Рішення № 6534022, 03.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.09 р.                     Справа № 6/294                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Д.Подколзіної

при секретарі Данилкіной П.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк

про розірвання договору та стягнення 514 734грн. 68коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Фінк О.Е.- представник по довіреності від 01.10.2009р.

від відповідача – Костенко І.А. – представник по довіреності №2789 від 11.10.2007р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалася перерва з 21.10.2009р.

до 03.11.2009р., для представлення сторонами

витребуваних та додаткових документів по справі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк заборгованості за поставлений товар у сумі 494 949грн., пені у сумі 17315грн. 81коп., 3% річних у сумі 2469грн. 87коп. відповідно договору постачання №1686 від 30.11.2006р. (Усього 514 734грн. 68коп.) та про розірвання зазначеного договору.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача судові витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 16 000грн. відповідно договору про надання юридичної допомоги від 12.09.2009р., платіжних доручень №6867 від 21.09.2009р., №6929 від 29.09.2009р.

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з заявою на підставі ст.22 ГПК України в якій зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 494 949грн., пеню у сумі 12 724грн. 03коп., 3% річних у сумі 1 949грн. 02коп. (Усього 509622грн. 05коп.) та розірвати договір постачання №1686 від 30.11.2006р. Судові витрати, а також витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 16000грн. покласти на відповідача. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№6852 від 20.10.009р. заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що відповідач вправі вимагати від позивача сплати певних сум погоджених між сторонами. Відповідач наполягає на тому, що відповідно п.1.17 додатку №2 позивачу були надані послуги у розмірі 111482грн.88коп., а також згідно п.1.18 додатку №2 інформаційні послуги зі стимулювання збуту товару постачальника та вартість таких послуг-3% від вартості товарів, поставлених постачальником складає 66935грн. 82коп. На підставі викладеного відповідач стверджує, що листами від 20.10.2009р., від 02.11.2009р. він повідомив позивача про припинення зобов”язання за укладеним договором відповідно ст.601 ЦК України та умов укладеного договору. Таким чином зазначив, що сума основного боргу відповідача становить 316530грн. 75коп.

Також відповідач у додаткових поясненнях вих.№7180 від 02.11.2009р. наполягає на тому, що позивач безпідставно та всупереч умовам договору розрахував пеню та 3% річних за користування коштами. У зв”язку з чим надав контрозрахунок до якого пеня становить 12724грн. 03коп. та 3% річних у сумі 1949грн. 02коп. Позивач погодився з даним розрахунком та в свою чергу звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

30 листопада 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк був укладений договір постачання №1686, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання поставити товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти його та своєчасно сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. летом

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору літом 2009р. включно по ряду товарним накладним здійснив поставку товару у адресу відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки товару у адресу відповідача, а саме: товарні накладні по яким відповідач отримав товар, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк.

Додатковою угодою №6 від 29.12.2008р. до договору постачання №1686 від 30.11.2006р. сторони змінили пункт 5.5 укладеного договору та виклали його у наступній редакції: „Покупець перераховує на рахунок постачальника грошові кошти не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання товару. Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованість у сумі 494 949грн., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Вищевказаною додатковою угодою (пунктом 8) сторони передбачили, що за порушення строку оплати, передбаченого пунктом 5.5 додаткової угоди, понад 3 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору постачання №1686 від 30.11.2006р. і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 12 724грн. 03коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у сумі 1 949грн. 02коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд розірвання договір постачання №1686 від 30.11.2006р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк.

Позивач в обґрунтування даних вимог посилається на порушення відповідачем обов”язку по оплаті поставленого товару, що є істотним порушенням договору.

Суд задовольняє вимоги позивача щодо розірвання договору постачання №1686 від 30.11.2006р., оскільки в силу п.2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У даному випадку відповідач не виконав умови договору, чим порушив істотні умови укладеного договору.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу переданий позивачем товар не оплачений, то суд вважає в позовні вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Суд відхиляє доводи відповідача, про те, що зобов”язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк перед Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк з оплати товару придбаного за договором постачання №1686 від 30.11.2006р. частково припинилось, у зв”язку з проведеним заліком взаємних вимог у сумі 178418грн. 70коп. з наступних підстав.

Пунктом 6 додаткової угоди №6 від 29.12.2008р. до укладеного договору сторони визначений порядок прийому передачі послуг та складання актів виконаних робіт. Зокрема, покупець повинен направити копію підписаного ним акту виконаних робіт на електронну адресу постачальника. Останній зобов”язаний у дводенний строк підписати направлену копію акту або заявити свої обгрунтовані заперечення на електронну адресу покупця. Оригінали підписаних відповідачем актів виконаних робіт передаються представнику позивача під підпис або направляються поштою. Постачальник зобов'язаний у п'ятиденний строк підписати оригінал акту та направити (передати) покупцю.

Як пояснив позивач акти здачі-прийому робіт (надання послуг) на електронну адресу ТОВ ВКФ «Оникс» не надходили. Таким чином, для підпису актів або заперечень на нього позивач враховував п"ятиденний строк.

Як вбачається з матеріалів справи лист про припинення зобов”язання на суму 66 935грн. 82коп. та акти здачі-прийому робіт (надання послуг) на суму 178418грн. 70коп. були надісланні на адресу позивача рекомендованим листом 20.10.2009р., а лист про припинення зобов”язання на суму 111482грн. 88коп. лише 02.11.2009р. Позивач в свою чергу заперечив проти підписання зазначених актів з підстав викладених у листі вих.№306 від 30.10.2009р. та повернув їх на адресу відповідача без підпису. Суд вважає, що у позивача були усі підстави для повернення вищевказаних актів з огляду на наступне.

Відповідно п.1 додаткових умов до договору постачання №1686 від 30.11.2006р. покупець вправі вимагати від постачальника сплати коштів за надані ним послуги.

Пунктом 1.18. додаткових умов передбачено надання інформаційних послуг зі стимулювання збуту товару постачальника. При цьому додаткові умови не містять змісту таких послуг (тобто, що саме розуміється під інформаційними послугами). У актах здачі-прийомки робіт (надання послуг) № АМ-0013427 від 30.09.2009р., №АМ-0013318 від 30.09.2009р., №АМ-0013263 від 30.09.2009р., №АМ-0013589 від 30.09.2009р. також немає відомостей щодо змісту послуг та будь-якого підтвердження про їх фактичне надання.

Що стосується актів здачі-прийомки робіт №АМ-0013777 від 01.10.2009р., №АМ-0013776 від 16.10.2009р., то згідно пункту 1.17 додаткових умов покупець вправі вимагати від постачальника сплати коштів за послуги, які спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару в супермаркетах покупця і зазначені у п.п. 1.5-1.16, у розмірі 5% від вартості товарів, поставлених постачальником. Відповідно до п. 5 додаткових умов підставою для надання послуг, зазначених в п.п. 1.1.-1.15, є заявка, що подається постачальником покупцю до 15 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть надані послуги. Заявка оформляється згідно з додатком до цих додаткових умов та є підставою для проведення розрахунків між сторонами та може бути використана в якості доказу в суді.

Послуги передбачені п.1.16 додаткових умов, надаються та оплачуються за домовленістю сторін.

Отже, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не представлені суду заявки від ТОВ ВКФ „Оникс” на надання послуг, передбачених п.п1.1-1.15 додаткових умов.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши представлені відповідачем у матеріали справи акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) суд встановив, що не може прийняти їх у якості доказів надання послуг позивачу, оскільки вони не підписані зі сторони замовника, а також з вищевикладених підстав. Суд не може встановити, чи дійсно позивач надавав відповідачу послуги передбачені пунктами 1.17, 1.18 додаткових умов до укладеного договору, в якому об’ємі та чим це підтверджується.

До матеріалів справи позивачем доданий договір про надання юридичної допомоги від 12.09.2009р. укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк та адвокатом Фінк Оленою Едуардівною, яка діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1492, виданого 27.02.2003р.

Предметом даного договору є надання юридичної допомоги у вирішенні спору довірителя з ТОВ „ТБ”Амстор” про стягнення боргу та розірвання договору постачання №1686 від 30.11.2006р.

Вартість робіт, що надаються адвокатом замовнику складає 16 000грн., які замовник перераховує на рахунок адвоката у 100% передоплаті (розділ 4 договору).

Згідно платіжних доручень №6867 від 21.09.2009р., №6929 від 29.09.2009р. адвокатом Фінк О.Е. прийнято від позивача 16 000грн. Вказана особа, Фінк О.Е., що підтвердила право на заняття адвокатською діяльністю Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1492 від 27.02.2003р., приймала участь в судових засіданнях протягом розгляду справи. Суд задовольняє дані вимоги у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 611, 625, п.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк про стягнення 509622грн. 05коп. та розірвання договору постачання №1686 від 30.11.2006р. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок „Амстор” (83012 м.Донецьк, вул.Соколина, б.38, п/р26003959968354 у філії „ПУМБ” м.Донецьк, МФО 335537, ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” (83060 м.Донецьк, вул.Куйбишева,200, п/р26005132876000 у ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 02074346) заборгованість за поставлений товар у сумі 494 949грн., пеню у сумі 12 724грн. 03коп., 3% річних у сумі 1 949грн. 02коп., витрати по сплаті держмита у сумі 5 181грн. 21коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233грн. 65коп. та витрати пов”язані з наданням адвокатських послуг у сумі 16 000грн.

Розірвати договір постачання №1686 від 30.11.2006р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Оникс” м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк.

У судовому засіданні 03.11.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.11.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя