Рішення № 6533598, 04.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.09 р.                     Справа № 15/239                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-СМЦ” м. Київ (код ЄДРПОУ 32036829)

до відповідача приватного підприємства „Север-Дон” с. Кіровськ (код ЄДРПОУ 30102475)

про стягнення заборгованості в сумі 92989,73 грн., 3% річних в розмірі 1582,10 грн., інфляції в сумі 5021,44 грн., пені в сумі 11169,34 грн., штрафу в розмірі 9298,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пиляй С.І. за довіреністю № 50 від 16.09.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-СМЦ” м. Київ до приватного підприємства „Север-Дон” с. Кіровськ про стягнення заборгованості в сумі 92989,73 грн., 3% річних в розмірі 1582,10 грн., інфляції в сумі 5021,44 грн., пені в сумі 11169,34 грн., штрафу в розмірі 9298,97 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/239, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 11.09.2009 р., 29.09.2009 р. відповідач в судові засідання 29.09.2009 р., 04.11.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/4568 від 17.09.2009 р. з якої вбачається, що ПП „Север-Дон”, ідентифікаційний код 30102475, зареєстровано за адресою: 84442, Донецька область, с. Кіровськ, вул. Галі Тимофєєвої, 1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008 р. ТОВ „Леман–Україна” та ПП „Север-Дон” уклали договір № ДФО–313/012/08 поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупцю металопродукцію в строки, встановлені в договорі, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах та в порядку, визначених договором.

В позовній заяві позивач вказує на те, що 21.07.2009 р. була здійснена зміна найменування позивача з ТОВ „Леман–Україна” на ТОВ „Метінвест-СМЦ”. При цьому підприємство змінило виключно найменування, реорганізації не було, правонаступництва не відбулося, змін в місцезнаходженні також не відбулося. Вказане позивач підтверджує свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 646122 від 21.07.2009 р., витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців серії АГ № 756078 станом на 11.08.2009 р. та новою редакцією статуту, згідно якого перейменування підприємства відбулося згідно протоколу загальних зборів учасників № 76 від 08.07.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, який поставляється по договору, вказуються в рахунках–фактурах постачальника, що є невід’ємними частинами договору, та/або у видаткових накладних. Факт поставки товару за цінами, в кількості, асортименті, сортаменті та номенклатурі, вказаним в рахунках–фактурах та/або видаткових накладних, або факт оплати рахунку–фактури означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару.

Згідно п. 3.5 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 днів від дати поставки товару, якщо інше не вказано в рахунку–фактурі.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2009 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами.

Згідно п. 9.2 договору зміни цього договору можливі тільки за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду або інший документ.

Відповідно до п. 10.1 договору всі додатки, зміни та доповнення до цього договору дійсні та є його невід’ємною частиною тільки в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками обох сторін, крім випадків, передбачених даним договором.

До договору сторони підписали специфікації: № ДФО–313/012/08–1 від 13.01.2009 р. та № ДФО–313/012/08–2 від 28.01.2009 р., якими передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Крім того, сторони погодили, що товар, поставлений за специфікацією № ДФО–313/012/08–1 від 13.01.2009 р., повинен бути оплачений до 26.01.2009 р., а за специфікацією № ДФО–313/012/08–2 від 28.01.2009 р. – до 05.02.2009 р. Дані специфікації є невід’ємними частинами договору. Завірені копії договору та специфікацій додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № ДФО–313/012/08 від 25.12.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар, передбачений специфікацією № ДФО–313/012/08–1 від 13.01.2009 р., за видатковою накладною № ДНг–000051 від 13.01.2009 р. на суму 60254,47 грн.; товар, передбачений специфікацією № ДФО–313/012/08–2 від 28.01.2009 р., за видатковими накладними № ДНг–000208 від 28.01.2009 р. на суму 68869,51 грн., № ДНг–000209 від 28.01.2009 р. на суму 24865,75 грн. Загальна сума поставленого згідно спірного договору товару склала 153989,73 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Отримав”; а також податковими накладними: № 40/3 від 13.01.2009 р., № 195/3 від 27.01.2009 р., № 196/3 від 28.01.2009 р., № 197/3 від 28.01.2009 р.; довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей: № 0209 від 13.01.2009 р., серії ЯОР № 715309 від 27.01.2009 р., рахунками–фактурами: № ДНг–011742 від 13.01.2009 р., № ДНг–011929 від 28.01.2009 р., № ДНг–011932 від 28.01.2009 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № ДФО–313/012/08 від 25.12.2008 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки у видаткових та податкових накладних, рахунках, довіреностях вказаний саме договір № ДФО–313/012/08 від 25.12.2008 р. Крім того, позивач надав до суду довідку № 186/09 від 23.09.2009 р. за підписом директора та головного бухгалтера підприємства, з якої вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував.

В позовній заяві позивач вказує, що станом на день подачі позову до суду відповідач частково оплатив отриманий товар згідно платіжного доручення № 1 від 27.01.2009 р. на суму 61000,00 грн., завірена копія якого додана до позову. Таким чином, станом на день подачі позову до суду сума заборгованості склала 92989,73 грн. (153989,73 грн. – 61000,00 грн. = 92989,73 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № ДФО–313/012/08 від 25.12.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в специфікаціях до договору передбачили конкретні строки оплати. Тобто товар, поставлений за видатковою накладною № ДНг–000051 від 13.01.2009 р. повинен був бути оплачений в період до 26.01.2009 р., а вже з 27.01.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За видатковими накладними № ДНг–000208 від 28.01.2009 р., № ДНг–000209 від 28.01.2009 р. строк оплати за товар наступив в період до 05.02.2009 р., а вже з 06.02.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цими партіями товару. Тобто, строк виконання грошового зобов’язання для відповідача по всім видатковим накладним наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений специфікаціями до спірного договору строк в сумі 92989,73 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду заяву № 09/18ю від 01.10.2009 р. про уточнення позовних вимог, яка по суті є зменшенням розміру позовних вимог в частині стягнення пені у зв’язку з урахуванням змін розміру облікової ставки НБУ в 2009 р. В заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10873,60 грн. До заяви доданий новий розрахунок пені. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 10873,60 грн. та штраф в розмірі 9298,97 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в даному договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім уплати пені покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару у встановлені цим договором та додатками до нього строки.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нових розрахунків суми пені, а також розрахунків штрафу, 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10873,60 грн., штрафу в розмірі 9298,97 грн., 3% річних в сумі 1582,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунків інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нарахував інфляцію за липень 2009 р., тому що середній індекс інфляції за вказаний місяць складає менше 100%. Це призвело до зменшення суми інфляції у розрахунку позивача. За власним розрахунком суду інфляція нараховується за період з лютого 2009 р. по червень 2009 р. та складає: 92989,73 грн. х 105,51% = 98113,46 грн. – 92989,73 грн. = 5123,73 грн., де 105,51% – середній індекс інфляції за вказаний період. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 5021,44 грн.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові суми та майно, які належать відповідачу, в розмірі суми позову та судових витрат.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Север-Дон” (юридична адреса: 84442, Донецька область, с. Кіровськ, вул. Галі Тимофєєвої, 1; фактична адреса: 84112, область, м. Слов’янськ, вул. К. Маркса, 43; код ЄДРПОУ 30102475; рахунок 26009206431001 в КФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 377078; рахунок 26005301661494 в „Промінвестбанк” м. Слов’янськ, МФО 334561) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-СМЦ” (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Мєчникова, 2; код ЄДРПОУ 32036829; рахунок 26002962482901 в філії ПУМБ м. Києва, МФО 322755) суму 119765,84 грн. (а саме: основний борг на суму 92989,73 грн., пеню в розмірі 10873,60 грн., штраф в розмірі 9298,97 грн., 3% річних в сумі 1582,10 грн., інфляцію в розмірі 5021,44 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1197,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,42 грн.

У судовому засіданні 04.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області