Ухвала суду № 65339006, 16.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/2560/15-ц Номер провадження 22-ц/775/265/2017

Головуючий у 1-ій інстанції Бікезіна О.В.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Краснощокової Н.С., Новосьолової Г.Г.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року у справі за скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» Міхно Сергія Семеновича на протиправні дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревої І.В. та в.о. начальника цього відділу Шмакова Р.С., заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Селянське (фермерське) господарство «Елена»,-

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» Міхно С.С. звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревої І.В., в.о. начальника цього відділу Шмакова Р.С. при виконанні виконавчого листа за № 236/2560/15-ц, виданого Краснолиманським міським судом Донецької області 16.11.2015 року, про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Елена» на користь ПАТ «ВБР» боргу у загальному розмірі 3 451 248,33 грн., з розстрочкою виконання рішення строком на 36 місяців шляхом стягнення боргу рівними частками щомісячно.

Зазначав, що з 15.04.2016 року у відділі примусового виконання рішень на примусовому виконанні перебував вищезазначений виконавчий лист (ВП №50867570).

29.07.2016 року заявнику надійшла копія постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.07.2016 року за підписом головного державного виконавця Косаревої І.В. у зв'язку з відсутністю заборгованості по сплаті простроченого платежу, яку затвердив в.о. начальника відділу Шмаков Р.С.

Стягувач вважав, що такі дії головного державного виконавця та в.о. начальника відділу є протиправними та безпідставними з огляду на наступне.

Повертаючи виконавчий документ державний виконавець послався на п. 9 ч. 1 ст. 47 та п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме наявну встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону) та фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону).

Заявник не погоджується з такими висновками, оскільки, відсутня встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, у повному обсязі рішення суду не виконано, судом встановлено розстрочку виконання рішення строком на 36 місяців шляхом стягнення суми боргу рівними частками щомісячно, і повернення банку виконавчого листа позбавило останнього права на отримання коштів від боржника.

Просив суд визнати дії головного державного виконавця Косаревої І.В. та в.о. начальника відділу Шмакова Р.С. по поверненню виконавчого документа протиправними та безпідставними; постанову головного державного виконавця Косаревої І.В. про повернення виконавчого документу стягувачу по ВП №50867570 від 22.07.2016 року скасувати; зобов'язати посадові особи Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Донецькій області поновити виконавче провадження №50867570 та винести з цього приводу відповідну постанову; провести виконавчі дії для повного, своєчасного виконання рішення Краснолиманського міськсуду Донецької області від 16.10.2015 року; визнати бездіяльність в.о. начальника відділу Шмакова Р.С. по не контролюванню правильності і повноти виконання зазначеного рішення; визнати бездіяльність головного державного виконавця Косаревої І.В. та в.о. начальника цього відділу ПВР Шмакова PC. по невиконанню зазначеного рішення; в порядку ст. 211 ЦПК України постановити окрему ухвалу у відношенні зазначених осіб.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревої І.В. та в.о. начальника цього відділу Шмакова Р.С. по винесенню 22.07.2016 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням № 50867570.

Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревої І.В. від 22.07.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 50867570.

Зобов'язано посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження № 50867570 для подальшого проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою, відділ примусового виконання рішень подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить її скасувати.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що за відсутності боргу за виконавчим документом державний виконавець позбавлений права застосовувати до боржника будь-які заходи примусового виконання рішення відносно боржника.

Доводи стягувача щодо того, що заборона на вчинення дій за виконавчим документом у даному випадку не визначені ні законом, ні судом вважає безпідставними, оскільки суд користуючись наданим йому правом та положеннями ст. 373 ЦПК України надав боржнику розстрочку виконання рішення суду на 36 місяців, що не було враховано судом першої інстанції.

Сторони, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлені такі обставини.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року частково задоволено позов ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», стягнено солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Елена», ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 3451248,33 грн. Розстрочено виконання рішення строком на 36 місяців шляхом стягнення суми боргу рівними частками щомісячно (а. с. 61 - 68).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2016 року рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року залишено без змін.

15.04.2016 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від стягувача ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» надійшов виконавчий лист №236/2560/15ц, виданий Краснолиманським міським судом Донецької області про стягнення солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Елена», ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 451 248,33 грн., з розстрочкою виконання рішення строком на 36 місяців шляхом стягнення суми боргу рівними частками щомісячно з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій (а. с. 6 - 7).

15.04.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Косаревою І.В. відкрито виконавче провадження ВП № 50867570 (а. с. 8 - 9).

19.04.2016 року вказаним державним виконавцем в рамках відкритого виконавчого провадження ВП № 50867570 винесено постанову про арешт грошових коштів боржника в банківських установах у розмірі 479 340,05 грн. та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми звернення стягнення - 479 340,05 грн. (а .с. 47, 49).

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 02.07.2016 року постанову про арешт грошових коштів боржника в банківських установах та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження скасовано, з огляду на відсутність на момент винесення означених постанов у боржника простроченого платежу (а. с. 69 - 74).

22.07.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Косаревою І.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на п. 3.4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом МЮ України від 02.04.2012 року №512/5, яким визначено, що у разі пред'явлення виконавчого документа, за яким надано розстрочку виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати та ч. 4 ст. 36 Закону, згідно якої рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням, оскільки станом на 22.07.2016 року заборгованість по сплаті простроченого платежу відсутня (а. с. 53).

Суд вважав безпідставним посилання державного виконавця на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, як на підставу повернення виконавчого документа, оскільки державним виконавцем суду не доведено яка існувала встановлена законом заборона, що виключала можливість виконання ним рішення Краснолиманського міського суду від 16.10.2015 року. Інших підстав для повернення виконавчого документу не встановлено, тому суд дійшов висновку, що державний виконавець безпідставно повернув виконавчий документ стягувачу.

З вказаним висновком суду першої інстанції можливо погодитися, з огляду на таке.

У відповідності з вимогами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець 22.07.2016 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на п. 3.4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень. (а. с. 10 - 11)

Згідно ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 цього закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до п. 3.4.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 3 № 512/5 (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Постанова про стягнення виконавчого збору в такому разі виноситься у розмірі десяти відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню.

Пунктом 3.15 цієї інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, воно відкрите за виконавчим листом №236/2560/15ц, що виданий Краснолиманським міським судом Донецької області про стягнення солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Елена», ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 451 248,33 грн., яка складається з 2 400 000 грн. - тіло кредиту та 1 051 248, 33 - прострочена заборгованість по сплаті процентів. Тобто відкрито виконавче провадження на всю суму боргу, що стягнута судом. Про розстрочку виконання рішення в постанові не зазначено.

Тому, посилання державного виконавця на п. 3.4.3 Інструкції стосовно відкриття виконавчого провадження в частині, за якою сплинув строк сплати, є необґрунтованим.

Заборони, яка би була встановлена судом або законом не встановлено.

Не можна вважати забороною на здійснення дій за виконавчим документом надання судом розстрочки виконання рішення на 36 місяців, оскільки ця розстрочка встановлена на підставі статті 217 ЦПК України, яка передбачає можливість суду, який ухвалює рішення по суті, визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначається в рішенні, а не на підставі ст. 376 ЦПК України, як вказує в апеляційній скарзі державний виконавець.

З огляду на наведене, оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, при вирішенні питання не були порушені норми процесуального права та порядок, встановлений для його вирішення.

Отже, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 314 ч. 1 п. 4, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: Н.С. Краснощокова

Г.Г. Новосьолова