладною №51052033 від 17.09.2016 р.

25.09.2016 р. на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці було здійснено зважування вагону №56958267, яким відправлялася партія товару згідно накладної №51052033.

За наслідками такого зважування було встановлено недостачу вантажу у вагоні №56958267 в кількості 5 100 кг, що підтверджується складеним комерційним актом №БН726705/760 від 25.09.2016 р.

Спір у справі виник у зв’язку із наявністю, на думку позивача, підстав покладення на відповідача відповідальності за завдані збитки у зв’язку із частковою втратою вантажу під час його перевезення.

Залізнична накладна №51052033 від 17.09.2016 р. (надалі – «Накладна») є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи (Накладна) підтверджується прийняття Донецькою залізницею (перевізник) від ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (вантажовідправник) до перевезення вантажу, здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення – Маріуполь – Сортувальний.

Частиною 2 ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 (надалі – «Статут залізниць України»), завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.

За змістом ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно із ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Із матеріалів справи вбачається, що під час прибуття спірного вантажу на станцію Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці було виявлено його недостачу та складено відповідний комерційний акт №БН726705/760 від 25.09.2016 р.

Вказаним актом встановлено недостачу спірного вантажу, яка була виявлена при здійсненні контрольного переважуванні вагонів на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці.

Відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

За змістом п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Згідно з п. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

У п. 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Судом встановлено, що завантаження у вагон №56958267 було здійснено вантажовідправником - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», про що зазначено у накладній № 51052033.

За таких обставин, враховуючи викладені положення законодавства України, суд дійшов висновку, що саме третя особа як вантажовідправник, який здійснив завантаження вагону №56958267, повинен був пересвідчитися у можливості перевезення вантажу у вказаному вагоні без втрати вантажу.

Тобто, третя особа повинна була перевірити вагон №56958267 щодо його придатності у комерційному плані, оскільки придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Як встановлено судом, 25.09.2016 р. на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці було здійснено зважування вагону №56958267, яким відправлялася партія товару згідно накладної №51052033.

За наслідками такого зважування було встановлено недостачу вантажу у вагоні №56958267 в кількості 5 100 кг, що підтверджується складеним комерційним актом №БН726705/760 від 25.09.2016 р.

Вказаним актом встановлено, що вагон №56958267 в технічному стані виявився не придатний до перевезення вантажу, про що було додатково складено акт про технічний стан вагону №421 від 25.09.2016 р.

Таким чином, оскільки вантажовідправник (ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») прийняв до завантаження непридатний у комерційному відношенні вагон №56958267 до завантаження, саме така особа несе відповідальність за нестачу вантажу.

У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 року)

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов’язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як встановлено судом, комерційним актом №БН726705/760 від 25.09.2016 р. підтверджено, що вагон №56958267 в технічному стані виявився не придатний до перевезення вантажу, про що було додатково складено акт про технічний стан вагону №421 від 25.09.2016 р.

Таким чином, суд відзначає, що при здійсненні завантаження вантажу у вагон №56958267 вантажовідправник повинен був пересвідчитись у технічній справності даного вагону, що у даному випадку зроблено не було.

Таким чином, в даному випадку згідно зі статтею 111 Статуту позивачем не доведено вину перевізника у незбереженні маси вантажу, оскільки вагон прибув у несправному технічному стані, а тому відсутній склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, що виникли з вини залізниці під час перевезення вантажу.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий