Рішення № 6533892, 02.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.09 р. Справа № 38/220

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Зікєєвій Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м. Донецьк в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ „Донецькоблгаз” м. Словянськ, Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління” м.Слов”янськ, Донецької області

за участю третіх осіб:

- Національна комісія регулювання електроенергетики України м. Київ

- Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ

про стягнення 18 139,73грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Манукян Р.Я. за дов. б/н від 17.12.2008р.

від відповідача: Денщик В.І. за дов. № 03-68 від 22.12.2008р., Трелін О.О.- за дов. №03-196 від 17.08.2009р.

третя особа: представник НКРЕ: Климов О.С.- посвідчення №969

третя особа: Коваленко Л.М.- за дов. №237/10 від 31.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м , Донецьк в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ „Донецькоблгаз” м. Словянськ, Донецької області звернувся з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м. Словянськ, Донецької області про стягнення боргу в сумі 15349,27грн., пені в сумі 1426,71грн., річних в сумі 180,40грн., інфляційних в сумі 859,55грн., а всього 17815,93грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір №37/1(2009)-Пр від 01.01.2009р. на постачання природного газу (далі - Договір), на приписи постанов та наказів НКРЕ України, Кабінету міністрів України, Мінпаливенерго України, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, невиконання відповідачем своїх зобовязань.

12.08.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 04.08.2009р. № 14/4-20/3847, відповідно до якого Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 00191678) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83001, м.Донецьк, вул.Артема,85, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

12.08.2009р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №1562 від 10.08.2009р., в якому повідомив, що з позовними вимогами не погоджується, посилаючись на наступне.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана додаткова угода до договору на постачання природного газу №09/37/1(2009) Пр від 01.01.2009р., за змістом якої є збільшення ціни на газ з 01.01.2009р., з посиланням на постанову НКРЕ №57 від 29.01.2009р. Не погодившись з даною додатковою угодою, відповідачем було складено протокол розбіжностей, але позивачем не було прийнято заходів щодо врегулювання цих розбіжностей.

На думку відповідача нова ціна не могла бути застосована з 01.01.2009р., оскільки це не відповідає п.105 Регламенту НКРЕ України. Розраховані позивачем штрафні та економічні санкції не мають правових підстав, оскільки вони розраховані на нібито наявну заборгованість. Таким чином, відповідач вважає, що на момент звернення позивача до суду прострочки виконання зобовязань з боку відповідач не було.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

13.08.2009р. відповідач звернувся до суду з листом, у якому просить суд залучити до матеріалів справи платіжні доручення , повідомлення та службову записку. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

09.09.2009р. позивач надав суду лист, яким просить долучити до матеріалів справи: розрахунок 3% річних, інфляційних. Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національну комісію регулювання електроенергетики України м.Київ та Дочірню компанію “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м.Київ. Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

21.09.2009р. сторони звернулися до суду з клопотанням, у якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2009р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 27.10.2009р. та залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національну комісію регулювання електроенергетики України м. Київ та Дочірню компанію „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ.

22.09.2009р. відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

06.10.2009р. позивач надав суду лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи розрахунок пені, інфляційних та річних, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

22.10.2009р. сторони звернулися до суду з клопотанням, у якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2009р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 27.11.2009р., у порядку ст.69 ГПК України.

22.10.2009р. на адресу господарського суду від третьої особи, Національної комісії регулювання електроенергетики України м.Київ, надійшли пояснення, в яких повідомлено наступне.

НКРЕ здійснює державне регулювання шляхом встановлення саме граничних рівнів цін як максимально можливого рівня ціни при розрахунках для промислових споживачів та інших субєктів господарювання та не має повноважень щодо втручання у господарські відносини субєктів господарювання.

Також, необхідно зазначити, що Міністерство юстиції України своїм листом від 10.07.2009р №8712-0-33-09-20/1 надало відповідні розяснення, щодо застосування постанов НКРЕ від 29.01.2009р №№56,57, від 19.02.2009р. №№194, 195 та від 01.06.2009р. №№647,648, якими затверджено на 2009р. граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших субєктів господарювання.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

22.10.2009р. на адресу господарського суду від третьої особи, Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ, надійшли пояснення, в яких повідомлено наступне.

НКРЕ України є спеціалізованим державним органом, наділеним повноваженнями встановлювати ціни для учасників газового ринку.

Оскільки єдиним державним органом, що формує політику по установленню ціни на природний газ та тарифи на його транспортування встановлена ціна є обовязковою для сторін і додатковому узгодженню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача у частині боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

22.10.2009р. позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог№612/04 від 21.10.2009р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу за січень 2009р. у розмірі 15 349,27грн., пені у розмірі 1 732грн., інфляційних у розмірі 828,86грн. та 3% річних у розмірі 229,60грн., а всього 18 139,73грн. Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

28.10.2009р. на адресу господарського суду від третьої особи, Національної комісії регулювання електроенергетики України м.Київ, надійшли пояснення №6952/13/17-09 від 21.10.2009р., які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

29.10.2009р. від позивача на адресу господарського суду надійшли пояснення №627/04 від 28.10.2009р., в яких позивач пояснив суду наступне.

Станом на 01.07.2009р. заборгованість відповідача складає 15 349,27грн. За неналежне виконання умов договору відповідачу нарахована пеня у розмірі 1 732грн. Згідно ст.625 ЦК України боржник повинен на вимогу кредитора сплатити суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором. За неналежне виконання умов договору відповідачу нараховані 3 % річних у розмірі 229,60грн. та інфляційні втрати у розмірі 828,86грн. За таких обставин, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, правомірними просить суд їх задовольнити. Крім того, позивач надав платіжне доручення про доплату держаного мита у розмірі 3грн.24коп.

Пояснення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2009р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк в особі Словянського управління з газопостачання та газифікації м. Словянськ (далі - постачальник) та Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, (далі - покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 09-37/1(2009)-Пр (далі-Договір), який діє до 31.12.2009р.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобовязується передати відповідачу природний газ, а відповідач зобовязується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 3.3. Договору, передбачено, що підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акт приймання-передачі газу, який, в силу п.3.4. Договору, сторони складають до 05 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 4.1 Договору, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу складає 1900,512 грн.

Додатковою угодою до Договору сторони визначили, що з 01.01.2009р. ціна за 1000,0 кубічних метрів природного газу складає 2198,58 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, оплата за газ здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 50% вартості обсягів газу, визначених заявкою покупця (відповідача) на відповідний місяць постачання. Оплата здійснюється до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. Наступна оплата за газ проводиться шляхом попередньої оплати у розмірі 40% вартості обсягів газу, визначених заявкою покупця (відповідача) на відповідний місяць постачання. Оплата здійснюється до 15 числа поточного місяця. Кінцева оплата за газ здійснюється на підставі акту прийому-передачі до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх у дію та проводиться відповідне коригування.

Пункт 5.3. встановлює, що ціни зазначені п.4.1 цього договору є обовязковими для обох Сторін і додатковому узгодженню не підлягають.

На виконання зазначеного договору в січні 2009р., згідно акта прийому-передачі природного газу №22 від 31.01.2009 року, позивачем було поставлено відповідачу 179,351 тис.м.куб. природного газу та виставлено акт-рахунок від 31.01.2009р. №40 на суму 461057,62 грн. В зазначеному рахунку була встановлена ціна за 1 тис.м.куб. газу на рівні 2 570,70грн. згідно постанови НКРЕ України від 29.01.2009р. № 57.

Позивач в розрахунку доданому до позовної заяви зазначив про те, що відповідачу було поставлено природного газу на загальну суму 461 057,62грн., оплачено останнім в січні 2009р. - 435 300грн.; в лютому 2009р. 10498,35грн. у звязку з чим заборгованість складає 15 349,27грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку із змінами ціни на природний газ, позивачем в односторонньому порядку було розраховано вартість поставленого відповідачу в січні 2009р. природного газу за цінами встановленими постановою НКРЕ України від 29.01.2009р. № 57 з 1 січня 2009р. на суму 461057,62 грн.

06.02.2009р. відповідачем отримано листповідомлення №59/04 від 06.02.2009р. та додаткову угоду до договору на постачання природного газу, які були направлені позивачем у звязку затвердженням постановою НКРЕ України від 29.01.2009р. № 57 граничного рівня нових цін на природний газ на 2009р.

Додаткова угода до договору на постачання природного газу № 09-37/1 (2009)-Пр від 01.01.2009р. була датована 01.01.2009р. та надана відповідачу для розгляду та підписання.

19.02.2009р. відповідач повідомив позивача протоколом розбіжностей на додаткову угоду до договору №09-37/1 (2009) Пр від 01.01.2009р., що ціна на природний газ приймається відповідачем в добровільному порядку з 29.01.2009р.

Також, відповідач листом від 19.02.2009р. №327 повернув позивачу акт-рахунок від 31.01.2009р. №40 на суму 461057,62 грн. зазначивши, що вартість спожитого газу зазначена в акті-рахунку розрахована за ціною, введеною з 29.01.2009р. Крім того, відповідач запропонував позивачу оформити рахунок за спожитий природний газ на суму 392658,15грн. згідно доданого розрахунку вартості. Розрахунок здійснений з урахуванням того, що з 01.01.2009р. по 29.01.2009р. відповідно до додаткової угоди, укладеною між сторонами, ціна за спожитий (без постачання) природний газ складає 2155,38грн. з урахуванням НДС.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено розрахунок вартості спожитого природного газу за січень 2009р. з урахуванням введеної нової ціни на природний газ з 29.01.2009р. Згідно проведеного розрахунку вартість спожитого в січні 2009р. природного газу складає 392658,15 грн.

18.03.2009р. відповідач звернувся до позивача листом №606 в якому просить вважати платежі за природний газ від 15.01.2009р. на суму 90000,00 грн., від 20.01.2009р. на суму 65000,00грн., від 21.01.2009р. на суму 32000,00грн., від 26.01.2009р. на суму 65000,00грн., платіжне доручення №193 від 30.01.2009р. на суму 70000,00грн., платіжне доручення №80046 від 30.01.2009р. на суму 70000,00грн. оплатою природного газу за січень 2009 року. В платіжному дорученні №192 від 30.01.2009р. на суму 43300,00грн. просить вважати суму 654,15грн. оплатою газу за січень 2009р., в суму 42641,85грн. оплатою за газ за лютий 2009р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з позицією відповідача щодо визначення вартості природного газу спожитого у січні 2009 року і зарахував частину коштів перерахованих відповідачем в якості оплати за газ за наступний місяць, як погашення заборгованості за січень 2009р.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ у січні 2009р. в сумі 15 349,27грн., яка виникла в результаті здійсненого позивачем перерахування вартості спожитого природного газу з 01.01.2009р. відповідно до постанови НКРЕ України від 29.01.2009р. № 57, а також просить стягнути пеню у розмірі 1 732грн., інфляційні у розмірі 828,86грн. та 3% річних у розмірі 229,60грн., а всього 18 139,73грн.

Згідно із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 266 зазначеного кодексу, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Статтею 180 Господарського кодексу України, передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення.

Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України (далі по тексту КМУ) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.

В силу положень ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, КМУ визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Основні засади діяльності Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ України) визначені Положенням про НКРЕ України, затвердженим Указом Президента України від 14.03.1995 № 213/95, з подальшими змінами.

Згідно абзацу 5 п. 3 даного Положення основним завданням НКРЕ є забезпечення цінової та тарифної політики в електроенергетиці та нафтовому комплексі.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, в редакції Постанови КМУ №36 від 28.01.2009р., передбачено, що НКРЕ України регулює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Відповідно до п. 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів. Рішення Комісії можуть бути оскаржені у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3 Указу встановлено, що на рішення Комісії не поширюється дія Указу Президента України від 3 жовтня 1992р. № 493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються Комісією.

Згідно з п. 105 Регламенту НКРЕ, в редакції постанови НКРЕ від 29.11.2007р. № 1662, рішення НКРЕ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не зазначено в цих актах.

29.01.2009р. НКРЕ України було прийнято постанову № 57 “Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік”, згідно якої був затверджений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25грн. за 1000куб.м (постанова НКРЕ № 57 від 29.01.2009р. втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 195 від 19.02.2009р.).

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З аналізу наведених норм виходить, що постанова НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. набула чинності з дати її прийняття.

Варто зазначити, що зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ст.632 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода до Договору стосовно зміни ціни на природний газ у звязку з прийняттям постанови НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. сторонами не укладена, тобто сторони не досягли згоди щодо збільшення ціни природного газу з 01.01.2009 року. Відповідач направив позивачу протокол розбіжностей на додаткову угоду до договору №09-37/1 (2009) Пр від 01.01.2009р., в якому зазначив, що ціна на природний газ приймається відповідачем в добровільному порядку з 29.01.2009р., проте позивачем не було прийнято заходів врегулювання цих розбіжностей.

В доповнення наведеному слід зазначити, що відповідачем належним чином виконані умови договору №09-37/1 (2009) Пр від 01.01.2009р. на постачання природного газу. Відповідно до п. 5.1 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, відповідачем здійснювалась попередня оплата природного газу за січень 2009р. по цінам визначеним у договорі. Крім того, у звязку з прийняттям постанови НКРЕ України №57 від 29.01.2009р. відповідачем проведено розрахунок вартості спожитого природного газу за січень 2009р. з урахуванням введеної нової ціни на природний газ з 29.01.2009р. та здійснена оплата в строки передбачені договором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зміна ціни природного газу, встановленої Договором, з 01.01.2009 року суперечить ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України і тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий у січні 2009 року природний газ в сумі 15349,27грн. не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 1732,00грн., індексу інфляції в сумі 828,86грн. та 3% річних у розмірі 229,60грн., то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки пеня, індекс інфляції та річні нараховані на суму заборгованості в розмірі 15349,27грн., в вимогах про стягнення якої позивачу відмовлено.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 5, 509, 525, 526, 632 Цивільного кодексу України, ст. 180, 191, 193, 256, 266, Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, в редакції Постанови КМУ №36 від 28.01.2009р., керуючись ст. ст. 22, 27, 33, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” м.Донецьк в особі Словянського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ „Донецькоблгаз” м. Словянськ, Донецької області до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м. Словянськ, Донецької області про стягнення боргу в сумі 15 349,27грн., пені в сумі 1732,00грн., інфляційних в сумі 828,86грн. та 3% річних у розмірі 229,60грн., а всього 18139,73грн., відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.11.2009року.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Надруковане 7 примірників: 1- до справи

4 - сторонам

2 - третім особам